2. 3. Розвиток політичних ідей у XX сторіччі. Становлення та розвиток української державності.

Найбільш повно на початку XX сторіччя національна політична доктрина була сформульована у творах відомого вченого, історика, державного діяча М. Грушевського. Як історик М.Грушевський історично, теоретично і юридично обґрунтовує право українського народу на власну державу, доводячи, що український народ існує як історична, культурна та етнічна спільність. Більше того, він був людиною, що безпосередньо брала участь у творенні української державності, в обґрунтуванні демократичних принципів цієї державності /був членом Центральної Ради і Президентом Української Республіки/.

М.Грушевський розглядає етапи становлення держави як організації високого рівня, аналізує етапи становлення української державності, досліджує тенденції її розвитку, включаючи аналіз перспектив становлення громадянського суспільства в сучасному розумінні. В творчості М Грушевського на основі яскравого історичного матеріалу досить послідовно аналізуються питання про джерела влади, форми та принципи реалізації влади, типи і форми влади та держави /конституційні монархії, аристократичні, демократичні держави/. Значне місце у розвитку державності М.Грушевський відводить праву.

В.Винниченко у визначенні національно-державних форм він насамперед виходив з інтересів будівництва соціалізму. Він пов'язував відродження української нації з соціальним визволенням, а найоптимальнішим вважав режим національно-української радянської соціалістичної влади. В.Винниченко вважав за доцільне існування "федерації Російської республіки й участі у ній України як рівного з іншими державного тіла", оскільки між Росією та Україною існують тісні економічні зв'язки і існує небезпека незалежності України з боку більш сильних держав.

М.Хвильовий, погляди якого можна визначити як націонал-комуністичні, у своїх памфлетах характеризував не стільки питання державного устрою, скільки перспективи соціалістичних перетворень в Україні у зв'язку цих процесів з національним відродження. З цих позицій він розглядав особливості культури та поведінки українців і зазначав згубний

9

вплив російської культури. Тому М. Хвильовий закликав українців орієнтуватися на культурні процеси Європи, а не на Росію /відоме його гасло -"Геть від Москви!"/, ставив за приклад ідеал європейської людини - людини-громадянина, творця культури.

Починаючи з 30-х років XX в Україні стверджується офіційна марксистська ідеологія і формування альтернативних політичних поглядів стало фактично неможливим. Основні характеристики тогочасної політичної системи як соціалістичної на основі Рад депутатів трудящих та перспектив її розвитку окреслені в Конституціях 1919 та 1937 років. На західноукраїнських землях та в еміграції були численні спроби створення консервативних, ліберально-демократичних та націоналістичних концепцій відтворення державності, фактично втраченої Україною при її статусі в СРСР. В 60-ті роки активізується дисидентський рух, а у 80-ті роки, в період демократизації суспільства активізується політична думка, з'являються і розгортають свою діяльність політичні партії.

З