Соціологія вільного часу

План

1. Сучасні концепції вільного часу

2. Соціологічні методи дослідження вільного часу

3. Особливості і проблеми вільного часу студентської молоді

1. Соціологія вільного часу – галузь соціології яка вивчає особливості поведінки особливості, соціальної групи чи спільноти у час, вільний від праці, навчальної діяльності, задоволення різноманітних фізіологічних потреб (сон, споживання їжі).

Вільний час – складова соціального часу звільнення від виробничих та побутових справ, яка охоплює сферу вільної діяльності людини.

Дозвілля – складова вільного часу що являє собою сукупність занять, спрямованих на відновлення фізичних, розумових і психічних сил людини.

Важливими категоріями соціології вільного часу є “структура” та “зміст”.

Структура вільного часу – сукупність видів діяльності, які характеризують проведення вільного часу.

Вона охоплює:

• індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо);

• публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.);

• спілкування з членами сім’ї, родичами, сусідами, друзями та ін.;

• фізичні заняття (ранкова та вечірня гімнастика, заняття у спортивних секціях тощо);

• розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового і фізичного напруження, створенню гарного настрою;

• пасивний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон та ін.);

• заняття, які є явищами анти культури (зловживання алкоголем, хуліганство, наркоманія);

• безцільне “вбивання часу”.

Зміст вільного часу – форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особи, її самосвідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями.

За способом використання вільного часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких у “чистому” вигляді не існує.

Перший тип представлений людьми, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у творчості. Другий пов’язаний з пошуком у вільний час насамперед розваг. Третій тип репрезентують люди, які віддають значну частину його домівці, сім’ї, дітям. До четвертого належать людьми, які основну частину вільного часу присвячують спорту.

Раціональне використання вільного часу – поєднання видів занять, їх

активних і пасивних форм, яке найефективніше впливає на особливість, розвиток її сутності, фізичної, емоційної, інтелектуальної сфер життєдіяльності.

2. Перший напрям соціологічних досліджень пов’язаний із вивченням витрат часу на конкретні заняття у вільний час.

Застосування цього методу дає змогу дослідити характеристики вільного часу особистості та різних верств населення:

• кількість вільного часу, яким розпоряджаються об’єкти дослідження;

• витрати часу на основні заняття у вільний час;

• зміни щоденного та тижневого фонду вільного часу, їх відхилення від середніх показників;

• зміни в частоті та тривалості занять різними видами діяльності у вільний час.

Характеристику витрат часу можна одержати, застосувавши метод спостереження. Але він за складністю не поступається бюджетному методові, тому використовується дуже рідко.

Значне місце у соціологічних дослідженнях вільного часу посідає вивчення соціально-побутових умов життя людини, її сім’ї, групи, до якої вона належить. Для цього використовують різні методи, але найчастіше – аналіз офіційних документів та опитування населення. Здебільшого використовують такі групи первинних показників, які характеризують соціально-побутові умови життя, що безпосередньо впливають на діяльність людей у вільний час:

• показники матеріально-економічного становища (дохід у розрахунку на одного члена сім’ї, співвідношення в ньому натуральних та грошових надходжень); житлові умови; забезпечення побутовою технікою та предметами культурно-побутового призначення; розвиток системи побутового обслуговування, доступної цій групі людей;

• показники культурного розвитку (рівень освіти, культурні орієнтації);

• показники розвитку матеріальної бази для проведення вільного часу і доступу до неї, кількості осіб, які займаються творчою діяльністю, художньою самодіяльністю, спортом тощо.

3.Студентство характеризується певним соціальними відмінностями, які дають змогу виділити його в особливу соціальну групу. Ці відмінності випливають із особливостей соціального становища, реальних моментів життя і навчання. До того ж молодь у цьому віці має свої психологічні особливості: інтенсивне формування самосвідомості, соціальної самооцінки, власної точки зору, установок, цінностей, осмислення явищ суспільного життя. Поступово формується соціальна позиція щодо себе, своєї поведінки інших, планів на майбутнє тощо.

Взявши за критерій мотив вибору занять у вільний час, може виділити п’ять груп студентів:

1. Комунікативна. До неї належать студенти, які керуються бажанням спілкуватися з друзями, коханою людиною, рідними та ін. Ця група становить 42% всіх опитуваних.

2. Рекреаційна. До неї входять студенти, які керуються бажанням відпочити, поліпшити свій настрій (21,2%).

3. Самореалізації. Студенти цієї групи прагнуть реалізувати у вільний час свої здібності (11,7%).

4. Творча. До неї входять студенти, орієнтовані на естетичне освоєння світу, заохочення до прекрасного (10,5%).

5. Пізнавальна. Студенти цієї групи орієнтовані на поглиблення та розширення знань (8,5%).