9. Дія електромагнітних полів на жит.Людини, засоби захисту

Основними напрями в процесі розробки засобів захисту від дії ЕМП є: зменшення інтенсивності опромінювання безпосередньо від самого джерела опромінювання, екранування робочого місця або віддалення його від джерела опромінювання, застосування засобів індивідуального захисту.Засоби захисту мають відповідати таким вимогам: не викривляти істотно електромагнітне поле; не знижувати якості технічного обслуговування і ремонту; не знижувати продуктивності праці.Як засіб індивідуального захисту від ЕМП НВЧ використовують спеціальний одяг – комбінезони, халати і т.ін. Найбільш ефективним методом захисту від електромагнітних випромінювань є встановлення відбиваючих або поглинаючих екранів.

Дія - Вплив електромагнітних полів (ЕМП) на організм людини залежить від щільності потоку енергії, частоти випромінювання, тривалості впливу, режиму опромінення, розмірів опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму. В зоні впливу ЕМП людина зазнає теплового та біологічного впливу. Зміна ЕМП викликає нагрівання тканин тіла людини за рахунок змінної поляризації діелектрика (хрящі, сухожилля тощо) та за рахунок появи струмів провідності. Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії ЕМП. Перегрівання особливо негативно відбивається на тканинах зі слабко розвиненою судинною системою або з недостатнім кровообігом (очі, мозок, нирки, шлунок, жовчний та сечовий міхурі). Опромінення очей викликає помутніння кришталика (катаракта) та втрату зору. Це відбувається у випадку надвисокочастотного опромінення при ПГЕ>10 мВт/см². Тривалий вплив радіохвиль помірної інтенсивності при ПГЕ<1 мВт/см² не створює теплового впливу, котрий може викликати функціональні зміни в центральній нервовій системі та в серцево-судинній системі. Виникають також головний біль, швидка втома, погіршення самопочуття, зміни тиску, зміни провідності серцевого м'яза, нервово-психічні розлади, трофічні розлади: схуднення, випадання волосся, ламкість нігтів, зміни складу периферійної крові. Тривалий вплив ЕМП супроводжується фізіологічною адаптацією або послабленням імунологічних реакцій. Під впливом ЭМП змінюються мікропроцеси в тканинах, ослабляється активність білкового обміну, відбувається гальмування рефлексів, зниження кров'яного тиску а в результаті – головні болі, задишка порушення сну.

10 Дія іонізуючого випром. Принцип забезп. Радіац.Безпеки

Іонізуюче випромінювання - квантове (електромаг­нітне та корпускулярне) випромінювання, під впливом якого із нейтральних атомів утворюються іони. Іонізуючі випромінювання мають високу енергію, призводять до іонізації тканин, хімічних реакцій у біологічних структурах тканин, що можуть призвести до їх загибелі. Людина, іонізуюче випромінювання не відчуває, не сприймає органами відчуття. Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв’язків і зміни хімічної структури різних сполук. Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють загибель клітин. Захворювання, спричинені іонізацією, можуть бути гострими чи хронічними. Гострі ураження настають при опроміненні великими дозами протягом короткого проміжку часу. Великі дози рентгенівського і гама-випромінювання можуть спричинити смерть. .

Грунтуючись на рекомендаціях Міжнарод­ної комісії з радіаційного захисту (Публікація № 60), Міністерства охорони здоров'я України та Національ­ного Комітету з ядерного захисту населення України розроблені Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), які введені в дію 01.01.98 р. постановою Голо­вного Державного санітарного лікаря України за № 62 від 01.12.97 р. Головними принципами радіаційної безпеки, які покладені в основу НРБУ-97, щодо практичної діяль­ності є такі:

• будь-яка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, як­що вона не дає більше користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно із шкодою, якої вона завдає (принцип виправданості);

• рівні опромінення від усіх видів практичної діяль­ності не повинні перевищувати встановлені межі доз (принцип неперевищення);

• рівні індивідуальних доз і (або) кількість опроміне­них осіб повинні бути настільки низькими, наскільки цього можливо досягнути з урахуванням економічних та соціальних чинників (принцип оптимізації).