Структура, зміст і оформлення курсової (кваліфікаційної) роботи.

1. Структура курсової (кваліфікаційної) роботи.

Після завершення етапу підготовки до виконання курсової (кваліфікаційної) роботи студенти пишуть її текст. Спочатку складається перший варіант (чернетка), яка лише після перевірки науковим керівником та врахування його зауважень переписується начисто. Бажано, аби чистовий варіант курсової (кваліфікаційної) роботи подавався в друкованому вигляді, був охайно виконаним і підшитим. Курсова (кваліфікаційна) робота повинна бути надрукована без помилок, українською мовою, а всі її сторінки пронумеровані. Готова робота здається в папці, підшитою, розсипані сторінки, або сторінки, зібрані металевою скріпкою, не приймаються.

Курсова (кваліфікаційна) робота повинна мати цілісну структуру, а окремі її частини - логічно пов'язані між собою і закінчуватися висновками, які є водночас своєрідними переходами до наступних частин. Починатися робота повинна титульною сторінкою, на якій слід вказати повну назву кафедри, факультету, університету, міністерства, назву теми, прізвище автора та наукового керівника, місто та рік виконання.

Після титульної сторінки наводиться "План", де вказуються назва та обсяг (у сторінках) розділів та параграфів.

За своєю структурою курсова (кваліфікаційна) робота, як правило, складається з наступних частин: Вступу, основної частини (або викладу матеріалу), Висновків, списку використаних джерел та літератури а також різноманітних додатків (ілюстративного матеріалу, схем, карт, таблиць або інших допоміжних матеріалів)

Основна частина складається з кількох розділів, які свою чергу поділяються на параграфи. У Плані і в тексті роботи розділи нумеруються римськими, параграфи - арабськими цифрами, а додаткові підпункти - літерами. У тексті назви розділів, параграфів та підпунктів слід виділяти, розділи й параграфи починати з нової сторінки. Якщо в параграфі є додаткові підпункти, то їх починають не з нової сторінки, а відступивши один рядок від попереднього тексту. Вступ та Висновки не нумеруються.

Наприклад:

Розділ І. (назва)

І.1. (назва параграфу)

І.1.а. (назва підпункту)

2. Зміст курсової (кваліфікаційної) роботи.

У Вступі необхідно обґрунтувати доцільність, актуальність, наукове значення обраної теми. Також тут дається коротка характеристика джерел. У тому разі, коли робота не повністю присвячена історії дослідження теми, тобто, коли у ній продовжується розробка теми попереднього дослідження, до Вступу слід ввести матеріал про історію розробки того аспекту проблеми, якому присвячено дану працю. У Вступі аргументується вибір предмета, конкретних аспектів дослідження, визначаються мета й конкретні завдання дослідження, наводяться різні точки зору на обрану тему та існуючі тенденції в підходах до неї. Також тут необхідно окреслити хронологічні та територіальні рамки дослідження. Вступ обов'язково повинен визначити основні напрямків дослідження та методів, обраних автором.

Залежно від завдання роботи зміст Основної частини може бути різним. У працях чисто історіографічного напрямку це має бути виклад історії дослідження теми в хронологічному або хронологічно-тематичному плані (якщо робота присвячена кільком окремим аспектам теми). Роботи методологічного характеру повинні більше зосереджуватись на різних підходах до роботи з обраним матеріалом. Але в будь-якому випадку Основна частина - це викладення результатів наукових пошуків автора. Тут викладається основний зміст дослідження: теоретичні основи проблеми, практичні питання, напрямки їх вирішення тощо. Кожний розділ закінчується короткими узагальненнями і висновками.

У Висновках подаються загальні результати роботи, теоретичні та практичні висновки дослідження. Також можна вказати перспективу подальшого дослідження теми.

Оптимальним розміром можна вважати:

Вступу 6-10 сторінок.

Основної частини - 30-35 сторінок для курсової роботи; 60-65 для бакалаврської роботи; 80-85 для магістерської роботи.

Висновків - 5-6 сторінок.

Загальний обсяг роботи має бути приблизно 40-45 сторінок машинописного тексту для студентів ІІ року навчання; 40-50 для ІІІ року навчання; 70-80 для бакалаврів; 80-100 для магістрів.

Текст виконується 14 шрифтом через 1,5 інтервали (комп'ютерним набором). Робота має завершуватися списком використаних джерел і списком скорочень, поданих у тексті. Лише після цього в Додатку подають список ілюстрацій, схем, таблиць тощо.

Список використаних у роботі джерел складається за певними правилами. Спочатку наводиться перелік архівних матеріалів: назви джерел, які зберігаються в архівах та фондах різних установ, подають, вказуючи при цьому назву установи, де зберігаються ці матеріали, та шифр використаних матеріалів, а вже після цього за алфавітом - інші джерела. При наведенні джерела обов'язково слід вказати прізвище та ініціали автора, назву міста та видавництва, рік видання, а також кількість сторінок твору.

Із списком використаних джерел пов'язані посилання на них у тексті. Посилання треба робити на кожне важливе з точки зору студента повідомлення чи висновки дослідників, передані у курсовій роботі словами її автора чи цитатою. Посилання мають важливе значення для читача, бо дозволяють йому не лише знати джерела, якими користувався студент, а й, у разі необхідності, звірившись із творами, на які зроблено посилання, пересвідчитися у правильності висновків, вроблених автором курсової роботи. Посилання ні в якому разі не можна перетворювати на переказ думок дослідників. Слід намагатися ці думки передати своїми словами, а іноді й висловити власне критичне ставлення до них. Зміст цитат треба передавати дослівно, беручи їх в лапки.

Оформити посилання можна різними способами. Можна виносити назви цитованих джерел вниз сторінки, нумеруючи їх, починаючи з одиниці. Інший варіант - посилання на джерела за їх номером у загальному списку, який наведено в кінці роботи. В такому випадку посилання дається прямо в тексті, в квадратних дужках. (Приміром: [38, С.175]) Посилатися слід на певні сторінки джерела, номери яких обов'язково вказуються. Іноді посилаються на весь твір, при цьому треба вказати загальну кількість його сторінок (у разі посилання на книгу), або номери сторінок (у разі посилання на статтю, вміщену в книзі або в журналі).

Посилатися на джерела слід і при наведенні в курсовій (кваліфікаційній) роботі ілюстрацій. Кожна ілюстрація являє собою зображення окремого предмету або таблицю ілюстрацій з кількома зображеннями і може позначатися як малюнок (скорочено мал.). таблиця (скорочено табл.) і т. ін. При посиланні на окрему ілюстрацію або на всю таблицю слід навести її номер (напр. мал. 6, або табл. 6 чи табл. VІ).

При посиланні на друковані джерела позначення сторінок або ілюстрацій слід подавати мовою оригіналу. Посилатися можна тільки на ті джерела, які були опрацьовані самостійно та подані у списку.

Список літератури складається наступним чином. Видання подаються в алфавітному порядку. Спочатку пишуть прізвище та ініціали автора (авторів, якщо їх кілька; у випадку, коли авторів більше трьох, як правило, наводять перші три прізвища, а далі пишуть "та ін."), потім назву книги, потім місто, назву видавництва та рік видання, потім - кількість сторінок. Іншомовні видання наводяться мовою оригіналу. В українських виданнях назву міста дають скорочено (однією літерою, наприклад: Київ - К., Львів - Л.), в російських виданнях назву міста наводять повністю.