Соціологія управління

План

1. Аналіз основних категорій.

2. У пошуках сучасної управлінської парадигми.

3. Технологія та механізми процесу соціального управління.

Соціальне управління як діяльність виникло тоді, коли стала реальною потреба у спільній праці людей. На початку XXI cт., коли суспільство як соціальна система дуже ускладнюється, проб­лема соціального управління, його організації, механізму, підвищення ефективності стає найважливішою, від її розв’язання багато в чому залежить майбутнє суспільства. У чому ж сутність соціального управління? Яким є його механізм? Які функції виконує соціальне управління?

Соціальне управління — це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або на його окремі спільності) з метою упорядкування, збереження якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

Необхідність соціального управління визначали практично всі соціологи, політики і філософи, але сутність його визначали по-різному. Карл Маркс розглядав соціальне управління насамперед як регулювання відносин власності, без чого, на його погляд, неможливі соціальний прогрес і добробут людини. Дійсно, соціальне управління в певному аспекті регулює відносини власності, але його суть і зміст значно ширші.

Макс Вебер, обґрунтовуючи раціональний тип організації, на якій базується сучасне виробництво, розкрив необхідність і сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності індивідів і груп, що стали важливою методологічною основою концепції соціального управління. Подальший розвиток цієї концепції вітчизняними і зарубіжними соціологами забезпечує наукове пізнання, аналіз і використання механізму соціального управління .

Основні складові соціального управління реалізуються в тому або іншому обсязі в малих, середніх, великих соціальних утвореннях, а також на державному рівні. Дуже важливо, щоб кожну складову реалізували освічені, грамотні, досвідчені фахівці, в іншому випадку соціальне управління ефективним не бу­де. М. С. Грушевський у праці «На порозі нової України. Гад­ки і мрії» зробив дуже важливий для сучасності висновок проте, що перед українською державою стоять грандіозні завдання «створення умов для активної праці, а не для рант’єрів-капіта­лістів».

Соціальне управління в будь-якому суспільстві виконує дуже важливі функції, які забезпечують життєдіяльність суспільства і кожного громадянина, їх розвиток, безпеку і т. д.

Соціальне управління — найбільш складна діяльність з організації, регулювання і контролю економічної, соціальної, політичної і духовно-культурної сфер життєдіяль-ності суспільства, окремих соціальних спільностей і індивідів, його головна мета — забезпечення стабільного функціонування і ефективного розвитку соціальної системи.

1. Соціологія праці споріднена з іншими науками про працю на основі спільності об'єкта дослідження — трудової діяльності. Проте аспект вивчення праці (предмет науки) у соціології вирізняється і полягає у вивченні особливих соціально-трудових відносин, а саме тих, що виникають в результаті взаємодії людей у процесі праці.

2. Соціологія праці — це соціологічна наука середнього рівня (спеці­альна соціологія), яка соціологічними методами досліджує один з основних видів соціальних відносин — соціальні відносини у сфері праці, сукупність яких створює, становить соціальне життя в цій сфері.

3. Основними категоріями, якими оперує соціологія праці, є праця, зміст і характер праці, умови праці, трудова ситуація, соціально-трудові відносини, трудова адаптація, мотивація праці, стимулювання трудо­вої діяльності, соціальний контроль трудової поведінки, соціально-трудова мобільність, соціальні резерви, соціальні технології та соці­альне управління в трудовому колективі.