3.2. Стаціонарні установки та пристрої пожежегасіння
На харчових підприємствах застосовують автоматичні стаціонарні установки пожежегасіння, які складаються з постійно встановлених апаратів, де зберігається вогнегасна речовина, і пристроїв, пов'язаних з системою трубопроводів, подання вогнегасних речовин до об'єкта.
Автоматичні установки поділяються на спринклерні і дренчерні і класифікуються в залежності від використання засобу гасіння: водяні (водохімічні), парові, пінні, газові, порошкові і комбіновані. Вибір тієї чи іншої установки здійснюється відповідно до особливостей технологічного процесу і техніко-економічного обґрунтування
Перелік об'єктів, які повинні бути обладнані автоматичними установками пожежегасіння, визначається ГОСТ 12.4.009-83.
Принципова схема установки автоматичного пожежегасіння показана на рис. 3.3.
Рис. 3.3. Схема автоматичного пожежегасіння
Спринклерні установки призначаються для гасіння місцевого (локального) загоряння на окремих ділянках вибухобезпечних приміщень, а дренчерні для загального гасіння пожеж на всій площині приміщень, які відносяться до вибухонебезпечних.
Установки складаються з мережі розгалужених трубопроводів, на яких через кожні 2,53 м розташовані спринклери або дренчери, кожен з них забезпечує зрошування вогнегасною речовиною 9...12 м2 площини полу. Спринклерна головка (рис.23.4, а) має вихідний отвір, який нормально закритий клапаном, що утримується мідними пластинками, спаяними легкоплавким припоєм-замком. Замки розраховані на температуру 72; 93; 141 і 182 °С. Під дією тепла від вогнища пожежі легкоплавкий припій плавиться, замок спринклера розкривається, клапан за допомогою мембрани виштовхується із сідла, отвір відкривається, вода попадає на рефлектор і розбризкується на всі сторони в радіусі 1,52 м на площині полу приміщення. Спринклерна система забезпечує подачу води безпосередньо в вогнище пожежі, тобто відкриваються тільки ті спринклерні головки, які знаходяться в зоні високої температури. При цьому подається сигнал тривоги. Інерційність такої системи 23 хв. Всі системи трубопроводів спринклерної установки постійно заповнені водою. Іноді така інерційність неприйнятна і коли потрібно подавати воду зразу на всю площину приміщення, то застосовують дренчерні установки групової дії. Дренчерна головка (рис. 3.4, б) не має замка, отвір постійно відкритий, вода до мережі водопроводів подається після початку пожежі автоматично або вручну, через клапан групової дії, при цьому також подається сигнал тривоги
Рис 3. 4 Водяні зрошувачі
а - спринклер, б - дренчер
На багатьох харчових підприємствах використовується пара, виробляється діоксид вуглецю, тому з вибухопожежонебезпечних приміщеннях деяких виробництв доцільно використовувати системи автоматичного парового або вуглекислотного пожежегасіння.
3.3. Первинні засоби пожежегасіння
Загоряння в початковій стадії його розвитку можна погасити за допомогою первинних засобів пожежегасіння. До них відносяться внутрішньо пожежні крани з пожежними дулами і рукавами, вогнегасники, бочки з водою, багри, ломи, топори, відра. Всі об'єкти харчової промисловості незалежно від належності стаціонарних систем пожежегасіння повинні бути забезпечені первинними засобами пожежегасіння. Їх розташовують на видних місцях, легкодоступних в будь-який час. Найбільш поширеним засобом пожежегасіння невеликого загорання на підприємствах є вогнегасники. В залежності від типу вогнегасних речовин їх підрозділяють на пінні, газові, порошкові.
Пінні вогнегасники бувають хімічні і повітряно-хімічні і застосовуються для гасіння твердих матеріалів і горючих речовин невеликої площі. Найбільш поширеними є пінні вогнегасники ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ. Вогнегасник ОХП-10 (рис. 3.5) являє собою сталевий балон об'ємом 10 л. Балон закінчується горловиною з різьбою і отвором (сприском). На горловину нагвинчено кришку із штоком і ручкою. Отвір закрито мембраною, яка запобігає витіканню рідини і розривається під дією тиску 0,08...0,14 МПа. В балоні знаходиться лужна частина заряду - водний розчин двовуглекислої соди (бікарбонату натрію) з невеликою домішкою піноутворювача і кислотна частина - суміш сірчаної кислоти з сульфатом заліза і алюмінію, яка знаходиться в поліетиленовому стакані всередині вогнегасника і закрита кришкою запірного пристрою. Щоб привести вогнегасник в дію, необхідно повернути ручку запірного пристрою на 180о, перевернути вогнегасник догори дном і направити сприск у вогнище пожежі. При повороті ручки відкривається кислотний стакан і кислотна частина заряду виливається у балон і змішується з лужною частиною заряду. В результаті їх взаємодії утворюється діоксид вуглецю, який інтенсивно перемішує рідину і піну. Тиск у балоні підвищується і піна викидається через сприск назовні. Довжина струменя 6...8 м, термін дії - 60 с.
Випускаються також густопінні хімічні (ОП-М) і хімічно-повітряні вогнегасники (ОХВП-10).
Повітряно-пінні вогнегасники бувають переносні ОВП-5, ОВП-10 (рис. 3.6) і стаціонарні - ОВП-100, ОВПУ-250. Заправляються вони 6%-ним водним розчином піноутворювача (ПО-1, ПО-6, ПО-11). Тиск в корпусі 1 утворюється стисненим діоксидом вуглецю, який знаходиться в спеціальних балонах 2 усередині вогнегасника. Вогнегасник приводиться в дію натиском пускового важеля 3, при цьому проколюється мембрана балону і діоксид вуглецю надходить в корпус. Повітряно-механічна піна утворюється в раструбі 4, який виходить з корпусу.
Вогнегасники ОВП-5 і ОВП-10 мають відповідно такі основні технічні дані: продуктивність - 170 і 540 л; довжина струменя – 4,5 м; час дії - 20 і 45 с; повна маса - 7,5 і 14,0 кг.
Рис. 3.5. Вогнегасник хімічний пінний ОХП-10
Рис. 3.6 Вогнегасник повітряно-пінний ОВП-10
Рис. 3.7. Вогнегасник аерозольний ОА-3
До газових вогнегасників відносяться вуглекислотні аерозольні і вуглекислотно-брометилові (рис.3.7). Вуглекислотні аерозольні вогнегасники випускаються переносні - ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 (рис.3.8) і пересувні - ОУ-25, ОУ-80, ОУ-400. Вони застосовуються при гасінні різних речовин, а також електроустановок під напругою до 10 кВ.
Рис. 3.8. Вогнегасники вуглекислотні: а - ОУ-2; б - ОУ-5: в - ОУ-8
В балонах знаходиться рідкий діоксид вуглецю під тиском 6,0 МПа для переносних вогнегасників і 15,0 МПа - для пересувних. Для приведення в дію переносний вогнегасник перевертають догори дном, раструб направляють на вогнище і натискають важіль затвору. Стиснений діоксид вуглецю виходить з балону, в результаті зниження тиску і розширення в раструбі перетворюється в сніжну масу з температурою -ЗО °С. Дія такого вогнегасника комбінована - охолоджує вогнище пожежі і ізолює його від кисню повітря.
Вуглекислото-брометилові вогнегасники ОУБ-ЗА і ОУБ-7А (рис.3.9) застосовують для гасіння невеликих вогнищ пожеж горючих речовин і матеріалів, електроустановок під напругою 380 В, у складських приміщеннях, на автомобілях, які перевозять пально-мастильні матеріали (ПММ), на бензоколонках. Вогнегасники ефективно працюють при температурі 60...+55 °С.
Вуглекислотно-брометилові вогнегасники за конструкцією подібні до вуглекислотних. Вогнегасним зарядом являється суміш ЧНД - 97% брометилу і 3% діоксиду вуглецю. Термін дії вогнегасників 20...30 с, довжина струменя - 3...4 м. Для викиду заряду у вогнегасник накачують повітря під тиском 0,86...0,9 МПа.
Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння невеликих за площею пожеж горючих рідин, газів, електроустановок під напругою до 1000 В. Вони випускаються таких типів: ОП-1 "Момент", ОП-2А, ОПС-10А, ОПС-10, ОП-100, ОППС-10, СП-120, ОП-250. Для створення тиску в корпусі встановлений балон з азотом, діоксидом вуглецю або повітрям, який знаходиться підтиском 15 МПа. Порошкові вогнегасники відрізняються один від одного сумішшю порошку, ємністю і пристроєм для подачі вогнегасного порошку.
Вогнегасник ОП-1В "Момент-2" (рис.3.10) найбільш поширений і представляє собою поліетиленовий корпус з запірно-пусковою головкою, усередині якого розміщений балон з діоксидом вуглецю. Для приведення в дію вогнегасник треба перевернути догори дном, вдарити запірно-пускову головку об тверду поверхню, при цьому пробка балона розкривається, діоксид вуглецю створює в корпусі тиск і порошок викидається зовні. Час дії вогнегасника 10 с.
Крім вищеописаних вогнегасників промисловість випускає багато інших типів: аерозольний хладоновий (ОАХ-0,5), хладонові (ОХ-3, ОХ-7), рідинні (ОЖ-5, ОЖ-10), автоматичні вогнегасники (УАП-А5, УАП-А8, УАП-А16).
Рис. 3.9. Вогнегасник ОУБ-7А
Рис. 3.10. Вогнегасник порошковий ОП- 1В "Момент-2"
На харчових підприємствах вогнегасники розташовують по приміщеннях, площадках і робочих місцях відповідно до існуючих норм (ГОСТ 12.4.00983).
Для розміщення первинних засобів пожежегасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств встановлюються спеціальні пожежні щити, на яких знаходяться ті засоби пожежегасіння, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Кількість первинних засобів пожежегасіння для конкретних об'єктів встановлюється нормами технологічного проектування та галузевими правилами пожежної безпеки із урахуванням рекомендацій, викладених в правилах пожежної безпеки в Україні, які набули чинності з 01.09.95 р.