84.Райнер Марыя Рыльке.Особливосты свытогляду митця,розумыння призначення мистецтва.

Чи не найголовнішою рисою поета в його пошуках себе було прагнення до цілісності.Джерелом творчості Рільке вважав несподіване натхнення ,вищу силу,яка немовби диктує поетові,що він повинен робити.Так на ці речі дивилися символісти.Поет повинен уникати марнославства, слави,бо вони не створюють сприятливих для творчості умов.Натхненню сприяють самотність,внутр..свобода.Пізніше Рільке сформулює нову засаду на створення вірша(основою може стати будь-яка річ—рослина,тварина,стан людини.тобто вірші-речі

)Згодом він розчаровується ,і визнає що річ не може бути принципом мистецтва.Тому завдання поета полягає в тому,щоб врятувати речі від загибелі,одухотворююи їх,відкриваючи в них душу.Це особливо важливо в час машинного виробництва,коли речі стають продуктом техніки,а не творінням людини.Важливе місце у світобаченні та творчості Рільке посідає тема Бога і релігійних пошуків.Підштовхнули до цього подорож по Україні і Росії.

Під їхнім впивом створив «Книга прощ»,»Книга життя чернечого».Бог у книг ах збірки –довірена особа людини,вона шукає Його в нічній тиші і темряві,в смиренній самоті.І Бог цей теж «тихий»,»мовчазний»,Йому можна розповісти все.Бог має містичну владу над життям і світом ,тому дає життя,наповнює все вартістю.Він є символом єдності всесвіту і людини,природи і душі.

85.Рільке і Україна.Українські мотиви в творчості митця.

Рільке дуже зацікавився Росією і Україною у 1900 роках.В Україну він поїхав з Ясної Поляни ,де гостював у Л.Толстого.Він проводив близько 2 тижнів у Києві,потім подорожує селами й містами України.Під час 1 поїздки він зустрівся з українцями І.Репіним.професором М.Стороженком,який збудив інтерес до поезії Тараса шевченка.Рільке не тільки читає Шевченкові твори рос. Мовою,бо укр.. не знав,але й під час 2 подорожі ,відвіує могилу у Каневі.Гостюючи в Києві,Полтаві,Харкові,мав можливість познайомитися з укр..культурою ,народом,який йому дуже сподобався.Велике враження справила Кєво-Печерська лавра.природа,степи.Україна навіяла багато поезій «Книги годин»,у тому числі вірші «В оцім селі стоїть останній дім»,»Карл 12».

Також 2 оповідання з укр.побуту—«Як старий Тимофій умирав співаючи»,»Пісня про правду»

87. Світова література другої половини хх ст.. Розвиток існуючих і виникнення нових літературних течій, напрямків і тенденцій

У 50-х рр. письменників хвилюють моральні причини та наслідки для людства другої світової війни, антифашистська боротьба та Рух Опору (Курт Воннегут, Ельза Тріоле, Луї Арагон, Анна Зегерс, Генріх Белль); з'являється англійський антиколоніальний роман (Джеймс Олдрідж, Десмонд Стюарт)

60-70-ті рр. - розквіт "магічного реалізму", фантастична художня дійсність є засобом пізнання та відображення глибинного, прихованого смислу явищ реального життя (Гарсіа Маркес "Сто років самотності", Чингіз Айтматов "Бураний полустанок").

Надзвичайної популярності після війни набув екзистенціалізм - течія модернізму. Гасло екзистенціалізму: "Нічого не вийде"; адже світ позбавлений здорового глузду, хаотичний і некерований, в ньому трагічно одинока людина шукає свободи крізь абсурдність буття. Найяскравіші представники напряму: Жан-Поль Сартр, Альбер Камю

У 80-х рр. у літературі починає панувати іронічний, багатомірний, сповнений алюзій, віртуальних світів постмодернізм, який, вважають мистецтвознавці, бере початок від "Поминок по Фіннегану" Джеймса Джойса. Повоєнні письменники-постмодерністи: Хуліо Кортасар, Хорхе Луіс Борхес, пізній англомовний Володимир Набоков, Мілорад Павич, Умберто Еко.

88.Своєрідність символізму в російській поезії, його філософсько-естетична основа, відображення в поезії протиріч суспільного життя,культурна орієнтація (античність, доба романтизму, новозавітні ті скандинавські міфи тощо)

Найпотужнішою течією в російській поезії «срібної доби» був символізм. У свідомості символістів речі матеріального світу перетворювалися на «знаки» вічних ідей, котрі знаходяться поза межами земної реальності, а художні образи на символи. Завдання поета - дізнатися про прихований зміст символів іншої реальності. У Росії символізм набув самобутнього національного характеру. Суттєву роль у його ставленні відіграло філософське вчення В. Соловйова, який вірив у рятівну місію Краси (єдність включала: Красу, Добро, Істину). Посередником у досягненні «всеєдності» покликане бути мистецтво. Позитивна «всеєдність» втілювалась у містичних образах Світової Душі, або Вічної Жіночності. Філософія В. Соловйова значно посилила релігійно-містичний компонент естетики російських символістів. Кого вважають вождем російського символізму ? Вождем і керівником російського символізму був Валерій Брюсов. Він виступав і як теоретик символізму, висловивши свої естетичні погляди у передмові до трьох збірок «Російські символісти» (1894-1895). Мету мистецтва В. Брюсов вбачав у відображенні «руху душі» поета, таїни людського духу, особистості митця.