Література:

1. Воробьёва В.К. Лексико-семантические особенности речи детей с алалией // Расстройства речи и голоса в детском возрасте / Под ред. С.С.Ляпидевского и С.Н.Шаховской. – М.: МГПИ им. В.И.Ленина, 1973. – С. 176 – 186.

2. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Начальная школа. – 1997. – №6. – С. 72 – 77.

3. Методика выявления речевых нарушений у детей и диагностика их готовности к школьному обучению / Е.Ф. Соботович, Л.Е. Андрусишин, Л.И. Бартенева и др. – К.: ПП “Компанія “Актуальна освіта”, 1998. – 127 с.

4. Соботович Є.Ф. Критерії оцінювання мовленнєвого розвитку дитини (у його лексичній ланці) на різних вікових етапах // Дефектологія. – 2003. – №2. – С. 2 – 7.

5. Спирова Л.Ф. Особенности речевого развития учащихся с тяжёлыми нарушениями речи (I-IVкл.). – М.: Педагогика, 1980. – 192 с.

6. Тарасун В.В. Концепція державного стандарту освіти учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку // Дефектологія. – 2000. – №2. – С. 2 – 10.

7. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Изучение детей с бщим недоразвитием речи в специальном детском саду // Дефектология. – 1985. – №6. – С. 55 – 62.

УДК 376.1

Організація спільної реабілітаційної роботи логопеда та родичів хворого на афазію Катерина Динич12

Мовлення – одна з найскладніших вищих психічних функцій людини. Його характеризують рухливість, багатозначність та зв’язок з усіма іншими психологічними функціями. Усі складні форми психічної діяльності людини формуються і реалізуються за допомогою мовлення. Для повноти характеристики та визначення місця мовлення в психічній сфері людини необхідно розрізняти дві ролі, які воно виконує:

як психічного процесу, що включається до реалізації психічної діяльності людини поряд і разом з іншими психічними процесами ;

як процесу, що організує і зв’язує інші психічні процеси.

Оволодіння мовленням суттєво перебудовує всю психічну сферу людини. Такі процеси, як сприймання, пам’ять, мислення, мимовільна увага формуються тільки за участю мовлення та опосередковані ним.

Л. Виготський писав, що мовлення стає універсальним засобом впливу на світ. Сучасна психологія розглядає мовлення як засіб спілкування, тобто як складну і специфічно організовану форму свідомої діяльності, в якій беруть участь два суб’єкти – той хто формує висловлювання той, хто його сприймає. Мовлення є не тільки засобом і формою спілкування, але й знаряддям мислення і засобом організації і регулювання психічних процесів людини[3].

Саме тому раптова втрата мовлення, що спостерігається у хворих з афазією вкрай негативно впливає на подальше протікання у них усіх вищих форм психічної діяльності.

Афазією називають – системне порушення мовлення, яке виникає в результаті органічних уражень мозку, охоплює різні рівні організації мовлення, впливає на їх зв’язок з іншими психічними процесами та приводить до дезінтеграції всієї психічної сфери людини, порушуючи перш за все комунікативну функцію мовлення.

Афазія містить чотири складові:

порушення власне мовлення та вербального спілкування;

порушення інших психічних процесів;

зміну особистості ;

особистісну реакцію на хворобу. [6]

У результаті вищезазначених порушень та їх взаємопов’язаних механізмів постає завдання комплексної реабілітаційної роботи, із залученням багатьох спеціалістів та рідних хворого.

Система реабілітаційного лікування хворих з церебральним інсультом в резидуальний період передбачає такі основні напрямки реабілітаційної роботи:

Медикаментозну терапію;

Психотерапію (індивідуальну, групову, музико терапію);

Лікувальну фізкультуру (механотерапію, ЛФК, навчання ходінню);

Фізіотерапію (електростимуляцію, електролікування, водні процедури);

Спеціальні методи лікування: відновлення вищих психічних функцій (особистісна корекція, індивідуальні та групові логопедичні заняття, логоритміка, драматизація, вокалізація, малювання та ін.);

Трудотерапію (навчання навичкам самообслуговування, побутові тренажери, праця в умовах відділення) [4].

Отже, головним завданням відновлювального навчання при афазії є відновлення психічних функцій, які постраждали внаслідок захворювання головного мозку. Саме неодмінне відновлення функцій, а не пристосування хворого до дефекту. Повернення людини до життя, до нормальних соціальних стосунків, а не створення спрощених умов для хворого.

Перебування хворих в спеціальних медичних закладах обмежене в строках, а процес реабілітації довготривалих й тому постає завдання навчити рідних хворого проводити необхідні заходи відновлення та корекції вже в умовах дому. Рідні хворого повинні знати, що відновлення мовлення – це довготривалий процес, який передбачає як роботу логопеда, так і максимальну увагу та допомогу з боку рідних. Хворим не обов’язково знати, особливо на ранньому етапі захворювання, що процес відновлення мовлення – багаторічний. Його слід спрямовувати на цілеспрямовану, плідну роботу на протязі такого проміжку часу, коли він сам буде в змозі користуватися мовленням і йому вже не буде потрібна допомога логопеда та його рідних.

На основі класифікації афазій слід проводити відповідну відновлювальну роботу, але відомо, що чисті форми афазії зустрічаються вкрай рідко і для кожного конкретного випадку слід добирати індивідуальну програму реабілітації вищих психічних функцій. В існуючій літературі пропонуються напрямки за якими слід працювати в кожному із випадків афазії і приблизні завдання, яких не достатньо для довготривалої роботи. Родичам захворілого дуже важко розібратися і визначитися з тим як їм поводити себе в такій ситуації навіть тоді, коли вони знають відповідну літературу. Тому ми вирішили організувати допомогу для хворих, родичі яких виявили бажання взяти участь саме в довготривалій роботі по відновленню мовлення. Їм пропонується бути присутніми на індивідуальних логопедичних заняттях та навчитися прийомам проведення систематичних занять вже в домашніх умовах, а далі при виписуванні до дому родичам пояснюються механізми порушення мовлення та надаються відповідні завдання і вказуються напрямки за якими слід вести корекційну роботу, тобто розробляється програма відновлювального навчання. Рідні хворого повинні пам’ятати, що результат буде помітним лише з часом, а підтримувати у хворого інтерес до занять та взагалі до соціальної реабілітації слід постійно.

Контроль за динамікою відновлення ведеться за допомогою методики оцінки мовлення при афазії Цвєткової пристосованої до швидкого виявлення експресивного та імпресивного мовлення. Ця методика вирішує задачі об’єктивної кількісної оцінки стану та динаміки мовлення при афазії на основі якісного аналізу дефекту. Вона спрямована перш за все на вирішення головної задачі – на оцінку динаміки мовлення в процесі відновлювального навчання[6]. Другим видом контролю виступає розроблений нами опитувальник для родичів, який фіксує саме соціальні проблеми реабілітації, які пов’язані з мовленням і з впевненістю хворого в оточуючому середовищі.

Враховуючи все зазначене вище, виникає необхідність у розробці методичних рекомендацій саме для родичів хворих, які б вирішували такі задачі як:

отримання можливості розібратися в порушеннях вищих психічних функцій свого рідного;

організувати самостійні реабілітаційно-корекційні заняття саме без безпосереднього втручання в них логопеда, а лише за його рекомендаціями.

Отже, результатом комплексного лікування та систематичних логопедичних занять у хворих на афазію необхідно отримати позитивні зрушення від часткового покращення окремих сторін мовленнєвої функції (читання, письмо, слухове сприймання мовлення оточуючих, артикуляційна диференціація будови слова і т. ін.) до значного мовленнєвого спілкування та повернення до нормальної повноцінної життєдіяльності.