Лекція 5 Особливості торговельної політики єс щодо країн світу

1. Ломейсько-Котонуйські угоди у системі Спільної торговельної політики Європейського Співтовариства

2. Спільна торговельна політика щодо країн Центральної та Південно-Східної Європи

3. Спільна торговельна політика у концепціях сусідства

4. Регіональні економічні угруповання у торговельній політиці Євросоюзу

5 Регулювання двосторонніх торговельних відносин Європейського Союзу

1. Ломейсько-Котонуйські угоди у системі Спільної торговельної політики Європейського Співтовариства

Прообразом Загальної системи преференцій для країн, що розвиваються, стало надання Європейським Співтоварист­вом спеціальних торговельних преференції окремим країнам Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону -АКТ. Для більшості країн цього регіону, зокрема для всіх країн Африки, ЄС є основним торговельним партнером. На сучасному етапі стосунки регулюються Договором про співробітництво АТК-ЄС, який був підписаний в м. Котону (Бенін) 23 червня 2000 року і розрахований на 20 років.

З 1964 р. для окремих країн АКТ надаються спеціальні торговельні преференції (Яунде - І на 1964-1970 рр. для 18 країн, Яунде - II на 1971-1975 рр., Ломе - І на 1975-1980 рр., Ломе - II на 1980-1985 рр., Ломе - III на 1985-1989 рр. для 66 країн, Ломе IV - 1990-2000 рр. для 69 країн, Котону на 2000-2005 рр. для 77 країн).

Однобічні преференції не вирішують основні проблеми країн АКТ. По­ступово виникло питання про необхідність переходу до нових інструментів торговельних відносин ЄС з країнами АКТ. Таким інструментом можуть стати Угоди про економічне парт­нерство (Economic Partnership Agreement - ЕРА) між ЄС та країнами АКТ. На відміну від попередніх Котонуйських угод Угоди про еко­номічне партнерство базується на принципі взаємності, тобто двостороннього відкриття ринків.

2. Спільна торговельна політика щодо країн Центральної та Південно-Східної Європи

Преференційний режим у торгівлі ЄС з країнами Централь­ної Європи, створення зони вільної торгівлі стали важливими факторами адаптації національних виробників та споживачів останніх до конкурентних умов Єдиного внутрішнього ринку Союзу, вступу більшості цих країн до ЄС у 2004 і 2007 р.

З метою посилення політичної стабільності та економічного розвитку регіону Західних Балкан ЄС 18 вересня 2000 р. впровадив Автономні торговельні заходи (АТЗ) для цих країн. АТЗ виступає як інструмент, який передує укладанню Угод зі стабілізації та асоціації, які, наприклад, на почат­ку століття вже мали Македонія та Хорватія. Положення про торгівлю Угоди ЄС з Македонією набрали чинності з 1 червня 2001 р., з Хорватією - з 1 січня 2002 р.

3. Спільна торговельна політика у концепціях сусідства

Концепція сусідства, яка була розроблена ЄС на по­чатку XXI ст., ґрунтується на необхідності визначити принципи та цілі відносин з країнами, які після розширення Союзу у 2004 та 2007 рр. стали його безпосередніми сусідами. Першим та особливим пріоритетом для ЄС у цій концепції є до­тримання спільних цінностей і забезпечення цілей зовнішньої по­літики та безпеки, а економічна співпраця розглядається як другий пріоритет, що підтримує перший пріоритет.

Концепція сусідства визначає також принципи зміни торго­вельної політики ЄС. Першим принципом (та особливістю) є обумовленість розширення доступу до ринку ЄС країн-сусідів реальними досягненнями у внутрішніх реформах політичної, демократичної, економічної та інших сфер. Другий принцип визначає поступо­вість та поетапність відповідних змін та руху від простих до складніших реформ інтеграції з ЄС. Тре­тій принцип передбачає впровадження диференційного підхо­ду до кожної країни. Четвертий принцип чітко та жорстко встановлює правову основу більшої торговельної та економіч­ної інтеграції з ЄС - acquis communautaires, тобто правову сис­тему Союзу.

Важливою особливістю торговельної політики ЄС щодо кра­їн-сусідів є не тільки розвиток простих форм інтеграції з ними (до вільної торгівлі включно), але й сприяння розвитку анало­гічних форм інтеграції між самими сусідами, тому ЄС вітає під­писання угод про вільну торгівлю між країнами-сусідами. З іншого боку, ЄС дуже обережно ставиться до створення країнами-сусідами угруповань, які можуть перерости до складніших форм інтеграції (наприклад, митний союз), оскі­льки це може загальмувати процес поширення вільної торгі­влі на країн-сусідів.

Пріоритетність країн-сусідів для ЄС у торговельно-економічній сфері

1.	Росія
2.	Алжир, Ізраїль
3.	Марокко, Туніс, Лівія
4.	Україна, Єгипет, Сирія
5.	Ліван, Беларусь, Йорданія, Азербайджан
6.	Молдова, Грузія, Вірменія
7.	Окупована палестинська територія

Пріоритетність взаємної торгівлі ЄС - 25 та країн-сусідів

	Частка країн-сусідів у зовнішній торгівлі ЄС - 25,%		Частка ЄС-25 у зовнішній торгівлі країн-сусідів, %
	імпорт	експорт
Росія	7,6	4,4	64,8
Сирія	0,4	0,3	40,1
Марокко	0,7	1,0	64,3
Молдова	0,04	0,1	50,0
Ліван	0,02	0,4	43,2
Йорданія	0,02	0,2	24,4
Ізраїль	0,9	1,4	32,6
Єгипет	0,4	0,7	38,5
Алжир	1,7	0,4	65,3
Україна	0,7	1,3	38,4
Усього	12,48	10,2	-

Політика ЄС із сусідства визначає також галузеві пріори­тети в економічній та торговельній співпраці. ЄС, перш за все, зацікавлений у співпраці у сфері енергетики, транспор­ту, захисту довкілля, інформаційному суспільстві, дослі­дженнях та інноваціях.

У робочих документах з розвитку країн-сусідів визнача­ються пріоритетні окремі додаткові сфери та галузі існуючої або потенційної співпраці для ЄС. Так, для співпраці ЄС з Росією це - енергетика, постачання нафти та газу; Марокко - енергетика, транзит газу; Йорданією - сільське господарс­тво; Тунісом - туризм, енергетика, текстиль; Україною - транспортування нафти та газу, безпека ядерних реакторів, авіасектор, космічна галузь.