5.4.9. Розрахунок нормативу власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів

До витрат майбутніх періодів належать витрати, що здійснюють ся в поточному плановому періоді, але відносяться на собівартість продукції в наступному періоді. Це витрати з освоєння нових видів

продукції, удосконалення технології виробництва, на передплату періодичних видань, орендну плату та ін.

Норматив на витрати майбутніх періодів визначається так: до витрат майбутніх періодів, які має підприємство на початок планованого року, додаються витрати, що здійснюються в запланованому році, і віднімаються витрати, що включаються у собівартість продукції, яка

виробляється в запланованому році.

Норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів обчислюється за формулою

Н = Вн.з.р + Вз.р – Вв.с ,

де Вн.з.р , Вз.р  — витрати майбутніх періодів відповідно на початок запланованого року і ті, що будуть здійснені в запланованому році за відповідними кошторисами; Вв.с — витрати наступних періодів, що включаються в собівартість продукції запланованого року.

Так розраховуються нормативи власних оборотних активів за їх окремими елементами методом прямого рахунку. Додаючи суми нормативів, розрахованих за окремими елементами оборотних активів, отримують сукупний норматив по підприємству.

5.5. Розрахунок нормативу власних оборотних активів економічним методом

Економічний (укрупнений) метод розрахунку нормативу застосовується, як правило, на діючих підприємствах. Особливість обчислення нормативу цим методом полягає в тому, що при цьому обчислюються не нормативи за окремими елементами оборотних активів, а одразу сукупний норматив на кінець запланованого року. Він визначається виходячи з діючого сукупного нормативу в поточному році, зміни обсягів виробництва та прискорення обігу оборотних ак-

тивів у запланованому році.

При обчисленні сукупного нормативу на запланований рік економічним методом використовуваний сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини: 1) нормативи за статтями оборотних активів, розмір яких безпосередньо залежить від зміни обсягів витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція); 2) нормативи за статтями оборотних активів, розміри яких безпосередньо не залежать від зміни витрат на виробництво (запасні частини для ремонтів обладнання, витрати майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети).

Норматив за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництва, обчислюється множенням діючого нормативу за цим елементом оборотних активів на відсоток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, — множенням діючого нормативу за цими видами оборотних активів на 50 % приросту обсягів виробництва.

Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коригується на встановлений розмір прискорення обороту оборотних активів у запланованому році.

5.6. Визначення сукупного нормативу власних оборотних активів та джерел його покриття

Сукупний норматив власних оборотних активів на кінець запланованого року визначається підсумовуванням часткових нормативів, розрахованих за окремими елементами нормованих запасів цінностей, і витрат виробництва. Він визначає загальну потребу суб’єкта господарювання в оборотних активах, необхідних для забезпечення нормального процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Оскільки розрахований сукупний норматив на кінець запланованого року на діючих підприємствах містить також норматив на початок запланованого року, після розрахунку нормативу на кінець

запланованого року визначається його приріст (зниження), а також джерела покриття як нормативу, що діє на початок запланованого року, так і його приросту в запланованому році.

Діючий на початок запланованого року норматив покривається нормативною наявністю власних оборотних активів на початок запланованого року. Вона визначається як різниця між нормативом та сумою сталих пасивів, що діють на початок запланованого року.

Приріст нормативу — це різниця між сукупним нормативом, розрахованим на кінець запланованого року, і нормативом, що діяв на початок цього самого року.

Розрахований приріст нормативу покривається такими джерелами: • сталими пасивами;

• прибутком;

• надлишком власних джерел формування оборотних активів на початок запланованого року;

• іншими джерелами;

• позиковими коштами.

Сталі пасиви — це грошові кошти, що не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в його обороті.

До них належать:

• мінімальна заборгованість із заробітної плати (оплаті праці) з нарахуваннями;

• мінімальна заборгованість за резервом наступних платежів (оплата відпусток, резерв за ремонтним фондом);

• мінімальні залишки фондів економічного стимулювання та спеціального призначення, що постійно перебувають в обороті підприємства;

• мінімальна перехідна заборгованість за податками та платежами бюджету та позабюджетним фондам;

• аванси (передплата) покупців (замовників) та ін.

Мінімальна заборгованість із заробітної плати (оплати праці) з нарахуваннями визначається як добуток однодобового фонду заробітної плати (оплати праці) робітників у період з найменшим обсягом робіт (квартал) і кількості днів від початку місяця до дня планової виплати

заробітної плати (оплати праці), що встановлена в колективному договорі.

Мінімальні залишки фондів спеціального призначення враховуються у складі сталих пасивів у розмірі середньорозрахованої величини їх залишків за попередній звітний рік (два роки).

Мінімальна перехідна заборгованість бюджету за сплатою податків виникає в результаті незбігу (розриву) в часі між виконаними розрахунками (нарахуваннями) та встановленими строками сплати цих податків. Тому на кінець кожного місяця у підприємств завжди (постійно) є заборгованість бюджету, яка переходить на наступний місяць. Ця заборгованість як стала враховується у складі сталих пасивів.

Мінімальна перехідна заборгованість позабюджетним фондам за сплатою відповідних платежів створюється в результаті незбігу (розриву) в часі між виконаними розрахунками (нарахуваннями) та встановленими строками сплати цих платежів. Тому на кінець кожного місяця на підприємстві завжди (постійно) є заборгованість позабюджетним фондам, яка переходить на наступний місяць. Така заборгованість, як і заборгованість бюджету, має постійний характер і враховується у складі сталих пасивів.

У разі наявності у підприємств розрахунків із застосуванням попередньої оплати або видачі авансів їх суми в мінімальних розмірах враховуються у складі сталих пасивів.

Прибуток, що спрямовується на покриття приросту нормативу власних оборотних активів, визначається виходячи з можливостей підприємства та враховується в розмірі, передбаченому підприємством при його розподілі.

Надлишок власних джерел формування оборотних активів виявляється на основі аналізу їх стану за балансом на початок запланованого року. Його розмір визначається як різниця між фактичною

наявністю власних джерел формування оборотних активів на кінець року, що передував запланованому, і діючим нормативом у цьому самому році.

У складі інших джерел враховується кредиторська заборгованість постачальникам за отримані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності, послуги. Розмір цієї заборгованості, що враховується у складі джерел покриття приросту нормативу, береться в обсязі мінімальних залишків за попередній звітний рік, скоригованих на зміну обсягів продажу продукції та послуг у запланованому році.

У складі позикових коштів, як джерела покриття приросту нормативу, враховується кредит банку. Його розмір визначається як різниця між розрахованою сумою сукупного нормативу власних

оборотних активів та сумою джерел його покриття (крім кредиту) на кінець запланованого року.

Розрахована сума всіх джерел покриття нормативу має відповідати сумі сукупного нормативу на кінець запланованого року.

Розраховані суми нормативів за окремими елементами власних оборотних активів та їх загальна сума, а також джерела покриття сукупного нормативу як за їх видами, так і загальна сума відображаються у спеціальному плані підприємства .