5

Тема: Соціологія конфлікту.

План

1.Поняття соціального конфлікту.

2.Класифікація конфліктів.

3.Механізм соціального конфлікту та його стадії.

4.Шляхи і способи подолання конфліктів.

1.Поняття соціального конфлікту.

Соціологія конфлікту являє собою спе­ціальну соціологічну теорію, що вивчає закономірності і природу вини­кнення та протікання конфлікту як суспільного явища, типологію конфліктів, а також принципи і методи запобігання та розв'язання со­ціальних конфліктів, технологічні засади управління ними.

Об'єктом соціології конфлікту є різноманітні конфлікти між соці­альними суб'єктами (індивідами, соціальними групами, класами, націями, державами тощо), що розглядаються як фактори розвитку соціальних систем.

Предметом цієї спеціальної соціологічної теорії, у свою чергу, є закони, закономірності та процеси виникнення, протікання і розв'язан­ня соціальних конфліктів, їх соціальні ознаки, а також різноманітні конфліктні відносини, що виникають між людьми і групами людей у процесі їх взаємодії та суспільної життєдіяльності.

Загалом під конфліктом розуміється зіткнення протилеж­них інтересів, цілей, позицій або поглядів суб'єктів соціальної взаємо­дії (індивідів, соціальних груп, суспільств тощо). Конфлікт завжди пов'язаний з усвідомленням людьми протиріч своїх інтересів як членів тих чи інших соціальних груп з інтересами інших суб'єктів. Загострення про­тиріч часто-густо породжують відкриті чи закриті конфлікти.

Аналіз показує, що соціальні протиріччя пронизують усі сфери суспільного життя — економічну, політичну, соціальну, духовну. За­гострення тих чи інших соціальних протиріч створює певні «зони кризи». Криза виявляється у різкому посиленні соціальної напруже­ності, яка нерідко переростає у конфлікт.

Більшість соціологів схильні вважати, що існування сучасного су­спільства без конфліктів неможливо, тому що конфлікт є невід'ємною частиною життєдіяльності людей, а також важливим джерелом соці­альних змін, що відбуваються в суспільстві. Конфлікт, у свою чергу, робить соціальні відносини більш динамічними і мобільними. Адже звичні норми поведінки і діяльності індивідів, що раніше задовольня­ли їх, з дивною рішучістю часто-густо відкидаються ними без усякого жалкування. Під впливом конфліктів суспільство може перетворюва­тися. Що сильніше соціальний конфлікт, то помітніше його вплив на протікання соціальних процесів і темпи їх здійснення.

2.Класифікація конфліктів.

Конфлікти можна класифікувати залежно від суб'єктів і зон розбіжностей. Це найпоширеніша нині класифікація конфліктів:

1. Особистісний конфлікт охоплює такі конфлікти, що відбува­ються, так би мовити, усередині особистості, на рівні її індивідуальної

свідомості. Цей тип конфлікту не відповідає визначенню, поданому ви­ще. Однак його потенційні дисфункціональні наслідки аналогічні нас­лідкам інших типів конфлікту. Він може набрати різної форми: а) ро­льового конфлікту, який виникає, коли до індивіда висуваються супе­речливі вимоги з приводу того, яким має бути результат його роботи; б) внутрішньоособистісного конфлікту, який може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не узгоджуються із особисти­ми потребами або цінностями людини.

2. Міжособистісний конфлікт — це розбіжності між двома чи бі­льше людьми з однієї або кількох соціальних груп. До них можуть приєднуватися також окремі особистості, що не утворюють групи. Цей тип конфлікту, можливо, найпоширеніший. Міжособистісний конфлікт може також проявлятися і як зіткнення особистостей з різними риса­ми характеру, поглядами і цінностями.

3. Конфлікт між особистістю І соціальною групою. Він виникає, як правило, у двох випадках: а) якщо сподівання групи суперечать сподіванням окремої особистості; б) якщо ця особистість займає по­зицію, що докорінно відрізняється від позиції цієї групи.

4. Міжгруповий конфлікт — це конфлікт між соціальними група­ми і спільностями людей Із протилежними інтересами. Сучасне суспіль­ство — це світ різноманітних організацій, які складаються із безлічі груп — формальних І неформальних. Навіть у найкращих організаці­ях між такими групами можуть виникати конфлікти. Часто-густо функ­ціональні групи починають конфліктувати через розбіжності цілей усе­редині організації.

5. Конфлікт належності — це коли Індивіди мають начебто по­двійну належність. Наприклад, коли конфліктуючі сторони утворюють групу всередині якоїсь великої соціальної групи або коли Індивід входить одночасно у дві конкуруючі групи, що переслідують одну мету.

6. Конфлікт із зовнішнім середовищем — це коли індивіди, що складають соціальну групу, зазнають тиску ззовні, передусім з боку ад­міністративних або економічних норм і розпоряджень. Вони таким чи­ном входять у конфлікт із соціальними інститутами, що підтримують ці норми і розпорядження.

Зазначимо, що класифікація з точки зору об'єкта загалом досить ускладнена, оскільки об'єктом конфлікту може бути практично будь-яка цінність, будь-який предмет, будь-яке право. Проте можна запропо­нувати таку класифікацію, що має свідомо неповний характер:

1) конфлікти, в яких об'єктом є людина (дитина у сімейних супере­чках, коханий—кохана і т. Ін.);

2) конфлікти навколо матеріальних цінностей (наприклад, предме­тів власності: землі, будинків, грошей, цінних паперів, умов праці та її оплати);

3) конфлікти навколо Інтелектуальної власності;

4) конфлікти навколо «престижних» об'єктів, або об'єктів, здатних принести вигоду (наприклад, вигідна і престижна посада, у бо­ротьбі за яку беруть участь кілька претендентів);

5) конфлікти, що пов'язані з релігійною вірою. Тут можна виділити конфлікти, що протікають усередині конфесій (розбрати з при­воду тлумачення догматів віри, культу, церковної власності та ін.), і міжконфесіональні конфлікти;

6) конфлікти, зумовлені тим, що були порушені уявлення однієї із сторін щодо справедливості винагороди (наприклад, суперечка навколо нагороди, що, на думку однієї зі сторін конфлікту, є не-заслуженою; суперечки навколо оплати праці тощо).