3. Мета уроку української мови як системне утворення та шляхи її реалізації.

Мета навчання будь-якого предмета в школі випливає з мети освіти. Метою сучасної освіти є формування зусебіч розвиненої особистості. Стосовно предмета українська мова «основна мета її вивчення в середніх навчальних закладах України полягає у формуванні національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння і письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції» (Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5–12 класи. – К.: Перун. – 2005. – 176 с.). Отже мета навчання української мови становить системне утворення. Системний характер має і мета кожного уроку як основної форми організації навчальної діяльності. Основою будь-якої системи є взаємозв’язок компонентів, йдеться про взаємозв’язане досягнення цілей навчання, виховання і розвитку на уроках української мови.

Формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, виховання у школярів національно-свідомого ставлення до української мови, немислиме без усвідомлення ними своєї належності до народу, носія цієї мови і відповідно культури, тобто національного само­усвідомлення. Отже, вивчення української мови має сприяти усвідомленню учнем себе як представника етносу, народу, нації. Без такого усвідомлення формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості неможливе. Уроки української мови мають допомогти дітям через роботу з текстами як дидактичним матеріалом до вивчення мовних і мовленнєвих тем пізнати свій народ, його культуру, розвинути почуття особистої від­повідальності за рідну мову, усвідомлення своєї причетності до того, що відбувається з нею, до процесів її розвитку.

Національно свідома, духовно багата мовна особистість характеризується націо­нально-свідомим ставленням до мови, глибоким знанням її, розвиненим мовленням, а отже, і мисленням, інтелектом, емоційною сферою, емоційно-естетичним сприйняттям мови й мовлення, що передбачає чутливість до слова, здатність відчувати й розуміти всі відтінки його значення, відчувати красу української мови, її багатство, виразність. Національно-мовна особистість характеризується також розвиненою мовленнєвою пам’яттю, мовним чуттям, умінням наслідувати традиції використання мовних одиниць у мовленні, мовленнєвим етикетом, тісно пов’язаним з культурою поведінки, наявністю моральних якостей, духовності.

Реалізація на уроках мови її пізнавальної функції означає розв'язання на уроках найрізноманітніших пізнавальних цілей — від пізнання мови до пізнання всесвіту. Досвід суспільства закодовано і зафіксовано в мові, у її словниках, довідниках, фразеології, а також у текстах. Найяскравіше він проявляється в національній семантиці мови, її фразеології, афоризмах, у феномені української фонетики та інтонації, словотвору, морфології та синтаксису, у специфіці функціонування мовних одиниць у мовленні, особливо в мові художньої літератури. Завдяки використанню на уроках текстів як дидактичного матеріалу українська мова як навчальний предмет стає важливим засобом пізнання дійсності, виховання і розвитку учнів.

Усвідомлення школярами експресивної й естетичної функцій мови досягається, коли мовні одиниці вивчаються в художньому тексті. Осмислюючи глибини тексту через усвідомлення функцій мовних одиниць, учні не тільки пізнають естетику мови, безпосередньо осмислюють мовний матеріал, його особливості, засвоюють властиві українській мові закони евфонії, милозвучності, але й осмислюють зміст тексту і тим самим пізнають життя.

Навчання, виховання і розвиток, спрямовані на формування мовної особистості учня, тісно пов’язані між собою процеси,. Навчання в усіх своїх аспектах пов’язано з усебічним розвитком особистості. Мета і зміст навчання завжди зорієнтовані на потрібну модель особистості. Вони не можуть бути обмежені засвоєнням предметних знань, умінь і навичок і мають бути зорієнтовані на певну модель особистості, на формування визначених якостей особистості у широкому розумінні. За словами В.О. Сухомлинського, вивчення української мови в школі — «це не просто передача знань, практичних умінь і навичок. Це передусім виховання. Виховання розуму, формування думки, копітке різьблення і ліплення найтонших рис духовного обличчя людини» (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти томах. — К.: Рад. школа, 1977. — Т. 3. – С.4).

Українська мова — це особливий предмет шкільного навчання, який впродовж цілеспрямованого навчання, розвитку та виховання має сформувати носія певних переконань, свідомості, культури, духовності, а отже сприяти осягненню дітьми глибин змісту, вираженому українською мовою, краси українського слова, вихованню у них національної гідності, гуманістичних ідеалів, моралі, пробудженню високого почуття патріотизму.. Це неодноразово підкреслював В.О.Сухомлинський. Наведемо кілька висловлювань: «Від культури слова до емоційної культури, від емоційної культури до культури моральних почуттів і моральних відносин — такий шлях до гармонії знань і моральності»; «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини»; «Убогість слова — це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості»; «Пізнання краси слова породжує в душі підлітка почуття благородної гордості, людської гідності. Осягаючи красу слова, підліток проймається почуттям відрази до всього потворного, злого» (Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. − 1989. − №1. − С. 3 - 9.).

Розвиток і виховання учнів здійснюється шляхом виконання завдань розвивального і виховного характеру на основі дібраних текстів відповідної тематики, що використовуються як дидактичний матеріал до уроку. Розвиток і виховання учнів відбувається разом з формуванням знання мови, мовних умінь і навичок, разом з їх мовленнєвим розвитком, формуванням комунікативної компетенції в різних видах мовленнєвої діяльності, текстах різних стилів, жанрів і типів мовлення, формуванням в учнів уміння вільно й доцільно користуватись українською мовою в різноманітних життєвих ситуаціях.

Національна своєрідність мовлення народу яскраво проявляється у творчості талановитих людей — учених, письменників, журналістів, і вивчати мову потрібно на кращих зразках наукових, художніх, публіцистичних творів. Усвідомленню школярами експресивної й естетичної функцій мови найбільше сприяє вивчення мовних одиниць на матеріалі художніх текстів. Розкриваючи дітям глибини тексту через усвідомлення функцій мовних одиниць, учитель тим самим не тільки допомагає їм безпосередньо осмислити мовний матеріал, його семантичні, стилістичні, граматичні особливості, відчути естетику мови, засвоїти властиві українській мові закони евфонії, милозвучності, але й організовує осмислення змісту тексту і тим самим пізнання життя.

Формування мовної особистості передбачає розвиток її мислення, інтелекту, мовленнєвої пам’яті, мовного чуття, уваги до використання мовних одиниць у мовленні з метою передачі певного змісту, розвиток вміння наслідувати традиції використання мовних одиниць у мовленні, відчувати, як відображається (моделюється) за допомогою мови внутрішній світ людини, як людина виражає свою оцінку дійсності; розвиток здібності користуватися мовленнєвим апаратом, розуміти лексичні та граматичні мовні значення, їх виразні конотації (відтінки). Особливістю української мови як навчального предмета в школі є те, що він спрямований на оволодіння учнів мовленням, тісно пов’язане з розвитком особистості в цілому.

Мовна особистість проявляється в успішній і якісно своєрідній мовленнєвій діяльності і становить багаторівневий і багатокомпонентний набір мовних здібностей, умінь, готовностей до здійснення мовленнєвих дій різної міри складності, з одного боку, за видами мовленнєвої, а з іншого, – за рівнями мови, тобто фонетики, лексики і граматики. Щоб набути мовленнєвих навичок, школярі мають оволодіти мовними одиницями, засвоїти їх семантику, особливості структури і функціонування, навчитися розпізнавати серед інших одиниць мови і використовувати у власному мовленні відповідно до вимог правильності, точності, виразності, багатства, лаконічності, доречності мовлення, іншими словами, відповідно до вимог культури мовлення.

Під час планування уроків української мови вчитель має подбати про організацію всіх видів предметної діяльності (навчально-мовної, правописної, мовленнєвої), оволодіння операційною діяльністю, спрямованою на формування мовних, правописних і мовленнєвих умінь, а також розвиток емоційно-естетичної, розумової, інтелектуальної, мнемонічної, морально-етичної, соціокультурної діяльності, опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, естетичний і морально-етичний розвиток особистості, оволодіння нею соціокультурними нормами,.

Основним компонентом мети навчання української мови в школі є формування і вдосконалення вмінь і навичок мовленнєвої діяльності в її основних видах, сферах і формах. Цій меті підпорядковується вся діяльність на уроках української мови. Мовленнєва діяльність є тим засобом, який пов’язує в єдине ціле мовний і мовленнєвий зміст курсу. Мова як найважливіший засіб людського спілкування, предмет мовленнєвої діяльності виступає не безпосередньо, а через мовлення і має вивчатися в мовленні.. Мовленнєва діяльність, яка організовується за допомогою різного роду завдань, розвиває у школярів уміння вільно і творчо використовувати лексичні і граматичні засоби української мови відповідно до змісту і ситуації мовлення. Завдання полягає у тому, щоб дати учням для цього різні мовленнєві зразки як дидактичний матеріал до уроку і сформувати поняттєву основу мовленнєвої діяльності. Л.В.Щерба писав: «…Якщо правила невідомі, то вправлятися нема в чому». Тому дидактичним матеріалом до уроку мають бути тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення (Донченко Т. К. Мовленнєвий розвиток учнів у процесі навчання української мови в основній школі: навчально-методичний посібник для вчителів і студентів. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 694 с.).