3.Механізм соціального конфлікту та його стадії.

У визначенні механізму соціального конфлікту та його стадії в соціологічній науці існує два підходи: статис­тичний і динамічний. З точки зору статистичного підходу механізм соціального конфлікту охоплює такі елементи, як конфліктна ситуація, учасники конфлікту, об'єкт конфлікту.

1. Конфліктна ситуація. На шляху переростання протиріччя у кон­флікт складається своєрідна ситуація, яку називають конфліктною. Остання безпосередньо передує конфлікту та за певних умов розви­вається в нього. Передконфліктна ситуація є дуже хиткою: незначна, навіть випадкова подія може викликати незворотні процеси, що безпо­середньо ведуть до відкритого конфлікту. На цій стадії складається сполучення різних обставин, які передують конфліктам і часто-густо породжують несумісні вимоги. При цьому задоволення інтересів одні­єї сторони перешкоджає задоволенню інтересів іншої.

2. Учасники конфлікту. У будь-якій конфліктній ситуації виділяють учасників конфлікту й об'єкт конфлікту. Серед учасників конфлікту розрізняють опонентів {тобто тих людей, що зацікавлені в об'єкті кон­флікту), утягнуті групи і зацікавлені групи. Що стосується утягнутих і зацікавлених груп, то їх участь у конфлікті зумовлена двома причина­ми або їх сполученням: 1) вони здатні вплинути на результат конфлік­ту; 2) результат конфлікту торкається їхніх інтересів.

3. Об'єкт конфлікту — це той ресурс, на який саме і поширюються інтереси конфліктуючих сторін. Об'єкт конфлікту є неподільним, оскільки його сутність або виключає розподіл, або він представлений в рамках конфлікту як неподільний (одна чи обидві сторони відмовляються від розподілу). Фізична неподільність об'єкта не є обов'язковою умовою конфлікту, оскільки нерідко об'єкт може допускати його використання обома сторонами (наприклад, одна сторона забороняє іншій використо­вувати певне місце для автомобіля, не маючи на це відповідних прав).

З точки зору динамічного підходу механізм соціального конфлікту проходить зазвичай наступні стадії протікання конфлікту.

1. Прихована стадія. На цій стадії суб'єкти конфлікту, перш ніж зважитися на відкриті дії, оцінюють свої можливості (матеріальні цін­ності, владу, інформацію, зв'язки і т. ін.), вживають відповідні заходи що­до консолідації сил протиборчих сторін, пошуку прихильників та роз­ширення їх кола. На цій сталії гротиріччя ще не усвідомлюються вс:г/а учасниками конфлікту. Конфлікт виявляється лише в явному чи неяв­ному невдоволенні ситуацією. Невдоволеність щодо цінностей, інтере сів, цілей та засобів їх досягнення не завжди виливається в конфлікт: протилежна сторона іноді або упокорюється з несправедливістю, або чекає своєї години, затаївши образу. Власне конфлікт починається з не-визначених дій, що спрямовані проти інтересів іншої сторони. Крім то­го, ця стадія є періодом формування кожною із конфліктуючих сторін своєї стратегії і тактики подальших дій.

2. Стадія формування конфлікту. На цій стадії, як правило, фор­муються протиріччя, чітко усвідомлюються претензії, що можуть бути висловлені протилежній стороні у вигляді відповідних вимог. Оформ­ляються групи, що беруть участь у конфлікті, та висуваються їх лідери. Відбувається демонстрація своїх аргументів і критика аргументів су­противника. На цій стадії конфліктуючі сторони нерідко можуть приховувати свої плани чи аргументи. Використовується також прово­кація, тобто дії, що спрямовані на формування вигідної для однієї сто­рони певної громадської думки і несприятливої для іншої конфліктую­чої сторони. У процесі свого формування конфлікт змінюється. Це по­в'язано з тим, що відносини, які складаються на початку і наприкінці конфлікту, істотно різняться: різною мірою проявляється активність учасників конфлікту, можуть також виникати несподівані перебіги по­дій, які додатково спричиняють поглиблення і розростання конфлікту.

Аналіз свідчить, що процес формування соціального конфлікту триває доти, поки не з'являються перші та відчутні результати проти­борства, які осмислюються, обмірковуються та аналізуються суб'єкта­ми конфлікту. На цьому початковий етап соціального конфлікту фа­ктично закінчується. Але ця стадія має важливе значення. У цей період створюються відповідні умови для втручання у конфлікт з ме­тою його переборення. Адже кожна із сторін конфлікту вже стикнулася з певним опором супротивника, відчула його силу і може зрозуміти, як нелегко їй буде наблизитися до перемоги. Крім цього, початок конфлікту є періодом найбільших вагань його учасників. Не­випадково прихильники відкритих конфліктів завжди проводять пев­ну роботу щодо підтримки бойового духу своїх учасників, перекону­ючи їх іти до кінця. Тому саме в цей час варто розпочати відповідні дії, що дозволять зупинити відкрите зіткнення, а також прийти до компромісного рішення.

3. Стадія інциденту. Для виникнення конфлікту як такого потрібні три умови: конфліктна ситуація, учасники конфлікту, а та­кож наявність приводу для конфлікту, тобто своєрідного «спуско­вого механізму», що сприяє розвитку подій. Слугує цьому, як пра вило, подія, що переводить конфлікт у стадію активних дій, тобто конфліктуючі сторони вирішують вступити у відкриту боротьбу.

4. Стадія активних дій. Конфлікт вимагає від його учасників ве­ликої кількості енергії, завдяки якій він швидко досягає макси­мального напруження у діях, тобто критичної межі, а потім швидко йде його згасання. У самому конфлікті дії обох сторін можуть бути як від­критими, або безпосередніми, так і прихованими, або опосередковани­ми. Вони можуть бути фізичними, психологічними, ідеологічними, тобто залежать від специфічної поведінки людей. Ці дії можуть бути також передбачувані і непередбачувані, але вони зазвичай розширюють сфе­ру соціального конфлікту.

Соціальний конфлікт, як показує аналіз, зовні схожий на спіралепо­дібні природні явища. Тому цілком припустимо розглядати розвиток кожної його стадії у вигляді певного витка спіралі, що має свої підйо­ми і спади, напруженість і розрядку. Так, у конфлікті справді спостері­гається зростання психологічної напруженості. Але це зростання не може бути нескінченним. Доходячи до певної критичної межі, конфлікт начебто завмирає, після чого настає деякий спад напруженості. Ви­знання такого спіралеподібного руху відносин у процесі конфлікту є дуже важливим, оскільки дає можливість знаходити і використовувати відповідні засоби для регулювання конфліктних відносин.

5. Стадія завершення конфлікту. На цій стадії конфлікт завершу­ється, але це не означає, що всі інтереси конфліктуючих сторін повніс­тю задоволені. При цьому своєрідною ознакою завершення конфлікту служить завершення самого інциденту, тобто коли між конфліктуючи­ми сторонами припиняється конфліктна взаємодія. Усунення інциден­ту — це необхідна дія, але її недостатньо для погашення конфлікту, оскільки за певних обставин цей конфлікт може спалахнути знову.

Отже, розв'язання конфлікту можливе лише за умови зміни конф­ліктної ситуації, а точніше, коли буде усунуто головну причину конфлі­кту, коли зміниться ставлення суперників один до одного і позитивні аспекти переважатимуть негативні, а також коли зміняться вимоги сто­рін і суперник піде на поступки (хоча можливі й одночасні спільні поступки обох суперників).

Водночас розв'язання конфлікту може бути як повним, так і част­ковим. Повне розв'язання означає припинення конфлікту, кардиналь­ну перебудову всієї конфліктної ситуації. При цьому «образ ворога» трансформується в «образ партнера», а установка на боротьбу змі­нюється орієнтацією на співпрацю. При частковому розв'язанні кон флікту передусім змінюється тільки зовнішня його форма, але збері­гаються внутрішні спонукальні установки щодо продовження проти­борства.