Тема 3. Психологія великих соціальних груп і масових явищ

1. Загальна характеристика великих соціальних груп

2. Психологія масових явищ

3. Психологічні особливості великих стихійних груп

Ключові поняття:

Спосіб життя великої соціальної групи, соціальні класи, соціальна страта, етнічна група, національний характер, ментальність, етнічний стереотип, національна самосвідомість, етноцентризм, суспільний настрій, масовий настрій, мода, чутки, паніка, маса, публіка, аудиторія, натовп

Список використаної літератури:

1. Андреева Г.М. Психология социального познания. – М., 2000.

2. Богомолова Н.Н., Донцов А.И., Фоломеева Т.В. Психология больших социальных групп: Новые судьбы, новые подходы // Социальная психология в современном мире. – М., 2002.

3. Коломінський Н.Л., Льовочкіна А.М. Етнопсихологія українців. Колективна монографія. – К., 2000.

4. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М., 1971.

5. Смелзер Н. Социальная психология / Пер. с англ. – М., 1994.

6. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М., 2003.

7. Социальная психология классов. – М., 1985.

1. Загальна характеристика великих соціальних груп

Великі соціальні групи характеризують за різними ознаками.

За характером зв’язку розрізняють два види великих спільнот людей: 1) соціальні класи, етноси. Основою їх є об’єктивні соціальні зв’язки. Належність людей до цих груп не зумовлюється їх волею, свідомістю, а є наслідком дії об’єктивних чинників;

2) партії, громадські, професійні об’єднання. Людина вступає до них внаслідок свідомого прагнення на основі певних цілей і цінностей.

За тривалістю існування виокремлюють більш тривалі (класи, нації) і менш тривалі (мітинги, натовп).

За характером організованості: стихійні (натовп, публіка) і свідомо організовані (асоціації, партії).

За контактністю і взаємодією: умовні (статево-вікові, професійні) і реальні (мітинги, збори).

Ознаки великих соціальних груп:

• наявність специфічних регуляторів соціальної поведінки як звичаї, обряди, традиції;

• певний спосіб життя, що включає характерні форми спілкування, особливий тип контактів між людьми, їх інтереси, цінності, потреби і мову. Наприклад, для етнічних груп – це національна мова (українська, англійська і т.д.), для вікових чи професійних груп – набір термінів чи жаргонів.

2. Психологія масових явищ

До найпоширеніших масових явищ у великих групах належить громадська думка, суспільні, масові настрої, мода, чутки, паніка.

Громадська думка як виразник масової свідомості виникає з приводу певних подій, явищ суспільного життя.

Громадська думка – це публічно виражене і поширене судження, яке містить оцінку і ставлення до подій, осіб, діяльності груп, організацій, що становлять певний інтерес для суспільства.

Функції громадської думки:

• регулювання і пропагування певної поведінки;

• оцінювання подій і фактів.

Форми виявлення – оцінка, скарга, порада, схвалення, побажання, незадоволення, осуд, незгода, протест.

Важлива риса – розгляд події, явища з точки зору схвалення чи осуду, тобто відтворення дійсності у громадській думці має переважно оцінний характер.

Суспільний настрій є значною силою, яка спонукає людей до діяльності, визначає поведінку різних спільностей.

Суспільний настрій – це переважаючий стан почуттів соціальних груп у певний період.

Суспільний настрій характеризується:

• певною предметною спрямованістю (політичний, естетичний);

• характером та рівнем емоційної напруженостті (апатія, депресія, піднесення).

Однією з форм суспільного настрою є масовий настрій, який ,будучи реакцією на події та їх значення у житті спільноти, здатний захопити та об’єднати найрізноманітніші соціальні групи.

Масовий настрій – порівняно тривалий, стійкий емоційний стан груп, який забарвлює їх переживання і проявляється у позитивному чи негативному емоційному фоні життєдіяльності спільностей.

Залежно від усвідомлення причин, які зумовили масовий настрій, він проявляється або як загальний емоційний фон (піднесення, пригнічення), або як чітко виражений стан (страх, радість, захоплення). Настроям властивий особливий динамізм, який виражається у здатності переходити з одного стану в інший (від глибоко прихованого до відкритого), переростати в антигромадські дії тощо.

До масових суспільних настроїв належить мода, яка проявляється у всіх сферах суспільного життя – економіці, політиці, мистецтві, побуті, спорті тощо

Мода (лат. modus – норма, правило, міра) – форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом домінуючих у суспільстві настроїв, смаків, захоплень.

Ознаки моди:

• динамічність;

• постійне прагнення до швидкоплинності, новизни;

• консерватизм;

• відображає поточний момент життя суспільства і пов’язана з умовами життєдіяльності людини.

Психологічний механізм функціонування моди базується на наслідуванні та зараженні. Найчастіше вона реалізується як намагання виділитися на фоні інших новою зовнішньою формою (одягом, поведінкою, манерою розмовляти) або як прагнення хоча б ззовні наслідувати сильніших, багатших, успішніших.

Громадські думки і настрої не завжди точно відтворюють ситуацію, що створює фон для різноманітних чуток.

Чутки – недостовірна або частково достовірна інформація, що надходить від однієї особи чи групи про події, ситуації.

Причини виникнення чуток:

• компенсація емоційної недостатності (той, хто повідомляє інформацію, отримує задоволення від реакції слухача; слухач також отримує задоволення від сприймання нової інформації, яку він вважає надзвичайно важливою);

• намагання утвердитися у групі (використовуючи чутки, індивід намагається здобути або підвищити свій авторитет у групі, сформувати щодо себе певну установку членів групи);

• щире прагнення попередити інших про небезпеку;

• неусвідомлене прагнення ослабити особисте напруження, розсіяти свій страх, своє хвилювання (стосується панічних чуток);

• особистісне озлоблення, ворожі почуття стосовно інших (агресивні чутки).

Паніка (гр. panikon – несвідомий жах) – емоційний стан, різновид поведінки великої сукупності людей, породжений дефіцитом або надлишком інформації, загрозливим впливом зовнішніх умов і виражений почуттям страху.

Виникає паніка у чисельних групах, місцях масового скупчення людей. Передумовою її є некерований страх, спровокований реальною чи уявною загрозою. Людям, які переживають панічний стан, властиві розгубленість, хаотичність у діях, неадекватність поведінки загалом.

Виникнення паніки:

С тимул (або дуже інтенсивний або невідомий раніше, такий, що концентрує на собі надмірну увагу

Реакція – потрясіння, сприймання ситуації як кризової

Збентеження (індивід інтерпретує подію у межах власного досвіду або інших)

Передумови виникнення паніки:

• загальна психологічна атмосфера тривоги і невпевненості великої кількості людей, яка є наслідком переживання небезпеки;

• наявність чуток, що збуджують і стимулюють паніку;

• ініціювання паніки засобами масової інформації, соціальними, політичними подіями;

• особистісні якості людей, людей, схильних до паніки.

Паніка є масовим явищем, що важко піддається вивченню. Її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки не відомий наперед час її виникнення. В панічній ситуації важко бути спостерігачем, оскільки, потрапивши у ситуацію паніки, людина тією чи іншою мірою піддається їй. Під час паніки одночасно діють комунікативний, перцептивний та інтерактивний соціально-психологічні механізми впливу на поведінку людини (психологічний настрій, зараження, навіювання та ін.).