Законодавство та судова практика

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: [Електроний ресурс] // Режим доступу  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

Про вибори Президента України. Закон України від 05.03.1999  № 474-XIV. Редакція від 01.01.2011: [Електроний ресурс] // Режим доступу  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/474-14

Бурчак Ф. Г. Президент України. ‑ К.: Ін Юре, 1997. ‑ 24 с.

Конституція України. Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.: ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. ‑ Харків: Видавництво «Право»; К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. ‑ 808 с.

Кривенко Л. Конституційна відповідальність глави держави // Віче. ‑ 2001. ‑ № 10. ‑ С. 3-18.

Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу // Віче. ‑ 1998. ‑ № 10. ‑

Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори Президента України» / За ред. Ю.Б. Ключковського. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 408 с

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. Монография. – Х.: «Факт», 1999. – 256 с.

Чушенко В.І. Заяць І.Я. Конституційне право України: підруч. / В.І. Чушенко, І.Я. Заяць. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – К. : Ін Юре, 2009. – 548 с.

Шаповал В. Конституційний механізм державної влади в незалежній Україні: політико-правові проблеми організації виконавчої влади // Право України. ‑ 1997. ‑ № 1. – С.44-52.

Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада … : О. Д. Святоцький (голова): [та ін.]. – К. : Журн. «Право України» : Ін Юре, 2010. – 688 с.

Президент України та державна регіональна і муніципальна політика. Збірник матеріалів та документів / Упоряд. О. Іщенко, В. Кампо, М. Пухтинський, В. Тихонов / За заг. ред. О. Дьоміна. ‑ К. Логос, 2002. – 236 с.

Кресіна І.О., Коваленко А.А., Балан С.В. Інститут імпічменту: Порівняльний політико-правовий аналіз. – К.: Юридична думка, 2004. – 176 с.

Аверянов В. Український уряд у вимірі конституційно-правових вимог // Вибори і демократія. ‑ 2004. ‑ № 2. – С. 58-65.

Президенти УНР у вигнанні (екзилі)

Андрій Лівицький 1-й Президент УНР у вигнанні 1926-1954 рр.

Андрі́й Микола́йович Ліви́цький (9 квітня 1879, хутір Красний Кут поблизу с. Ліпляве Золотоніського повіту Полтавської губернії — помер 17 січня 1954, Карлсруе). Освіту здобув у Прилуцькій гімназії та Колегії П. Ґалаґана в Києві. У 1896 p. вступив до Київського університету. Навчався на математичному і правничому факультетах. Упродовж 1926-1954 рр. очолював Державний Центр УНР в екзилі та керував українською державною політикою. Був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені, згодом прах перепоховано на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

Степан Витвицький 2-й Президент УНР у вигнанні 1954-1965 рр.

Степан Витвицький (13 березня 1884, Угорники на Станіславщині (нині село на території Івано-Франківської міськради)‑ помер 9 жовтня 1965, Нью-Йорк) ‑ політичний діяч, юрист, журналіст, член УНДП. Навчався в Львівському і Віденському університетах. З 1954-го по 1965 рік — президент УНР в еміграції. Помер 1965 року у Нью-Йорку. Похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

Микола Лівицький 3-й Президент УНР у вигнанні 1967-1989 рр.

Ліви́цький Мико́ла Андрі́йович (9 (22) січня 1907, Київ ‑ помер 8 грудня 1989, Філадельфія США) ‑ політичний діяч і журналіст. У 1930-х рр. у Варшаві та Женеві вивчав економіку і журналістику. Упродовж 1967-89 — Президент УНР в екзилі. Написав низку праць, у тому числі «Захід — Схід і проблематика поневолених Москвою націй» (1975), «ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками» (1984). Похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

Микола Плав'юк 4-й Президент УНР у вигнанні 1989-1992 рр.

Мико́ла Васи́льович Плав'ю́к (5 червня 1925 с. Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині ‑ Івано-Франківська область) ‑ помер 10 березня 2012) ‑ український політичний і громадський діяч. Диплом економіста отримав у Мюнхенському університеті (Німеччина). Навчавсся в Університеті Конкордія в Монреалі (Канада). Останній Президент УНР в екзилі (1989-1992), Голова ОУН з 1979 до 2012 року, Голова Правління Фундації ім. Ольжича, співорганізатор та віце-президент СКВУ, публіцист, оратор і полеміст, на рахунку якого багатий документальний доробок.

Примітка:

Про прийняття до громадянства України Плав'юка М.В. Указ Президента України від 18.05.1993 № 176/93 : [Електроний ресурс] // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/176/93

ІСТОРИЧНА ПРАВДА - 1992 - уряд УНР в екзині: [Електроний ресурс] // Режим доступу : http://www.youtube.com/watch?v=9MHqFnWn3LU&feature=related

Вшанування пам'яті Голови ОУН Миколи Плав'юка.mp4 : [Електроний ресурс] // Режим доступу :http://www.youtube.com/watch?v=i-BTGQVDT5U

Президент Західно-Української Національної Ради

Євген Петрушевич Президент ЗУНР 19.10.1918 ‑01.11.1918

Петрушевич Євген Омелянович (3 червня 1863, Буськ ‑ помер 29 серпня 1940, Берлін). Після закінчення Академічної гімназії записався на студії правничого факультету Львівського університету. Після отримання ступеня доктора права відкрив у м. Сокаль (нині Львівської обл.) адвокатську канцелярію. На виборах до парламенту 1907 р. обрано послом від виборчої округи Сокаль-Радехів-Броди (нині міста Львівської обл.). Голова парламентської репрезентації. Посадник м. Сколе. У 1910 р. від Стрийської виборчої округи обрано послом до Галицького сейму у Львові. Один з авторів нового виборчого закону та постанови про заснування у Львові українського університету (1914 р.). Представницьке зібрання українських послів парламенту, галицького й буковинського сеймів, єпископату, представників політичних партій, організацій і товариств (близько 500 осіб) 19 жовтня проголосило утворення на етнічних українських землях незалежної держави й обрало УНРаду на чолі з президентом Є. Петрушевичем для реалізації історичних постанов. Відповідно до рішення Ради амбасадорів у Парижі від 15 березня 1923 р. західноукраїнські землі без жодних застережень відійшли до Польщі. Є. Петрушевич змушений був у травні того ж року розпустити уряд ЗУНР в екзилі й ліквідувати дипломатичні представництва і місії за кордоном. Останні роки жив та працював у Німеччині. Коли у вересні 1939 р. Німеччина напала на Польщу, надіслав уряду Гітлера протестаційний меморіал. Помер 29 серпня 1940 р.

Похований на берлінському цвинтарі римо-католицької катедри св. Ядвіги. Перепохований 1 листопада 2002 року у Львові на Личаківському кладовищі. 1 листопада 2008 року на Батьківщині Є.Петрушевича у м. Буську на Львівщині відкрито перший монумент Президенту ЗУНР.

Президент Карпатської України

Авґустин Волошин Президент Карпатської України 19.10.1918 ‑01.11.1918

Волошин Авґустин Іванович (17 березня 1874 — † 19 липня 1945) — український політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття, греко-католицький священик, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).

15 березня 2002 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про надання Авґустинові Волошинові посмертно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави

Президенти України

Леонід Кравчук Президент України 1991 ‑ 1994

Леонід Кучма Президент України 1994 ‑ 2005

Віктор Ющенко Президент України 2005 ‑ 2010

Віктор Янукович Президент України 2010 ‑ по даний час