4. Регіональні економічні угруповання у торговельній політиці Євросоюзу

Першим напрямом торговельної політики ЄС щодо регіональних торговельних угод (РТУ) є роз­виток та розширення власне Союзу. значна кіль­кість країн Південно-Східної та Східної Європи висловлюють бажання приєднатися до ЄС, але тут Союз проводить диферен­ційовану політику асоціації та сусідства на сучасному етапі.

У межах цих видів політик ЄС широко використовує режим вільної торгівлі, митного союзу, єдиного економічного простору для країн-партнерів. Так, ЄС підтримує режими митного союзу з Андоррою, Кіпром, Мальтою, Туреч­чиною, Сан-Марино; вільної торгівлі із 16 європейськими країнами, 9 середзем­номорськими країнами, а також Мексикою, Південною Афри­кою та окремими заморськими країнами та територіями; Єв­ропейського економічного простору з Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією.

Другим важливим напрямом міжрегіональної співпраці є створення та розвиток Європейського економічного простору. Третім важливим напрямом міжнародної співпраці є розви­ток торговельної політики щодо МЕРКОСУР.

ЄС визначає три основні прояви задовільного рівня регіональної інтеграції, які необхідні для переговорів зі ство­рення зони вільної торгівлі на міжрегіональному рівні:

• Повністю діючу інституціональну структуру регіонального угруповання,

• Створення митного союзу відповідно до ст. XXIV ГАТТ/СОТ

• Зменшення нетарифних бар'єрів у внутрішньорегіональній торгівлі

ЄС – країни Андської групи.

Уряд ЄС зацікавлений в посилені економічної інтеграції Андської групи і сприяє цьому процесу, надаючи технічну допомогу для розвитку торгівлі в даному регіоні. Переговори щодо Договору про Співпрацю між обома регіонами були проведені в червні 2007 року. Проект цього Договору передбачає поглиблення і розвиток економічних та політичних зв’язків між ЄС та Андською групою. Зокрема Договір забезпечує подальшу лібералізацію торгівлі шляхом утворення зони вільної торгівлі, яка повністю відповідатиме правилам і нормам СОТ.

ЄС – азійські країни

Особливістю співпраці ЄС з азійськими країнами є їхній переважно двосторонній характер, а не міжрегіональний.

Азійсько-Європейської зустрічі охоплюють відносини ЄС з Японією, КНР, Південною Кореєю, Таї­ландом, Малайзією, Філіппінами, Сингапуром, Індонезією, В'є­тнамом та Брунеєм.

Співпраця ЄС з Ра­дою співробітництва країн Перської Затоки (Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ) припускала можливість початку переговорів щодо Угоди про вільну торгівлю між ЄС та РСПЗ. Переговори по­чалися у 1990 р., але швидко призупинилися. Лише у 1999 р. РСПЗ відновила своє бажання продовжувати переговори одно­часно із заявою про рішення створити Митний союз. Перегово­ри щодо режиму вільної торгівлі між ЄС та РСПЗ було поновле­но у 2002 р.

5 Регулювання двосторонніх торговельних відносин Європейського Союзу

Торгівля ЄС з основними партнерами

	ЄС-15 (млрд євро)	Частка у загальному обсязі торгівлі ЄС, %	ЄС-27 (млрд євро)	Частка у загальному обсязі торгівлі ЄС, %
США	416,132	21	429,944	23,3
Швейцарія	129,515	6,5	136,378	7,4
КНР	116,067	5,8	119,154	6,5
Японія	110,951	5,6	119,055	6,4
Росія	78,17	3,9	97,126	5,3

США є основним торговельним партнером ЄС. На сучасному етапі економіки ЄС та США в сумі становлять 60% світового ВВП, на них разом припадають 33% світової торгівлі товарами і 42% світової торгівлі послугами. І ЄС, і США є основними торговельними партнерами один одного. Торговельні потоки між ними сягають 1,7 млрд. євро на день. Близько 25% усієї торгівлі між цими економіками - це трансакції між фірмами, які мають інвестиції як у США, так і в ЄС.

США надзвичайно стурбовані дискримінаційною політикою відносно окремих галузей, яку застосовує ЄС. Небезпеку для американського виробника становлять також нові стандарти, які прийняті в ЄС. Існує також проблема у фінансовому секторі.

Економічний спад в США у 2008-2010 р призвів до зниження експорту країн ЄС і також скоротив надходження в економіку інших країн іноземних інвестицій.

Дуже важливим торговельним партнером ЄС є також Японія. Для ЄС Японія - третій за обся­гом ринок збуту експортної продукції.

ЄС та Японія дуже активно використовують неформальні ді­алоги у великій кількості сфер, а також механізми зустрічей на рівні міністрів. Самміт ЄС - Японія визначив чотири основні сфери спільної торговельної уваги:

• захист прав інтелектуальної власності;

• обмін досвіду у сфері державної підтримки;

-співпраця у сфері поліпшення доступу до ліків у країнах, що розвиваються;

-діалог з авіаційних технологій.

КНР займає четверту позицію у структурі світової торгівлі та є третім торговельним партнером ЄС після США та Швейцарії. Основною проблемою сучасних торговель­них відносин ЄС - КНР є статус країни з ринковою економікою для КНР.

Особливе місце у міжнародній торговельній політиці ЄС за­ймає Росія. Угода про партнерство та співпрацю з Росією пе­редбачає можливість переходу до режиму вільної торгівлі. У 2002 р. Росія отримала від ЄС статус країни з ринковою еко­номікою, що має особливе значення для антидемпінгових роз­слідувань. Проте конкуренти російських товаровиробників у ЄС вважають, що використання несправе­дливих подвійних цін на природний газ, нафту та електроене­ргію є ефективною субсидією. Політика подвійних цін на енергоносії та електроенергію є основним бар'єром на шляху Росії до СОТ. За умов вступу до митного союзу окремих або всіх країн Єдиного економічного простору аналогічні проблеми можуть виникнути й у них. Переважна частка російського експорту до ЄС підпадає під дію ЗСП ЄС. Росія ставить також питання про додаткові префе­ренції тут у межах т. зв. соціальних преференцій. На Самміті 2001 р. ЄС та Росія домовилися про створення Спільного європейського економічного простору: його основною метою є усунення торговельних бар'єрів через регуляторну кон­вергенцію. СЄЕП не передбачає появи структур з правами при­йняття рішень або заміну УПС. У 2003 р. ЄС запропонував роз­ширити концепцію СЄЕП на чотири простори: економічний; свободи, безпеки та справедливості; зовнішньої безпеки; дослі­джень, освіти та культури. Таким чином, ця концепція, по-перше, стала комплекснішою, по-друге, економічні питання певною мі­рою були поставлені ЄС у залежність від поглиблення співпраці в інших гуманітарних сферах та сферах безпеки.