4. Спілкування як сприйняття людини людиною

Поняття "соціальна перцепція" вперше було введено амери­канським соціальним психологом Дж. Брунером в 1947 р. для ви­значення так званого "нового погляду" на сприйняття. Цей новий погляд полягав спочатку в тім, що під соціальною перцепцією розу­мілась соціальна детермінація перцептивних процесів. Далі дослід­ники, зокрема соціальні психологи, надали йому інший смисл: соц­іальною перцепцією стали називати процес сприйняття так званих "соціальних об'єктів", під якими розумілись інші люди, соціальні групи, великі соціальні спільноти. Саме в цьому визначенні цей термін закріпився в соціальній психології.

Понят­тя "соціальна перцепція" відображає складний процес пізнання і розуміння людьми один одного.

Процеси соціальної перцепції включають не тільки сприй­няття людини людиною, вони включають також власне процес сприйняття спостережної поведінки, її інтерпретацію в термінах причин поведінки і очікуваних наслідків поведінки, що сприй­мається; емоційну оцінку, побудову стратегії власної поведінки.

Отже, соціальна перцепція - складне, багатогранне явище, яке не вкладається в традиційні рамки вивчення перцептивних процесів. Це видно хоча б з того, що термін "сприйняття " в загальній і со­ціальній психології вживається в різних значеннях. Цю різницю можна бачити за такими параметрами.

1. На рівні описання предмета дослідження. В загальній пси­хології предметна область дослідження сприйняття має досить чіткі межі. Історія дослідження сприйняття в загальній психології починалась з "розведення" різних пізнавальних процесів, з вичленення сприйняття як одного з них, і лише потім було усві­домлено їх глибокий зв'язок між собою.

В соціальній психології вивчення соціальної перцепції розпочи­налось в рамках когнітивної традиції, а тому з самого початку акцент здебільшого робився на когнітивні процеси в сукупності: вони розг­лядались як єдине, недиференційоване ціле, соціальна перцепція се­ред них не була ясно вичлененою, сам термін часто вживався для оз­начення всієї сфери когнітивних процесів. Крім цього, галузь соціаль­ної перцепції включала в себе не тільки всі когнітивні процеси, але й сфери, що мають в системі загальнопсихологічного знання свій особ­ливий статус: мотивацію, емоції, особистість. В загальній психології, навіть за умови взаємзумовленості всіх цих сфер, їх якісна специфіка очевидна. В соціальній перцепції когнітивні, мотиваційні, емоційні аспекти менше відособлені: вони виступають як невід'ємна змістов­на характеристика будь-якого соціально-перцептивного процесу.

2. Друга відмінність виявляється при характеристиці струк­тури перцептивного процесу. В ній можна виділити чотири скла­дових: суб'єкт сприйняття, об'єкт сприйняття, власне процес сприй­няття і результат цього процесу - образ. В загальній психології зде­більшого вивчаються процесуальні характеристики, а аналіз суб'єкта і об'єкта сприйняття представлено лише в тій мірі, в якій це необхі­дно для вивчення процесу, тобто процес вивчення перцепції закін­чується створенням образу, який далі не досліджується (наприк­лад, смислова його сторона).

В соціальній психології, навпаки, акцент зроблено на аналізі ха­рактеристик суб'єкта і об'єкта сприйняття. Психічні процеси розгля­даються тільки як умова побудови образу, фоном досліджень соціаль­ної перцепції є образ як елемент структури перцептивного процесу. Зокрема, О.М. Леонтьєв розглядав образ сприйняття як "орієнтовну основу поведінки". Образ як "результат" соціально-перцептивного про­цесу функціонує далі у всій системі взаємовідносин людей. "Образи" іншої людини відіграють важливу роль у спілкуванні, інколи навіть більшу, ніж самі об'єкти спілкування. У сприйнятті складних соціаль­них об'єктів перцептивна задача полягає в тім, щоб дати одночасно оцінку і об'єктивно, і суб'єктивно значущих характеристик цих об'єктів.

3. Третя відмінність підходів загальної і соціальної психології до проблем перцепції стосується детермінант перцептивного процесу.

В загальній психології культурно-історична (соціальна) зу­мовленість перцептивних та інших психологічних процесів висту­пає як методологічний принцип. В соціальній психології процес детермінації досліджується більш детально: сама діяльність як де­термінант перцептивного процесу визначена в її конкретній формі "сумісна групова діяльність". Виявлені також параметри діяль­ності, які детермінують процес сприйняття (рівень її розвитку: тіснота кооперативних зв'язків, її успішність або неуспішність та ін.). Також більш детально досліджені конкретні параметри сприй­няття, на які впливає сумісна діяльність (повнота і точність сприй­няття, його динаміка, змістовні характеристики, як, наприклад, "набір" якостей іншої людини, які сприймаються суб'єктом сприй­няття). Тому для соціально-психологічних досліджень перцептив-них процесів є більш важливим, ніж в загальній психології, вив­чення їх в умовах реальної соціальної групи.

Названі відмінності в розумінні перцепції в загальній та со­ціальній психології свідчать, що в останній сприйняття більшою мірою включено в спектр інших пізнавальних процесів, а також більш безпосередньо пов'язано з широким колом "чисто" соціаль­них проблем. В соціально-психологічній літературі висловлюються думки щодо пошуків більш точного поняття для характеристики процесу сприйняття людини людиною. Мета цього пошуку поля­гає в тім, щоб включити в процес сприйняття іншої людини в більш повному обсязі деякі інші когнітивні процеси, а саме - в цілому процес пізнання іншої людини. У вітчизняній літературі, наприк­лад, в дослідженнях О. Бодальова часто як синонім "сприйняття іншої людини" вживається вираз "пізнання іншої людини". Це більш широке розуміння терміна зумовлено дослідженнями спе­цифічних рис сприйняття соціальних об'єктів, до яких відносить­ся сприйняття не тільки фізичних характеристик об'єкта, але й по-ведінкових його характеристик, формування уявлень про його на­міри, думки, емоції, здібності, установки та ін. Крім того, в зміст цього поняття включається формування уявлень про ті відношен­ня, які пов'язують суб'єкт і об'єкт сприйняття.

В загальному розумінні соціальна перцепція - це бага­тофункціональний психологічний процес сприйняття іншої людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистіс-ними характеристиками і інтерпретація та прогнозування на цій основі її вчинків. Дослідження процесу соціальної пер­цепції включає характеристику суб'єкта і об'єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а та­кож ефектів, що супроводжують цей процес. У об'єкта сприй­няття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінкові (дії, експресивні реакції). Сприймаю­чи ці ознаки, спостерігач (суб'єкт сприйняття) оцінює їх і ро­бить деякі висновки (іноді неусвідомлено) про внутрішні пси­хологічні властивості партнера. На основі цього він сформовує певне ставлення до об'єкта сприйняття. Це ставлення здебіль­шого є емоційним (подобається - не подобається). На основі тих властивостей, які передбачено спостерігачем у об'єкта спосте­реження, суб'єкт робить певні висновки відносно того, якої по­ведінки можна очікувати від об'єкта спостереження і, спираю­чись на ці висновки, створює власну стратегію поведінки по відношенню до об'єкта сприйняття.