Тема 2. Динамічні процеси у малій групі

1. Поняття про групову динаміку, її процеси та механізми.

2. Утворення та розвиток малої групи.

3. Нормативний вплив у групі.

4. Проблема групової згуртованості.

Ключові поняття:

Групова динаміка, групові процеси, конформізм, конформна поведінка, групова більшість, групова меншість, групова згуртованість, групова сумісність, стратометрична концепція групової активності, теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків у групі, ЦОЄ, лідерство, керівництво, управління, стилі лідерства, групове рішення, групоосмислення, феномен групової поляризації, техніки прийняття групового рішення.

Список використаної літератури:

1. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. – М., 1989.

2. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования. – М., 1984.

3. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – М., 1976.

4. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. – М., 1991.

5. Обер М.А., Гильман Ф. Психология индивида в группе. – М., 1988.

6. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности. – Л., 1990.

7. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М., 1982.

8. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб., 2000.

9. Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группы. – М., 1988.

1. Поняття про групову динаміку, її процеси та механізми

Групова динаміка (гр. dinamicos – сильний) – галузь соціальної психології, яка досліджує психічні процеси, що відбуваються в малих групах.

Спочатку термін “групова динаміка” використовувався для позначення наукової школи, створеної К.Левіном (школа групової динаміки), що тлумачила групу як динамічне ціле. Описуючи її властивості, вчений використовував такий закон:

• ціле домінує над частинами. Це означає, що групу не можна розглядати як суму індивідів, оскільки вона часто змінює їх індивідуальну поведінку. Ззовні легше впливати на групу загалом, ніж на поведінку окремих її індивідів. За таких умов кожен індивід визнає свою залежність від інших належних до групи індивідів;

Під груповою динамікою розуміють сукупність групових процесів, які відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розпад.

Групові процеси – це ті способи регуляції індивідуальної поведінки, які забезпечують психологічні зміни у групі за час її існування.

Процес утворення та розвитку малої групи зумовлюється не тільки зовнішніми, а й внутрішньогруповими чинниками. До власне внутрішньогрупових процесів належать: розвиток групи, нормоутворення, феномен групового тиску (конформність, групова згуртованість, прийняття групового рішення, керівництво та лідерство тощо.

Виділяють наступні механізми групової динаміки:

• розв’язання внутрішньогрупових суперечностей;

• «ідіосинкразичний кредит»;

• психологічний обмін.

Розв’язання внутрішньогрупових суперечностей. Виділяють такі типи суперечностей :

• між зростаючими потенційними можливостями групи та ї актуальною діяльністю;

• між зростаючими прагненнями учасників групи до самореалізації та самоствердження і одночасно посиленими тенденціями входження особистості до групової структури;

• між реальною поведінкою лідера та очікуваннями від неї.

Виявилося, що перехід групиз одного рівня розвитку на інший відбувається стрибкоподібно завдяки загостренню суперечнотей та їх наступному розв’язанню.

Ідіосинкразійний (гр. idios – особливий, незвичний і synkrasis –змішування) кредит лідера. Феномен “ідіосинкразійного кредиту” є своєрідним дозволом групи на поведінку, яка відхиляється від групових норм. Передусім його надають суб’єкту з високим статусом у групі, оскільки вважається, що він більше, ніж інші, орієнтується на групу, впроваджує інновації, найкомпетентніший. Наприклад, лідерам, які зробили вагомий внесок у життєдіяльність групи, дозволено у своїй поведінці відхилятися від групових норм, експериментувати з новими можливостями. За умови, коли такі експерименти з цілями, способами їх досягнення, новими формами міжособистісної взаємодії більшість групи визнає і схвалює як позитивні, їх результати можуть стати для групи нормою. Цей механізм сприяє створенню передумов для переходу групи на вищий рівень розвитку.

Психологічний обмін. Полягає у наданні групою більш високого психологічного статусу індивідам, які зробили вагомий внесок в її життєдіяльність. Різновидом психологічного обміну є ціннісний обмін. Цінність визначається як матеріальний або ідеальний предмет, який є вагомий для людини, тобто задовольняє її потреби, відповідає її інтересам. У ході взаємодії людей цінності можуть виступати у вигляді значущих особистісних характеристик членів групи, їх спрямованості, вмінь, досвіду і реалізуються ними в ході розв’язання групових завдань на користь окремих партнерів і групи загалом. Відповідно корисні дії, адресовані як окремим членам, так і групі, позначають поняттям “ціннісний внесок індивіда”.