Загальний недорозвиток інтелекту (олігофренія)

Олігофренія (з грец. oligo – мало, phren – розум) – це стан загального недорозвитку психіки в результаті спадкової обумовленості або внутрішньоутробного ураження головного мозку.

Основні характеристики олігофренії:

1. психічний недорозвиток має тотальний характер, охоплюючи всі сфери психіки: моторику, сенсорику, пам’ять, мову, інтелект, емоції та особистість вцілому;

2. психічний недорозвиток має ієрархічність: вищі форми психічних процесів уражені сильніше, ніж елементарні (наприклад, при відносному збереженні елементарних функцій моторики (ходьби, хапання) порушена точна координація рухів, дрібна моторика кисті.

Причини олігофренії:

1. більш, ніж у половини випадків генетичні аномалії (хвороба Дауна, аномалії статевих хромосом;

2. близько 10% випадків недорозвитку пов’язані з порушенням активності ферментів, що потягли зміни обміну амінокислот, металів, солей, жирів та вуглеводів;

3. порушення розвитку плоду та вплив різних шкідливих факторів у ранньому дитинстві;

4. травми, отруєння, інфекційні захворювання (токсоплазмоз – це паразитарне захворювання, що характеризується ураженням НС, очей, скелетної мускулатури та м’язів серця, а також збільшенням лімфовузлів, печінки, селезінки. Збудник – внутрішньоклітинний паразит, можна заразитися від домашніх котів; краснуха), перенесені майбутньою матір’ю в першій половині вагітності;

5. травми, перенесені при пологах та гіпоксія (стан кисневого голодування як всього організму, так і окремих органів і тканин, викликаний різними факторами: зловживанням алкоголем, тютюнопалінням та ін. залежностями, затримками дихання, хворобливими станами. Найбільш чутливі до гіпоксії є ЦНС, м’язи серця, тканини нирок, печінки).

Ступені олігофренії:

1. ідіотія (IQ – 0 – 5) – найглибший ступінь психічного недорозвитку. Характеризується практично повною відсутністю мислення. У цих хворих здебільшого відсутні навички охайності, вони не здатні до елементарного самообслуговування. У них із великими труднощами формуються навички ходьби, в моториці переважають стереотипні розгойдування. Мова відсутня, є окремі звуки, вигуки, іноді окремі слова, вживані поза ситуацією. При мовному спілкуванні сприймається не його зміст, а інтонація. Емоції пов’язані із задоволенням безумовно-рефлекторних потреб (реакція на голод та задоволення в їжі, тепло, холод, біль). Форми вираження емоцій примітивні: крик, рухове збудження, агресія. Можливе формування прихильності до кого-небудь із тих, хто доглядає хворого;

2. імбецильність(IQ – 5 – 49) – характеризується меншим ступенем недорозвитку психіки, елементарним мисленням, наявністю недорозвинутої мови.

Розрізняють такі ступені імбецильності:

1. глибока імбецильність (IQ – 5 – 19) – наближається до ідіотії, цим хворим доступне формування навичок охайності, вони впізнають близьких, реагують на їх звичні прохання. Використовують окремі слова з метою спілкування, фразове мовлення відсутнє;

2. чітко виражена імбецильність (IQ – 20 – 30) – діти здатні до засвоєння навичок не тільки охайності, а й елементарного самообслуговування. Мова бідна, проте складається із 2–3-слівних фраз, які використовуються у зв’язку з реальними повсякденними ситуаціями;

3. помірна імбецильність (IQ – 35 – 49) – хворий володіє фразовим мовленням, може впізнавати та відтворювати літери, склади, прості слова. Можливе засвоєння простих трудових навичок.

Визначається імбецильність у віці 1 – 3 років: у дітей різко запізнюється формування моторних навичок: вони пізніше навчаються тримати голівку, сидіти, ходити; довго відсутні точні рухи рук: дитина не хапає і не утримує іграшку, ложку. Відсутній інтерес до іграшок, пізно формується фіксація погляду на предметах. У дітей 3 – 4 років ускладнене розуміння зверненої до них мови, власна мова відсутня. Спостерігається неспроможність дитини правильно називати кольори, геометричні форми. Не вдається навчити поняттю числа, часу. Спостерігається невпізнання предметів за їхнім зображенням. Недостпне встановлення зв’язку та послідовності подій у серіях із 2 – 3 складених малюнків.

3. дебільність (IQ – 50 – 69) – легка розумова відсталість, яка характеризується конкретністю мислення, нездатністю до творчої поведінки, примітивністю інтересів та почуттів. Поняття числа не сформоване, немає уяви про збереження кількості предметів при їх переміщенні. Недостатній запас знань про навколишню дійсність, дитина часто не знає свого прізвища, імен, пори року. Притаманна фразова мова, доступне розуміння складних інструкцій. Емоції здебільшого адекватні, проте може спостерігатись підвищена загальмованість та запальність, упертість. У подальшому розвитку зберігаються недостатність абстрактного мислення, низька критичність, ускладнене засвоєння навичок. Особистісний розвиток продовжується відхилятися від норми: зберігаються підвищена навіюваність, інертність, схильність до усталених життєвих стереотипів. Більша продуктивність праці спостерігається при виконанні стереотипної механічної роботи. При різкій зміні звичного перебігу життя можливе виникнення реактивних станів аж до психотичних.

1. Психоз – це вид психічного розладу, за якого хворий не може правильно оцінювати себе, навколишню обстановку, ставлення інших людей до себе.

Форми прояву психозів:

1. маячення – ідеї, судження, які не відповідають дійсності, помилково обґрунтовані;

2. галюцинації - це хибне сприйняття, що виникає без наявності реального об’єкту і супроводжується переконаністю в тому, що даний об’єкт в даному місці дійсно існує;

3. рухові розлади – проявляються у вигляді ступора чи збудження;

4. афективні порушення – проявляються у вигляді депресії чи маніакального стану:

депресія – це такий стан, коли афект туги виступає на перший план. У хворих відмічається пригнічений стан, інтелектуальна та рухова загальмованість;

маніакальні стани – свідчать про більш глибоке ураження психіки, проявляються безпричинно підвищеним настроєм, руховим збудженням.

Маніакально-депресивний психоз – це психічне захворювання, основними проявами якого є чергування маніакальних та депресивних станів. Протікає у вигляді нападів з вираженими афективними розладами, по завершенні яких повністю відновлюється психічний стан хворого, властивий йому до нападу. Зміни особистості не відбувається.