3.2. Аналіз структури і динаміки майна підприємства

Показники динаміки і структури майна підприємства досліджують шляхом горизонтального і вертикального аналізу даних балансу.

Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсо­лютних величин за статтями балансу вартості активів за два і бі­льше суміжних періоди, як правило, початок і кінець місяців, кварталів, років. Порівняння можна здійснювати:

• шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, та розрахунку абсолютної швидкості динаміки;

• за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсо­тків (разів) порівнювана величина більша або менша за ту, яку визначили за базу порівняння, і який середній темп зміни вели­чини показника.

Вертикальний аналіз — це структурний аналіз абсолютних ве­личин балансу, який дає змогу за даними відносних величин ви­вчити структуру активів, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому за балансом. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках стру­ктури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати в які об'єкти було вкладене майно і ті зміни, які відбуваються в його структурі. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами.

Для вивчення складу і сфери застосування активів підприємс­тва їх групують за економічно однорідними ознаками. При цьому треба знати, якими видами активів володіє підприємство, який їх стан і цільове призначення, де вони розміщені й за рахунок яких джерел сформовані. Правильність формування активів підприєм­ства визначає його можливі майбутні доходи та фінансовий стан. Крім того, вартість активів визначає мінімально можливий дохід,

203

яким на певний період володіє підприємство і який може бути одержаний після розрахунків з кредиторами.

Горизонтальний та вертикальний аналіз активів підприємства наведений в табл. З.2.1.

Насамперед, за спрощеною методикою аналітичного дослі­дження визначають динаміку і структуру активів підприємства за окремими розділами балансу.

При побудові табл. 3.2.1 використані наступні алгоритми:

гр.2;3-100%

гр.8 = гр.3-гр.2;гр.9=100%;

гр. 2

гр. 10 = гр. 4 - гр. 5; гр. 11 = гр. 7 - гр. 6.

У складі майна виділяють необоротні (постійні) активи (І розділ активу балансу) і оборотні (мобільні) активи (II + III розділи активу балансу). Майно може бути використано під­приємством у внутрішньому обороті і поза його межами, тобто імобілізоване в дебіторську заборгованість, вкладене в цінні папери або залучене в оборот інших підприємств у вигляді ін­вестицій (оренди).

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору участі у виробництві, так і щодо наявнссті товарних запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних засобів, нема­теріальних активів, запасів і витрат майбутніх періодів.

Розглядаючи показники за окремими розділами балансу, мож­на відзначити, що загальна вартість майна підприємства збільши­лась за рік на 19758,4 тис. грн, або 34,1 %. Приріст вартості май­на здійснювався нерівномірно. Якщо необоротні активи в оцінці за залишковою вартістю зросли на 35,3 %, то оборотні активи — на 32,2 %.

Слід зазначити, що за період, який аналізується, збільшилась питома вага майна необоротних активів. Варіаційна частина обо­ротних активів щодо готової продукції і дебіторської заборгова­ності покриваються повністю поточними зобов'язаннями.

204

Якщо взяти реальні активи, що характеризують виробничу по­тужність підприємств тобто основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво, то на початку року вони становили (34456,6 + 6644,2 + 0) ⁼ 41109,8 тис. грн або 71,0 % усіх активів. На кінець року реальні активи збільшились і становили відповід­но (44795,5 + 7946,7 + 0) ⁼ 52742,2 тис. грн, але за питомою вагою 67 9 % в загальній вартості майна вони зменшилися. За обсягами формування підприємницького майнового потенціалу тенденція розвитку господарської діяльності сприятлива і вказує на збіль­шення виробничих можливостей підприємства.

Залишкова вартість основних засобів підприємства збільши­лась на 10338 9 тис. ґрн за рахунок вартості об'єктів, введених в експлуатацію в результаті капітальних вкладень. Одночасно за­лишкова вартість основних засобів зменшувалась на суму нара­хованого зносу — 5О30,1 тис. грн.

Наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на зов­нішню інвестиційну спрямованість підприємства. Якщо в резуль­таті аналізу підприємство буде визнане неплатоспроможним, ре­комендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперів, дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності і доці­льності відволікання коштів на здійснені вкладення.

При аналізі даних першого розділу активу балансу також зве­ртається увага на тенденцію зміни зміни таких його статей, як незавер­шене будівництво (незавершені капітальні вкладення) та довго­строкова дебіторське заборгованість, оскільки вказані активи не беруть участі у виробничому процесі і, за певних умов, збіль­шення їх частки може негативно вплинути на результативність операційної діяльності підприємства.

Аналіз складу оборотних активів показує, що на підприємстві відбулися зміни в їх Динаміці. Так, матеріальні оборотні активи зросли на 1933,8 тис- грн, але їх частка в загальній сумі оборот­них активів зменшилась — на 2,3 процентних пункти.

Приріст оборотнИ^х активів припадає на виробничі запаси, го­тову продукцію і товари, які, як показує баланс, збільшились, відповідно, на 1302,5, 287,5 і 343,8 тис. грн. Такі зміни обґрунто­вані лише за умови зростання обсягів господарської діяльності.

Для забезпечення найбільш ефективного господарювання не­обхідно досягти ои^{тимального} співвідношення необоротних і оборотних активів та обсягів підприємницької діяльності. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні залишків акти­вів на балансі, особливо в частині готової продукції, товарів і де­біторської заборгованості.

209

Слід зазначити, що на підприємстві за структурою активів відбулося зменшення оборотних активів внаслідок зменшення дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом і за ви­даними авансами, виробничих запасів і готової продукції. Частка грошових коштів у загальному розмірі активів збільшилась з 0,2 % на початок звітного періоду до 0,5 % на кінець. Цей факт позитивно характеризує підприємство і покращує його можливо­сті щодо нормальної підприємницької діяльності в сфері здійс­нення розрахунків з постачальниками. Разом з тим, відбулося збільшення найменш ліквідних оборотних активів — товарних запасів. З фінансової точки зору в цілому на підприємстві відбу­вається зміна структури оборотних активів у бік незначного збі­льшення їх ліквідності.

Як видно з балансу, на рахунках підприємства у банках збері­гається значна сума грошових коштів. Безперечно, в умовах рин­кової конкуренції має бути резерв вільних грошових коштів під­приємства, виробничих запасів і товарів на складі, але в цьому випадку резерв має відповідати розрахунковому нормативу. По суті, це кошти, що не працюють, і тримати їх не вигідно.

Поглиблюючи аналіз наявності активів, необхідно оцінити їх роль в управлінському аспекті (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2

ОЦІНКА СКЛАДУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА УПРАВЛІНСЬКИМ АСПЕКТОМ, (на кінець періоду)

За даними табл. 3.2.2 можна дійти висновку, що 74,5 % акти­вів підприємства забезпечують процес виробничої діяльності і формують його виробничий потенціал, щодо 2,6 % майна здійс­нюється пошук покупців і 22,8 % кредитують інших суб'єктів го­сподарювання.

210

При аналізі також детально досліджуються причини збі­льшення залишків оборотних активів і можливості включення їх у більш активний оборот. Отже, аналіз структури оборот­них активів повинен бути націлений не на констатацію про­цесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підпри­ємства ефективно працювати на умовах самофінансування. Зміни, які відбулися в складі структури майна, показують, що в цілому підприємство розвивається інтенсивно, збільшується його забезпеченість основними засобами і оборотними акти­вами.

Однак, поточна практична діяльність кожного підприємства пов'язана із забезпеченням його найбільш мобільними актива­ми — грошовими коштами і правильною організацією їх викори­стання. Частка грошових коштів у складі оборотних активів під­приємства є незначною, але відмічається тенденція до її збільшення. В той же час допускається імобілізація оборотних активів у вигляді росту дебіторської заборгованості за розрахун­ками з покупцями. Все це не може позитивно вплинути на фінан­совий стан підприємства.

Дуже важливо дослідити стан та розмір дебіторської заборго­ваності. При цьому визначається частка окремих статей, які хара­ктеризують заборгованість в загальній сумі заборгованості, а та­кож відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно його початку.

Дебіторська заборгованість виникає при розрахунках підпри­ємства з покупцями, фінансовими органами, персоналом, орга­нами соціального страхування, підзвітними особами, надання авансів постачальникам і підрядникам. Значні розміри дебіторсь­кої заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних активів між підприємствами, державою і фізичними особами.

Дебіторська заборгованість — це відтягнення оборотних акти­вів з господарської діяльності даного підприємства, що стає при­чиною його фінансових ускладнень. Якщо відносини між підпри­ємствами передбачають можливість виникнення дебіторської заборгованості, то в договорах необхідно передбачати штрафні санкції за несвоєчасну оплату покупцями вартості товарів, гото­вої продукції, робіт і послуг.

Слід відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустимою вважають заборгованість, що виникає згідно з дію­чими умовами договору, а невиправданою — ту, що з'явилася внаслідок порушення фінансової дисципліни.

14*

211