3.Психологічні особливості великих стихійних груп

Особливим різновидом великих соціальних груп є короткочасні об’єднання багатьох осіб, часто з різними інтересами, які збираються разом і демонструють спільні дії. У таких тимчасових об’єднаннях часто опиняються представники різних великих організованих груп: класів, націй, професій, вікових категорій тощо. Вони можуть бути кимось організованими, але частіше виникають стихійно. Такі групи не завжди чітко усвідомлюють свою мету і нерідко діють дуже активно. У них легко приживаються і поширюються різні масові явища: чутки, паніка та ін. Традиційно великими стихійними групами вважають масу, публіку, аудиторію, натовп.

Маса. Нею вважають велику кількість людей, яка за своєю структурою не є соціальною організацією. Однак, у діях маси простежуються певною мірою чіткі і продумані завдання, тактика.

Маса – більш-менш стабільне чисельне утворення, яке не має чіткої структури, але за певних умов може характеризуватися відносною однорідністю поведінки індивідів.

Маса може виявитися і достатньо організованою, коли певні прошарки населення свідомо збираються на якусь акцію: маніфестацію, демонстрацію, мітинг.

Публіка – короткотривале зібрання людей для спільного проведення часу у зв’язку з якимось видовищем (глядачі на стадіоні, у концертному залі).

Публіку завжди об’єднує певна мета, що робить її більш керованою. Водночас на типологію її поведінки поширюються закони маси.

Аудиторія. Характерною особливістю цього об’єднання людей є взаємодія з комунікатором у процесі сприймання мовного повідомлення. Аудиторія – (лат. auditor – слухач і auditorium – приміщення, де виголошують промови, читають лекції) – група людей, яка сприймає повідомлення.

Межі аудиторії не жорстко окреслені, а навпаки – досить рухомі. Тому як груповий організм вона розрізнена, анонімна, а отже легко піддається навіюванню. Зараженню піддаються не всі аудиторії, що залежить від загального рівня самосвідомості особистостей, які її утворюють.

Натовп. Це велике тимчасове об’єднання людей, в якому одностайні дії учасників зумовлені певним зовнішнім стимулом та спільним емоційним станом.

Натовп – це відносно короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які перебувають у стані підвищеного емоційного збудження і об’єднані безпосередньою просторовою близькістю та загальним об’єктом уваги.

Головні характеристики натовпу (по Г.Лебону, який протиставляв окремого індивіда індивіду як елемента натовпу):

• зрівняння всіх (зведення людей до одного рівня психічних проявів і поведінки). Наслідком цього є однорідність натовпу, що пояснюється ідеєю колективного несвідомого: у натовпі люди керуються лише несвідомими уявленнями, однаковими для всіх, а уявлення на рівні свідомості, що визначають індивідуальні розбіжності між людьми, пригнічуються та зникають;

• за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють. Він схильний до швидких переключень уваги, легко та некритично сприймає будь-які чутки, піддається впливу гасел, закликів лідерів;

• у натовпі людина здатна на акти насильства, жорстокості, вандалізму, до яких за інших умов не вдалася б;

• висока емоційність та імпульсивність натовпу, що зумовлено анонімністю натовпу, зараженням та навіюванням.

Ознаки та особливості натовпу:

• висока контактність;

• підвищена групова навіюваність;

• емоційна збудливість, підвищене хвилювання людей та емоційне сприймання дійсності;

• пригнічене відчуття відповідальності за власні вчинки і дії;

• виникнення відчуття сили, могутності, непереможності;

• усвідомлення анонімності.

Основним механізмом розвитку натовпу є масове спілкування. Цю властивість свідомо використовують організатори політичних партій, масових гулянь, видовищ. Іноді (стихійні лиха, епідемії) масове спілкування розгортається стихійно, мимовільно.

Одна і та сама особа у натовпі і поза ним поводиться по-різному. Психологічні особливості поведінки індивіда у натовпі характеризують:

• посилення залежності поведінки від натовпу, зниження самоконтролю. Індивід неусвідомлено підкоряється зовнішньому впливу великої групи людей, тобто зростає екстернальність (зовнішній вияв) і знижується інтернальність (внутрішня регуляція) його поведінки;

• деіндивідуалізація поведінки. Вона виявляється в уподібненні психологічних проявів, внаслідок чого поведінка різних людей втрачає самобутність;

• зниження інтелектуальних якостей. Посилюється некритичність мислення;

• підвищена навіюваність;

• підвищена фізична, психофізична і психічна активність.

44