1. Види оцінки основних фондів.
- Залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновною вартістю.
- З урахуванням стану основні фонди оцінюються за повною та залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. Вона складається з прейскурантної ціни придбання засобів праці, витрат на доставку їх до місця використання, монтаж та інших передбачених для введення фондів в експлуатацію витрат, тобто
Сперв=Сприд +Сдост + Смонт + Сін
де Сприд — ціна придбання устаткування;
Сдост — транспортні витрати на доставку устаткування;
Смонт — витрати на монтаж фондів;
Сін — інші витрати, пов'язані з уведенням в дію засобів праці.
Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження.
У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.
Цінові зміни та інфляційні процеси враховуються за допомогою відновної вартості.
Відновна вартість — це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію в різні роки:
Свидн=Сперв * і
де і — індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).
Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо індекс інфляції року менший від 110%, то індексація основних фондів в Україні не проводиться. Але індексацію необхідно проводити як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Це положення є актуальним з кількох причин, серед яких найсуттєвішими є зміни ефективності виробництва, а саме, продуктивності праці, що приводить до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляційних — зменшується.
Повна вартість основних фондів — це їх вартість у новому, не спрацьованому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди заносяться на баланс підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. У свою чергу, первісна та відновна вартості також не враховують вартість зносу основних фондів і тому залежно від терміну експлуатації та мети дослідження вони складають повну вартість засобів виробництва.
Залишкова вартість основних виробничих фондів є різницею між первісною або відновною вартістю і вартістю зносу:
Сзал=Сперв-Сзн
Якщо первісна і відновна вартості характеризують кількісний бік використання основних фондів, то залишкова — якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості визначити не тільки реальну вартість, яка має бути в подальшому перенесена на вартість продукції, що випускається, а й встановити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з грошової оцінки.
Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правило, відбуваються нерівномірно протягом року, то розраховувати середньорічну вартість фондів доцільніше кількома методами.
Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Ба=Ба-1 + Па-1 - Ва-1 - Аа-1
де Ба – балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Ба–1 – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
Па–1 – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Ва–1 – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Аа–1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.