Тема 3. Формування власного капіталу підприємства

3.1. Власний капітал підприємства: функції, складові та оцінка

Капітал являє собою накопичений шляхом збереження запасів економічних благ у формі грошових засобів і реальних капіталь­них товарів, залучений його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання прибутку.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що за­лишається після вирахування його зобов'язань. Він визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями. Згідно П(С)БО власний капітал - частина в активах підприємст­ва, що залишається після вирахування його зобов'язань . Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємст­ва, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Крім того, що власний капітал є основним, початковим та умов­но безстроковим джерелом фшансування господарської діяльності підприємств, а також джерелом погашення збитків підприємства, він є одним з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незале­жності від зовнішніх джерел фшансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредито­рів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дозволяє власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу протягом періоду, за який сплачу­ється дохід.

¹⁸ Загальні вимоги до фінансової звітності: П(С)БО 1, затверджено наказом Мініс­терства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. - [Чинний від 1999-03-31]. Баланс: П(С)БО 2, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. - [Чинний від 1999-03-31].

Звіт про фінансові результати: П(С)БО 3, затверджено наказом Міністерства фінан­сів України від 31.03.1999 р. № 87. - [Чинний від 1999-03-31].

124

Залежно від джерел формування власний капітал можна поді­лити на вкладений капітал і нагромаджений капітал. Вкладе­ний капітал - це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капі­тал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унас­лідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї). Нагромаджений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

• капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформова­ний унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до поло­жень бухгалтерського обліку;

• дарчий капітал - додатковий капітал, отриманий підпри­ємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал);

• нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

У Законі України «Про акціонерні товариства» власний капі­тал визначається таким чином: «власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів то­вариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами». Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вар­тість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгал­терського обліку, що були застосовані при оцінці активів і креди­торської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому. Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, оскільки виконує такі функції:

1. довгострокового фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2. відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений У балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користу­вачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3. компенсації завданих збитків - тимчасові збитки мають по­гашатися за рахунок власного капіталу;

4. кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рів­них умов перевага надається підприємствам з меншою кредитор­ською заборгованістю і більшим власним капіталом;

125

5. фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не по­годитися кредитори;

6. самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7. розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та май­на при ліквідації підприємства.

Терещенко О. О. виділяє такі функції власного капіталу підп­риємства, які частково дублюють функції попередньої класифі­кації:

1. Функція заснування та введення в дію підприємства. Влас­ний капітал у частині статутного є фінансовою основою для за­пуску в дію нового суб'єкта підприємництва.

2. Функція відповідальності та гарантії. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам креди­торів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

3. Захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захище­ним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть по­криватися збитки підприємства. Якщо у результаті збиткової дія­льності відбувається перманентне зменшення власного та статутно­го капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внес­ками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цін­ними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінан­сування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а та­кож для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержа­ний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезавру-ється (спрямовується на збільшення статутного чи резервного ка­піталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

126

6. Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь у його управлінні. Найвищим органом AT чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний ко­нтроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає мож­ливість проводити власну стратегічну політику розвитку підпри­ємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

7. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачаль­ників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато лег­ше залучити кваліфікований персонал.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1. внесенням власниками підприємства грошей та інших акти­вів;

2. накопиченням суми доходу, що залишається на підприємс­тві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конве­ртування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не-пов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал) - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголоше­ною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення;

• нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

• статутний капітал, сума якого визначається в установчих до­кументах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладе­ний капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал та не­розподілений прибуток (непокритий збиток).

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал - це первісне джерело інвестування і форму­вання майна підприємства. На відміну від додаткового, він забез-

127

печує регулювання відносин власності і управління підприємст­вом, його розмір не може бути меншим за встановлену законо­давством суму. Статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вар­тість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну ва­ртість. Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додатково­го капіталу. Резервний капітал - сума резервів, створених від­повідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства і призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів пі­дприємства при його ліквідації. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що зали­шається у підприємства після виплати доходів власникам та фо­рмування резервного капіталу. Складовими власного капіталу є ще вилучений і неоплачений капітал. Вилучений капітал - це капітал, який викуплений товариством у його учасників за фак­тичною собівартістю акцій власної емісії або часток. Неоплаче­ний капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу (додаток Д).

В системі теоретичних основ формування капіталу важливу роль відіграє поняття його вартості. В літературі використову­ються поняття «затрати на капітал», «витрати фінансування капі­талу». І. А. Бланк вважає, що суть концепції вартості капіталу полягає у тому, що як фактор виробництва і як інвестиційний ре­сурс капітал у будь-якій своїй формі має відповідну вартість, рі­вень якої повинен враховуватись в процесі його залучення в еко­номічний процес.

Рівень вартості капіталу має різний економічний зміст для окремих суб'єктів підприємництва. Для інвесторів і кредиторів рівень вартості капіталу характеризує необхідну їм норму доход-ності на представлений капітал. Для суб'єктів підприємництва, які формують капітал з метою виробничого чи інвестиційного використання рівень його вартості характеризує питомі витрати з залучення і обслуговуванню використовуваних фінансових ресур­сів, тобто ціну, яку вони платять за використання капіталу. Тра­диційно ціну власного капіталу визначають як відношення суми чистого прибутку, виплаченого акціонерам до величини власного капіталу. Такий підхід має обмежене використання, тому що при відсутності дивідендів їх чисельник буде дорівнювати нулю.

128

Так як ціна власного капіталу підприємства визначається як відношення суми засобів, які необхідно заплатити за використан­ня відповідного обсягу фінансових ресурсів до величини самих залучених фінансових ресурсів у відсотках, то постає питання про їх двоїсту природу, тому що витрати на залучення ресурсів для одного суб'єкта економічних відносин є витратами, а для другого доходами. Наприклад, для акціонерного товариства диві­денди є відтоком грошових коштів, а для акціонерів - це дохід. Таким чином, для підприємства даний показник є ціною капіталу, а для акціонерів доходністю.

Практика оцінки бізнесу показує, що привабливість інвесту­вання в капітал конкретного суб'єкта підприємництва, як прави-| ло, визначається величиною трансащійних витрат на одиницю \ власного капіталу, а дивіденди є тільки незначною статтею ви­трат в загальній їх сумі. Розрахунок трансакційних витрат підп-і риємства дозволяє виявити затратність процесу створення нор-! мальних умов для функціонування виробництва, які, в свою І чергу, забезпечують отримання основного доходу для інвестора. і Виходячи з цього можна записати формулу для розрахунку ціни \> власного капіталу підпоиємства:

де Цвк- Ціна власного капіталу в звітному періоді; ТВ_ВК- трансакційні витрати власного капіталу; ВКср- середня величина власного капіталу. Така методика розрахунку дає можливості:

• уникнути подрібнення капіталу на окремі компоненти, таї як привілейовані, звичайні акції і нерозподілений прибуток. A t означає, що відпадає потреба визначати ціну кожного елемента;

• у випадку відсутності дивідендів ціна капіталу не буде ріі ною нулю, що у більшій мірі відповідає дійсності.

Однак дана методика має недолік - вона показує ціну капітал в статиці. Проте при відсутності методик можна погодить з моя ливостями її використання. Визначимо, що відноситься в таком випадку до трансакційних витрат функціонування власного кап талу.

129

Таблиця 3.1 Трансакційні витрати власного капіталу
Вид трансакційних витрат	Статті витрат
Витрати пошуку, обробки і збереження інформації	Витрати на рекламу; підписка періодики; утри­мання відділу маркетингу; оплата послуг торго­вих агентів; витрати на відрядження
Витрати ведення переговорів	Витрати на підписання контрактів (представни­цькі); витрати на відрядження
Витрати специфікації і захис­ту прав власності	Витрати на ліцензування; судові та арбітражні витрати
Витрати обслуговування та формування іміджу	Виготовлення зразків продукції; гарантійне обслуговування; формування іміджу фірми
Витрати опортуністичного характеру	Витрати на контроль
Витрати політизації	Дивіденди; витрати на проведення зборів акціо­нерів
Витрати впливу	Податки; внески до громадських організацій