1.Державне регулювання лізингової діяльності

Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Розрізняють два види лізингу:фінансовий;операційний.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду.

Лізинг: Чистий лізинг , якщо все обслуговування передаваного в лізинг майна бере на себе лізінгополучатель. Лізинг з повним набором послуг , коли на лізінгодателя покладається повне обслуговування майна, що орендується. Лізинг з частковим набором послуг, коли на лізінгодателя покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна.

Лізингові операції розрізняють залежно від умов амортизації:

• Лізинг з повною амортизацією і відповідно з виплатою повної вартості об’єкту лізингу.

• Лізинг з неповною амортизацією, і, отже, з неповною виплатою вартості майна орендарем, що орендується.

Лізинг розрізняють - по ступеню окупності:

• Лізинг з повною окупністю, при якому в ході терміну дії одного договору відбувається повна виплата лізінгодателю вартості майна, що орендується.

• Лізинг з неповною окупністю, коли в перебігу терміну лізингу окупається тільки частина майна, що орендується.

Класифікація методів державного регулювання економіки має в основі дев’ять критеріїв: суб’єкти впливу (державні, громадські, ринкові методи), час дії (довгострокові та короткострокові), характер впливу (прямі та непрямі методи), масштаби втручання (загальні та часткові методи), зміст (економічні, адміністративні, інституційні, соціально-психологічні методи), спосіб прийняття (правові та неправові), характер дії (стримувальні, стимулюючі, комплексні), рівень впливу (республіканські та місцеві), об’єкти впливу (галузеві та функціональні методи).

Під адміністративними методами розуміють вплив на господарську діяльність за допомогою обов’язкових директив, що відображують інтереси всього суспільства. Такі директиви (прямі накази компетентного державного органу) є обов’язковими для виконання визначеними ними суб’єктами господарювання, незважаючи на те, що в деяких випадках їх виконання може виявитись для них невигідним.

Ці методи мають як позитивні сторони, так і негативні. Позитивним є те, що ці методи є швидкодіючими, тобто необхідний результат досягається через незначний проміжок часу. Негативним є те, що вони не враховують економічні інтереси виконавців. До таких методів можна віднести: державну реєстрацію суб’єктів господарювання, ліцензування, встановлення ставок податків, зборів та інших обов’язкових платежів тощо.

Економічні методи – це такі способи впливу, коли необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес виконавців. Економічні методи є більш гнучкими і засновані на впливі на матеріальні інтереси суб’єкта господарювання. Це обумовлює надійність дії цих методів. Водночас, економічні методи мають негативну сторону – повільність їх дії, тобто результат наступає через значний проміжок часу. До економічних методів можна віднести встановлення податкових пільг, державне фінансування суб’єктів господарювання, надання дотацій.

Під методом державного регулювання лізингової діяльності слід розуміти сукупність способів та прийомів впливу держави через органи законодавчої, виконавчої та судової влади на учасників лізингових правовідносин з метою створення та забезпечення умов здійснення лізингової діяльності у відповідності до основних засад соціально орієнтованої економіки.