3. Порівняльна стилістика ж.-п. Віне і ж. Дарбельне.

Значний вплив на розвиток теорії перекладу не тільки у франкомовних країнах, але й у всьому світі мала книга канадських лінгвістів Жана-Поля Віне і Жана Дарбельне "Порівняльна стилістика французької та англійської мов. Метод перекладу", що вийшла в Парижі в 1958 р. і витримала декілька перевидань (Vinay J.-P., Darbelnet J. Stilistique comparée du français et de l'anglais. – Paris, 1968). Вона дала поштовх до появи цілого ряду робіт, що використали запропоновану методику аналізу перекладів на матеріалі інших пар мов. ("Порівняльна стилістика французької та німецької мов" Альфреда Мальблана – А. Malblanc. Stylistique comparée du français et de l'allemand). Будучи однією з перших фундаментальних робіт з лінгвістичної теорії перекладу, ця книга має низку безперечних достоїнств.

Роботі передують словник перекладацьких термінів і Вступ, в якому викладені основні принципи побудови теорії перекладу, названою "порівняльною стилістикою". Вказавши, що переклад звичайно розглядається як особливе мистецтво і здійснюється перекладачем інтуїтивно, Ж.-П. Віне і Ж. Дарбельне наполягають на великих можливостях науково-лінгвістичного вивчення процесу перекладу, яке повинне досліджувати шляхи, якими, свідомо або несвідомо, слідує розум перекладача при перекладі з однієї мови на іншу. Ці шляхи багато в чому визначаються співвідношенням структур і особливостей функціонування мов, що беруть участь в процесі перекладу. Тому їх вивчення повинне здійснюватися в лінгвістичних термінах на основі положень сучасного мовознавства.

Книга Ж.-П. Віне і Ж. Дарбельне містить багатий фактичний матеріал, що показує великі перспективи розробки окремих теорій перекладу для різних пар мов. Разом з тим слід зазначити, що в цій роботі авторам не завжди вдається чітко провести розмежування між теорією перекладу і порівняльним мовознавством. Не завжди ясно, чи перевірялися виділені відповідності шляхом аналізу реальних перекладів, або вони були вибрані лише тому, що мають однакові функції в обох мовах.

4. Ж. Мунен як перекладознавець.

Відомий французький мовознавець Жорж Мунен у фундаментальних роботах "Теоретичні проблеми перекладу" (1963), "Теорія і історія перекладу" (1965), "Лінгвістика і переклад" (1976) (Mounin J. Les problèmes théoriques de la traduction. – Paris, 1963. Mounin J. Linguistique et traduction. – Bruxelles, 1976) розглядає широке коло питань, що розкривають зв'язок мовознавства з теорією перекладу.

Ж. Мунен не прагнув розробити цілісну лінгвістичну теорію перекладу. Він ставить перед собою задачу розкрити великі можливості використання понять і методів дослідження, якими оперує сучасне мовознавство, для вивчення перекладацьких проблем. Ерудований лінгвіст, Ж. Мунен вирішує цю задачу ніби "від протилежного". Перш за все, він розглядає на високому науковому рівні сучасні концепції про мову, які ставлять під сумнів саму можливість перекладу.

Лінгвістичні перешкоди для перекладу об'єднуються у три групи проблем:

1) специфічність семантики мовних знаків;

2) несумісність картин світу, створюваних різними мовами для відображення позамовної реальності;

3) відмінності в самій цій реальності, в культурі і цивілізації носіїв різних мов.

(1) Сучасні (йому) концепції мови не припускають підходу до мови як до простої номенклатури. Разом з тим багато лінгвістичних теорій, до яких звертається Ж. Мунен, визнаючи наявність у кожного мовного знака стійкого, лише йому властивого значення, не вважають за можливе описувати таке значення з достатім ступенем об'єктивності і на цій підставі пропонують обмежувати лінгвістичний аналіз лише формальною стороною мови, його планом вираження (= структурно-семантичні дослідження).

Оскільки переклад завжди передбачає розуміння перекладності тексту, відлучення значення від об'єктивного опису стає перешкодою для теоретичного вивчення перекладацького процесу.

(2) Другою лінгвістичною перешкодою для розробки теорії перекладу є, на думку Ж. Мунена, неогумбольдтіанські концепції в сучасному мовознавстві, які стверджують, що кожна мова створює власну картину світу, членує відбивану в ньому дійсність тільки їй властивим способом. При цьому мова немовби нав'язує кожному наступному поколінню таку картину світу, змушуючи його бачити навколишній світ крізь концептуальну сітку даної мови. З відомої гіпотези Сепіра-Уорфа виходить, що відмінність мов передбачає також відмінність логічних категорій і характеру мислення у людей, що говорять цими мовами. Стверджується, наприклад, що Аристотелева логіка відображає особливості грецької мови і що, якби Аристотель був індіанцем племені Дакоба, то його логіка була б зовсім іншою. А оскільки картини світу, створювані різними мовами, незвідні одна до одної, то й зміст тексту оригіналу не може співпадати зі змістом тексту перекладу і вся процедура перекладу виявляється фікцією.

(3) Як третя перешкода для можливості здійснення перекладу і його теоретичного обґрунтовування Ж. Мунен указує на висновки сучасної соціолінгвістики, що свідчать про істотні культурно-етнічні особливості, які знаходять відображення в перекладних текстах. Стверджується, що культура одного народу специфічна і непроникна для іншого народу, що кожний з них має свої звичаї, асоціації, свою психологію, своє ставлення до реальності. Тут йдеться не тільки про відмінності в картинах світу, але і про те, що і самі світи виявляються різними. Цитуючи праці Ю. Найди, Ж. Мунен указує на труднощі перекладу, пов'язані з особливостями екології, матеріальної культури, культури соціальної, релігійної та лінгвістичної. Як перекласти слово "пустеля" мовою племені, що живе в гущавіні тропічного лісу? Що може означати фраза "міські ворота" для кочівників, які ніколи не бачили ні міста, ні воріт? Як бути, якщо у мові даного народу немає поняття "брат", а є тільки "старший брат" або "молодший брат"? Як перекладати специфічні релігійні терміни мовою народу, не знайомого з теологічними поняттями і ритуалами? Відмінність цивілізацій і власне мовні відмінності створюють серйозну перешкоду для повноцінного перекладу.

Лінгвістичний шлях вирішення наявних прекладацьких проблем.

Ж. Мунен обґрунтовує свою основну тезу, що сучасна лінгвістика не тільки створює труднощі для теорії перекладу, але й допомагає їх подолати.

(1) Так, у зв'язку з проблемою передачі при перекладі значень слів оригіналу, Ж. Мунен детально розглядає праці таких лінгвістів, як Л. Ельмслєв, А. Мартіне та ін., в яких обґрунтовується можливість виділення в значенні знака мінімальних смислових елементів (фігур змісту). Також компоненти значення, що виділяються шляхом зіставлення з іншими словами мови (jument "кобила" = cheval + femelle ; durfen = possibilité morale), дають можливість зіставляти значення слів різних мов, забезпечуючи використання в перекладі однакового набору елементарних значень.

Важливе значення для теорії перекладу мають також досягнення сучасного мовознавства в області опису тих додаткових компонентів плану змісту мовного знака, які зазвичай іменуються його конотацією. Передача при перекладі емотивних, стилістичних, образних аспектів значення може грати таку ж важливу роль, як і передача предметно-логічного змісту.

(2) Аналогічним чином розглядаються і проблеми перекладу, пов'язані з мовною картиною світу і множинністю культур. Звичайно, кожна мова по-різному членує дійсність, і численні назви різновидів снігу у ескімосів або коней різного забарвлення у аргентинських пастухів не знаходять відповідності в мовах інших народів, створюючи тим самим певні труднощі при їх перекладі. Проте лінгвістика і тут указує на можливість подолання цих труднощів. По-перше, аналогічні відмінності в розчленовуванні дійсності виявляються і в межах однієї і тієї ж мови. Ж. Мунен відзначає, наприклад, що, хоча пересічний француз знає лише одне слово із значенням "сніг", французькі лижники використовують цілий ряд найменувань різних видів снігу, що не поступається числом слів лексиці ескімосів або лапландців. Те ж саме можна сказати і про французьких конярів, у розпорядженні яких є більше двохсот термінів для позначення коней. Наявність таких відмінностей зовсім не перешкоджає спроможності спілкування між французами. Головним чином вони можуть долатися і при перекладі. По-друге, лінгвістичні дослідження виявляють наявність в мовах численних універсалій, що відображають спільність середовища проживання, біологічного типу, сприйняття навколишнього світу і психічної організації у всіх мешканців нашої планети. До власне лінгвістичних універсалій слід додати також багато загальних елементів, властивих культурам різних народів, спільність описуваних об'єктів і ситуацій. В сучасному світі спостерігається подальше зближення культур, що відображається в певній конвергенції мов. Все це, поза сумнівом, полегшує подолання відмінностей в мовних картинах світу в процесі перекладу.

(3) Не представляються нездоланною перешкодою для перекладу і відмінності між культурами мовних колективів. Безумовно, знання реальності, що стоїть за текстом оригіналу, необхідне для його розуміння і перекладу. Але факти чужої культури не є чимось незбагненним, недоступним для описання і вивчення. Використовуючи етнографічні дані, перекладач може успішно упоратися із задачею відтворення або пояснення в перекладі особливостей культури, відображених в значеннях слів оригіналу.

Серед лінгвістичних бар'єрів, які повинен подолати перекладач, Ж. Мунен розглядає і розбіжність граматичних структур мов. І тут, з одного боку, лінгвістика виявляє можливість існування універсалій, заснованих на спільності функцій або способів граматичного зв'язку, так само як і можливість прирівнювання одна до одної різнотипних структур, що вживаються різними мовами в одних і тих же ситуаціях.

Основна ідея концепції. Ж. Мунен підкреслює відносність понять "перекладність" і "неперекладність". При перекладі доводиться долати безліч перешкод лінгвістичного і нелінгвістичного характеру, і кожного разу це вдається зробити в більшому чи меншому ступені. Комунікація за допомогою перекладу ніколи не буває абсолютною, але в той же час вона завжди можлива.