5.3. Аналіз стану і ефективності формування джерел капіталу підприємства

Формування капіталу (фінансових ресурсів) підприєм­ства відбувається з різних джерел, які визначають рівень його якості. Показники стану окремих елементів капіталу є одним з головних індикаторів майнового потенціалу і основою для визна­чення фінансової незалежності, стійкості та стабільності госпо­дарської діяльності.

Стан капіталу підприємства оцінюється за напрямами форму­вання його джерел: власний капітал, довгострокові залучення, поточні зобов'язання, а також щодо окремих елементів.

Оцінка стану власного капіталу підприємства здійснюється через виконання ним його функцій за окремими складовими: ста­тутним капіталом, резервним капіталом, додатковим капіталом, нерозподіленим фінансовим результатом.

Володіння статутним капіталом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання, забезпечу­вати право на управління майном.

Збільшення статутного капіталу свідчить про реалізацію інве­стиційних проектів розвитку підприємства, а зменшення — про згортання діяльності. Фінансовий аналіз стану статутного капіта-

266

де КРФ — коефіцієнт розвитку підприємства за рахунок самофі­нансування господарської діяльності; СЧП — створений чистий

267

прибуток; ЗЧП — використаний чистий прибуток на погашення зобов'язань.

Рішення власників підприємства про обсяги самофінансуван­ня є одночасно і рішенням про використання чистого прибутку для погашення зовнішніх зобов'язань перед власниками (виплата дивідендів) та іншими учасниками господарської діяльності.

Чистий прибуток, який залишається для самофінансування підприємства, може бути розподілений за статутним і резервним капіталом або залишатися як нерозподілений. В активах він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об'єктів. Нерозподілений прибуток є власністю засновників, і тому збіль­шує суму власного капіталу, а сума збитку відповідно його зме­ншує.

В цілому максимальна величина власного капіталу підприємс­тва в складі статутного капіталу, резервного капіталу і створено­го чистого прибутку створюють підґрунтя для довіри до нього інвесторів, постачальників, покупців і найманих працівників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприєм­ство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскіль­ки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися наявні збитки. Фінансування діяльності підприємства за рахунок влас­ного капіталу є альтернативою до залучення позикових коштів.

Важливим джерелом формування капіталу підприємства є позичкові фінансові ресурси кредитних установ на довгостроко­вій і короткостроковій основі. Довгострокові кредити залуча­ються підприємствами для фінансування необоротних активів, а короткострокові — на покриття тимчасового дефіциту платіж­них засобів.

У процесі фінансового аналізу стану позичкових фінансових ресурсів здійснюються дослідження:

• величини залучених фінансових ресурсів з кредитних уста­нов за абсолютними і відносними показниками в порівнянні з власним капіталом та іншими джерелами формування капіталу;

• дотримання запланованих строків повернення кредитів;

• рівня процентної ставки та її зміни;

• цільового використання кредитів;

• заставних ризиків позичальника і третіх осіб, які гарантують повернення позичок;

• ефективність вкладення фінансових ресурсів з позичкових джерел в активи підприємства.

Джерелом формування поточних зобов'язань підприємства є комерційний кредит за окремими різновидами (табл. 5.3.1).

268

За допомогою фінансового аналізу досліджують стан джерел поточних зобов'язань щодо:

• забезпечення заборгованості з фінансових ресурсів вексе­лями;

• вартості залучення капіталу;

• виявлення порушень строків виконання платіжних зо­бов'язань;

• рівня залежності підприємства від джерела фінансових ре­сурсів;

• ризиків застави майна за одержані фінансові ресурси;

• можливих втрат грошових потоків підприємства від одержа­них авансів;

• додаткових витрат за прострочене залучення капіталу.

Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємст­ва обслуговувати свої фінансові ресурси, які формуються з різних джерел та забезпечувати потребу господарської діяльності в ак­тивах.

Аналізуючи ефективність формування капіталу підприємства, здійснюють порівняльну оцінку загальних витрат необхідних для авансування коштів в господарську діяльність.

Залучення того чи іншого джерела формування капіталу з ме­тою розміщення його в активах пов'язано з певними витратами щодо виплати дивідендів, процентів та інших зобов'язань. Сума витрат являє собою величину зобов'язань, що бере на себе під­приємство за використання фінансових ресурсів.

269

Загальна вартість залучення фінансових ресурсів у господар­ську діяльність визначається, виходячи з інвестиційної політики підприємства щодо формування власного і позиченого капіталу.

Капітал підприємства формується за рахунок різних джерел, тому у процесі аналізу необхідно здійснити оцінку за кожним з них і зробити порівняльний висновок щодо вартості окремих йо­го елементів. Ціну на залучення власного капіталу розраховують за дивідендним, прибутковим і ринковим підходом.

Дивідендний підхід визначення ціни (Ц_вкд) на формування власного капіталу (СВК) враховує частину чистого прибутку (Д), яка вилучається власниками підприємства:

Ц_ВКД = Д:СВК

Прибутковий спосіб визначення ціни (Ц_ВКп) на формуван­ня власного капіталу (СВК) враховує створений чистий прибу­ток (ЧП):

Ц_ВКП = ЧП:СВК

При визначенні ціни на формування власного капіталу за рин­ковою ставкою прибутковості (ІДвкр) для розрахунку використо­вують формулу:

Двкр ~ Цвкп * ^-р,

де К_р— коефіцієнт ризику вкладень в господарську діяльність підприємства.

Якщо інвестиційна привабливість підприємства низька, кое­фіцієнт ризику буде більше 1,0, а навпаки — менше 1,0.

Ціна позикового капіталу залежить від джерел його форму­вання.

Вартість позикового капіталу у формі банківських кредитів (Ц„бк) обчислюється за формулою:

Ц_пбк = [НВК(1СОП)]:СБК,

де НВК— нараховані відсотки та інші витрати за кредит; СОП — ставка оподаткування прибутку у формі десяткового дробу; СБК — сума залученого кредиту для формування капіталу (фінансових ресурсів).

Ціна зовнішньої і внутрішньої кредиторської заборгованості визначається із витрат на її обслуговування та їх можливості включення у валові витрати підприємства з метою зменшення оподаткованого прибутку. Вартість кредиторської заборгова­ності, забезпечення наступних витрат і платежів та доходів май-

270

271

272

РОЗДІЛ 6

АНАЛІЗ ГРОШОВИХ потоків