9.8. Професіоналізм і моделі фахівця

ПСИХОЛОГІЯ професіоналізму - один з розділів психології праці, що знаходиться на перетині психології праці і акмеологиі [88] (див. мал. 2.1).

А. К. Маркова у зв'язку з характерною роллю людини в процесі діяльності і відношення до неї виділяє різні види праці, що відображають особову і професійну зрілість людини, етапи його сходження на вершину професіоналізму [88].

Професіоналізм розуміється як сукупність особових характеристик людини, необхідних для успішного виконання праці («нормативний професіоналізм»); «реальний професіоналізм» відображає факт володіння людиною необхідним нормативним набором психічних якостей, коли професіоналізм стає внутрішньою характеристикою особи [88, з. 31]. Суміжним з професіоналізмом є поняття компетентності - сукупності знань, обізнаності, авторитету в якій-небудь області.

Розрізняються наступні види професійної компетентності:

| спеціальна компетентність - високий рівень володіння професійною діяльністю, здатність проектувати свій професійний розвиток;

| соціальна компетентність - володіння прийомами професійного спілкування, співпраці, дозволяючими успішно виконувати спільну діяльність, відповідальність за результати своєї професійної праці;

| особова компетентність - володіння прийомами самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійної деформації особи;

| індивідуальна компетентність - володіння прийомами самореалізації і розвитку особи в рамках професії, уміння раціональне організувати свою працю - без перевантажень, хронічної утомленості, вікового зниження продуктивності [88, з. 34-35].

Структура і зміст професійної компетентності багато в чому визначаються специфікою праці. У професіях типу «людина-людина» особливого значення набуває підсистема психологічної компетентності, що забезпечує ефективну взаємодію суб'ект-суб'ектних відносинах. Психологічну компетентність розуміють як систему знань про людину як індивіда, суб'єкта, особу і індивідуальність, включеного в міжособове взаємодії, яка забезпечує його ефективність. У свою чергу в психологічній компетентності розрізняють декілька підсистем:

| соціально-перцептивну (знання людей через спостережливість і проникливість);

| соціально-психологічну (знання закономірностей поведінка і діяльності людини, включеної в соціальну групу).

| аутопсихологичеськую (самопізнання, самооцінка, самоконтроль емоцій, станів, працездатності, поведінки, а також самоеффектівность);

| комунікативну (знання стратегій і методів ефективного спілкування);

| психолого-педагогическую (знання методів здійснення впливу).

При акмеологичеськом підході професіоналізм розуміється не тільки як умова досягнення високих професійних результатів, але і в широкому значенні - як успішність реалізації людини в житті; професіоналізм розуміється як своєрідність психологічної організації особи, зокрема як відношення людини до праці і стану своїх професіонально важливих якостей. Тому можна розрізнити дві сторони професіоналізму: стан мотиваційної сфери людини (мотиви, значення, цілі, задоволеність працею) і стан операційної сфери (прийоми, засоби діяльності, здібності, знання, уміння, навики) [88, з. 39-41]. Інтеграція вищезгаданих складових виражається в понятті «модель фахівця».

У моделі фахівця відображаються об'єм і структура професійних і соціально-психологічних якостей, знань, умінь людини, в сукупності характеризуючих його як члена суспільства. Розрізняють модель фахівця і моделі підготовки фахівця, моделі фахівця, що починає, досвідченого і успішного. Модель фахівця може включати наступні компоненти:

| профессиограмму (опис психологічних вимог професії до діяльності і особи людини);

| професіонально-посадові вимоги (опис конкретного змісту діяльності фахівця, його профессиональны* задач в умовах конкретної посади - на даному робочому місці);

| кваліфікаційний профіль (поєднання необхідних видів професійної діяльності і ступеня їх кваліфікації, кваліфікаційні розряди) [88, з. 20-22].