14. В. Оден – один з найвизначніших англомовних поетів 20 ст. Широта тематичного і жанрового стилю діапазону його поезії.

Одена називають одним з найвидатніших поетів ХХ століття, він писав у жанрі інтелектуальної лірики, звертаючись як до соціально-радикальної, так і до філософсько-релігійної проблематики. Оден видав близько чотирьохсот своїх віршів, серед них і чотири довгі поеми (дві з яких були видані окремими книжками). Його поезії вражали розмаїттям стилів та методів написання — від модерністських до ясних традиційних форм, таких як балади та лімерики, доггерелів, хайку та віланел і до «Різдвяної ораторії» та барочної еклоги з використанням англо-саксонського метричного розміру. Протягом життя видав більше 20 книг.

15. Викриття радянської сталінської тиранії в алегоричній казці « Скотоферма».

«Скотоферма» передає цінний моральний урок: будучи пародією на тоталітарні держави такі, як Совєтська Росія. В цьому творі Джордж Орвел розкриває негативні впливи на особистості з боку політичних та економічних систем, а саме жорстокі форми контролю, маніпуляції та репресії. « Майже у кожному образі твору чітко видно певну історичну особу або цілий образ тогочасного населення Росії. Наполеон- це, безумовно, образ сталіна, який і був головним творцем тоталітаризму в СРСР . Він також дуже жорстоко розправився з тими, хто виступав проти його ідеї, роблені все це на очах у зляканого народу. Він добряче пролив народові мізки, тому багато йшов за ним, абсолютно не розуміючи правдивої ситуації, а хтось- просто мовчали , заради власного спокою і навіть життя.

16. Виникнення нових угруповань і еспериментаторство в ліриці – художні прикмети часу ( 20 ст).

17. Відображення в творі « Орфей, Ерідіка, Гермес» провідних мотивів лірики Рільке: взаємозв’язку життя і смерті, трагічних розривів у взаєминах чоловіка й жінки, сутності й покликання мистецтва.

Цей твір із першої частини \"Нових поезій\" є яскравим прикладом використання і переосмислення Рільке давнього міфу, він образно втілює авторські роздуми про сутність мистецтва та його покликання.

Орфей, син музи Калліопи і бога Аполлона, легендарний співець і музикант, був наділений магічною силою, якій підкорялися не тільки люди, а й боги та природа. Коли Еврідіка, ніжно кохана дружина Орфея, померла від укусу змії, він вирушив за нею в Аїд, царство мертвих. Володар підземного царства, скорений грою Орфея, пообіцяв йому повернути Еврідіку на землю, якщо Орфей на зворотному шляху не оглянеться на дружину, доки не увійде у свій дім. Бог-посланець Гермес супроводжує Еврідіку в її поверненні на землю, але щасливий Орфей, не втримавшись, порушує заборону, і Еврідіка знову зникає в царстві мертвих.

Цей вірш - перше звертання Рільке до образу Орфея, який став для нього уособленням поезії, її високої місії. Утім, Орфей тут ще ніби не цілком впевнений, що силою свого поетичного слова він справді здатен повернути з небуття кохану, дати життя речам і явищам, створити свій світ. Тому він обертається і втрачає Еврідіку.

Мотив трагічного розладу у взаєминах чоловіка й жінки, який завжди був одним із провідних у творчості Рільке (\"Самотність\", \"Осінній день\", \"Тиша\" тощо), знаходить у поезії \"Орфей, Еврідіка, Гермес\" подальшого розвитку. Кордон між чоловіком і жінкою виявляється кордоном між життям і смертю, який не може подолати Орфей.