Обробка даних

У кожному пункті визначається показник рівня фрустрації. Він може варіювати від 0 до 4 балів. Кожному варіантові відповіді привласнюються бали: цілком задоволений – 0, скоріше задоволений – 1, важко відповісти – 2, скоріше не задоволений – 3, цілком не задоволений – 4.

Якщо методика використовується для виконання показника в групи респондентів, то треба: 1) одержати роздільно добутку числа респондентів, що вибрали ту або іншу відповідь, на бал, привласнений відповіді, 2) підрахувати суму цих добутків, 3) розділити її на загальне число відповідавших на даний пункт. Можна визначити підсумковий середній індекс рівня соціальної фрустрації. Для цього треба скласти показники фрустрації за всіма пунктах і розділити суму на число пунктів (20).

У масових обстеженнях досить показовий відсоток осіб, що вибрали той або інший варіант відповіді на конкретний пункт.

Інтерпретація результатів. Висновки про рівень соціальної фрустрації робляться з урахуванням величини бала (середнього бала) за кожним пунктом. Чим більше бал, тим вище рівень соціальної фрустрованості:

3,5 – 4 бали – дуже високий рівень фрустрації;

3,0 – 3,4 – підвищений рівень фрустрації;

2,5 – 2,9 – помірний рівень фрустрації;

2,0 – 2,4 – невизначений рівень фрустрації;

1,5 – 1,9 – знижений рівень фрустрації;

0,5 – 1,4 – знижений рівень фрустрації;

0 – 0,5 – відсутність (майже відсутність) фрустрації.

Практичне заняття 10

Тема: Воля

Мета:

• створити загально-теоретичну базу за темою;

• уміти відрізняти вольову поведінку людини, її критерії;

• знати класифікацію вольових якостей;

• оволодіти методиками дослідження вольової поведінки.

Практичні вміння та навички:

• вільно володіти термінологічним апаратом за темою;

• уміти розрізняти поняття „воля”, знати ознаки та функції волі;

• опанувати методиками діагностики вольової поведінки;

• уміти виховувати в собі вольову активність: позитивні та негативні вольові якості.

Основні поняття теми: воля, активність, локус контроль (внутрішній і зовнішній), потяги, бажання, хотіння, первинні, вторинні і третинні вольові якості, вольове зусилля, вольові дії (проста і складна), боротьба мотивів, сила волі, безвілля, абулія, апраксія.

Практична частина

1. Дослідження рівня суб’єктивного контролю (за Дж. Роттером)

2. Дослідження „сили волі”

3. Дослідження імпульсивності.

Висновок:

На основі виконаних методик зробіть висновок про значення вольової поведінки в житті людини, особливості дослідження волі, можливості виховання в собі позитивних вольових якостей та прояву власної вольової поведінки.

Питання для самоконтролю:

• значення волі в організації діяльності і спілкування людини;

• зв'язок вольової регуляції поведінки з боротьбою мотивів, потребами і цілями людини. Воля і рефлексія;

• проблема взаємозв'язку високого рівня свідомості та „сили волі” особистості;

• умови розвитку і формування та особливості виховання вольової активності людини;

• розлади складної вольової дії: чинники і наслідки.