3.Епілепсія

Епілепсія (грец. epilepsies – раптова судимість, одержимість) – це хронічне психічне захворювання, яке характеризується судомними або без судомними нападами, наявністю пароксизмальних станів (судомних і без судомних), інтелектуально-мнестичними розладами та розладами особистості.

Найчастіше епілепсія виникає в дитячому або юнацькому віці. Значну роль в етиопатогенезі відіграють органічні порушення головного мозку – внутрішньоутробне ураження плоду, наслідки черепно-мозгової травми, нейроінфекції.

Клінічним проявом є генералізовані приступи із втратою свідомості та вегетативними симптомами, а саме: судомами, що виникають в результаті надмірної активності нервових клітин в певній частині головного мозку.

Клініко-психологічна структура Е. характеризується порушенням динаміки по типу інертності (уповільнення темпу діяльності, труднощі у переключенні з одного виду дії на іншу), що призводить до зниження пізнавальних можливостей, а також виникнення особистісних змін як реакція адаптації (стереотипність, педантичність, вимогливість по відношенню до себе і оточуючих, висока вразлива самооцінка).

У хворих на епілепсію в картині припадків спостерігається (з усіма індивідуальними особливостями) стереотипна повторюваність (кліше).

Фази епілептичного припадку:

1. різновид аури;

2. тонічна фаза;

3. клонічна фаза;

4. кома.

Великий, генералізований, розгорнутий епілептичний судомний припадок (напад) розгортається з певною клінічною послідовністю судомних порушень. Припадку (нападу) може передувати продром - загальне нездужання, розбитість, головні болі, зміна настрою, які тривають протягом годин чи доби. Безпосередньо припадок починається з аури.

Розрізняють кілька типів епілептичної аури.

Сенсорна аура - різні неприємні відчуття, повзання по шкірі мурашок, стискання, поколювання, нерідко уривчасті, навіть різнокольорові галюцинації, незвичайні запахи, слухові обмани (акоазми, фонеми).

Вегетативна аура - тахікардія, відчуття задухи, голоду, спраги, пітливість, болі в животі, грудях, підсилення кишкової перистальтики.

Моторна аура - топтання, переминання ногами, крутіння на місці, вигуки.

Вісцерельна (епігестральна) аура - в ділянці епігастрію раптове, неприємне відчуття, нудота, що розповсюджується вище, до горла.

Психічна аура - афекти страху, "наджахливого відчуття" або, навпаки екзальтація, загальна піднесеність настрою, відчуття "прозріння", сценічні галюцинації.

В однієї і тієї ж особи можуть спостерігатися навіть кілька типів аури. Сприйняття оточення у цьому стані виключається, тому що відбувається по­тьмарення свідомості. Зміст же самої аури залишається у спогадах і потім, після приступу, детально хворим може бути відтворений. Іноді припадок обмежується тільки на цьому; тоді говорять про абортивний припадок (напад).

Здебільшого ж відразу за аурою розпочинається тонічна фаза великого розгорнутого епілептичного припадку. Вона супроводжується миттєвим виклю­ченням свідомості. Через тонічні скорочення всіх м'язів хворий падає, як підкошений, без розбору, хоч на вогонь, воду чи з висоти. При цьому нерідко буває чути зойк, вій, стогін. Такий характер необережного падіння суттєво відрізняє епілептичний пароксизмальний стан від істеричного нападу. В результаті падіння хворий може отримати через відключення свідомості тяжкі тілесні ушкодження.

Тонічні судоми тривають після падіння. Руки і ноги випростовуються, припіднімаються, дещо підтягуються вгору. Щелепи стискаються, дихання майже припиняється, буває чути хрипіння, виділення слини, піни з домішками крові. Обличчя спочатку зблідає, але скоро синіє (ціаноз). В окремих випадках відбувається мимовільне сечопускання або дефекація. Тонічні судоми тривають не більше однієї хвилини.

Після цього виникають клонічні судоми (клонічна фаза великого епілептичного судомого припадку) - це преривчаті скорочення м'язів кінцівок, тулуба, шиї. Їх частота й інтенсивність після 1-3 хвилини сходить нанівець і змінюється м'язовим розслабленням. За клонічною фазою слідує кома, яка змінюється сопором, далі настає сон чи поступове прояснення свідомості.

Про припадок спогадів не залишається, але про те, що він був, хворі дізнаються від оточуючих, на основі характерної наступної розбитості, забоїв, прикусів, головних болей та ін. Подальший настрій може мати виразний афект дисфорії, невдоволення.

Припадок може обмежуватися іноді однією з цих фаз, або ж вони можуть бути виразними у свої проявах - тоді говорять про "абортний припадок", а негенералізований.

Малий епілептичний припадок (напад), пароксизм, як і великий, розгорнутий, супроводжується втратою свідомості, що виникає раптово; іноді йому теж передує аура. На відміну від великого, у цих випадках малого нападу загальної тонічної судоми не виникає, тому хворі, не дивлячись на втрату свідомості не падають. Судомні явища обмежуються клонічними посіпуваннями окремих груп м'язів, спогади про приступ відсутні. На противагу великому судовому нападу, малі є короткочасними та різноманітними за своїми клінічним проявами (абсанси -завмирання на місці тривалістю 1-2 секунди, пропульсії - поштовхоподібні рухи вперед у дітей і багато інших видів).

Припадки (напади) Джексона (часткові, парціальні епілептичні судомні припадки) зустрічаються при т. зв. симптоматичній епілепсії, коли фокус ураження локалізується у скроневій долі головного мозку або в близьких до неї ділянках. Припадок починається з хронічних чи клонічних судом однієї половини тіла, захоплюючи спочатку пальці рук чи ніг. Очі, голова, тулуб повертаються при цьому в один бік (адверзивний припадок). Свідомість втрачається тільки на висоті нападу, коли судоми переходять і на іншу половину тіла, тобто при їх генералізації.

Диенцефальні або (вегетативні припадки напади) - раптово виникає озноб, тахікардія, пітливість, виділяється багато слини (слинотеча). Обличчя блідне або червоніє, підвищується артеріальний тиск. Хворі відчувають шум у вухах, головокружіння, млявість. Характерним є виразний страх, різка слабкість. Тривале припадок від кількох хвилин до 1 - 2 годин. У кінці може бути позов на сечопускання, дефекацію, відчуття голоду або спраги.

Шизофренія (грец. schizo – розщеплення, phren – душа, розум) – це ендогенне психічне захворювання, що характеризується порушенням мотиваційно-потребової сфери з дисоціацією психічних функцій та різноманітними продуктивними психопатологічними розладами (маячення, галюцинації, афективні розлади).

Термін “шизофренія” 1908 р. ввів Блейєр, який визначив 4 основні симптоми шизофренії: апатія, абулія (в’ялість, відсутність спонукань до дій при усвідомленні їх необхідності), аутизм, порушення мислення.

Клініко-психологічну структуру шизофренії складають порушення мотиваційно-потребової сфери, а також порушення операційної сторони мислення по типу спотворення процесів узагальнення.