Релігії давньої Індії

Індійська цивілізація — одна з найдавніших на планеті. На території Індії знайдено чимало пам'яток палеоліту. Розкопки поселень хараппської культури (назва походить від місця розкопок), початок якої відносять до 2500— 2400 pp. до н.е., свідчать, що вже тоді міста мали регуляр­ну забудову, водогін і каналізацію, кам'яне укріплення. Населення займалося зрошувальним землеробством та скотарством, використовувало знаряддя праці з бронзи. Держава за формою правління була рабовласницькою де­спотією. Вважають, що хараппську цивілізацію сформува­ли предки дравидів — одного із сучасних народів Індії.

У III—II тис. до н.е. в басейні річки Інд існував ще один центр індійської цивілізації — культура Махенджо-Даро, яка була створена давніми дравідійськими племена­ми. Міста теж мали регулярну забудову. Розвивались бронзова металургія, землеробство.

Населення, що належало до цих цивілізацій, сповіду­вало первісну племінну релігію з елементами тотемізму і культу предків. Храмів не було. Уціліли фрагменти ба­сейнів ритуального обмивання, ознаки культу богині-матері, бога, подібного до пізнішого Шиви.

З другої половини II тис. до н.е. в Індії з'являються кочівники-скотарі арії з Північного Заходу (східний потік ірано-індійської міграції аріїв), які злилися з місцевим на­селенням. Тоді розпочалося формування каст. З аріями пов'язують ведичну релігію у Давній Індії.

Найраніша індійська цивілізація, відома під назвою Індійської, була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у III тис. до н. е. її міські центри Хараппа та Мохенджо-Даро підтримували зв'язки з Месопотамією, країнами Центральної та Середньої Азії. Мешканці міст досягли високої майстерності у різних ремеслах, особливо в образотвор­чому мистецтві малих форм, пам'ятки якого (статуетки, гравюри на печат­ках) вражають вишуканістю і витонченістю. У містах діяли досконалі си­стеми водогону та каналізації, що в ті часи було надзвичайною рідкістю.

Справжнього розквіту давньоіндійська цивілізація досягла в епоху куль­тури "Рігведи" — часу створення збірки релігійних гімнів, магічних закли­нань та ритуальних приписів, створених жерцями арійських племен, які з'явились в Індії у II тис. до н. е. після так званого Великого переселення народів. Якраз тоді, наприкінці II — на початку І тис. до н. е., склався брахманізм як своєрідний синтез вірувань індоаріїв (ведизму) та релігій­них уявлень попереднього місцевого доарійського населення Північної Індії.

"Рігведа" стала теоретичною підвалиною формування оригінальної духовно-світоглядної системи брахманізму, а згодом індуїзму — ідейної основи індійської культури.

В епоху "Рігведи" почав складатися і такий суто індійський феномен, як станово-кастова система. У "Рігведі" вперше було теоретично обгрун­товано морально-правові мотиви поділу індійського суспільства на чотири основні стани. Згодом було вироблено розгалужену систему регламен­тації життя та поведінки людини залежно від стану, до якого вона належа­ла. Згідно з нею законним вважався шлюб лише в межах однієї варни. Це саме стосувалося і вибору професії, побутових стосунків (заборона їсти в присутності представників інших варн) тощо. Результатом тривалого роз­витку таких суспільних відносин між людьми, поділеними за походженням, професією, став наступний поділ варн на велику кількість дрібніших каст. Остаточно кастова система поділу індійського суспільства склалась у пе­ріод раннього середньовіччя. З незначними змінами вона збереглася до наших днів.

Своєрідною реакцією давньоіндійського суспільства, що виступало проти нерівності каст, на ці соціальні засади брахманізму був буддизм (вчення Будди — Сіддхартхи Гаутами, або Шак'я Муні,.який, за легендою, проповіду­вав своє вчення у VI ст. до н. е.). Згідно з ним справжньою метою життя людини є досягнення нірвани (заспокоєння, згасання), тобто цілковитого подолання земних бажань і почуттів, звільнення від земних спокус і досяг­нення абсолютного спокою та блаженства в духовному єднанні з Буддою.

Вагому роль у буддизмі відіграло положення про заборону завдавати шкоди живим істотам. Цю тезу включила у своє віровчення така неорто­доксальна індійська релігія, як джайнізм, що вийшов із надр брахманізму.

Він, як і буддизм, був своєрідною антитезою брахманізму, набравши вигля­ду філософсько-етичної системи, яка не визнавала кастової нерівності, відмо­вилася від вшанування божеств і зосередилася на соціально-моральних аспектах поведінки людей. Проте найповніше заборону завдЗвати шкоду тваринам було запозичено індуїзмом, що виник внаслідок трансформації брахманізму в нових історичних умовах. Особливо розвинутім був культ священних тварин (мавп, корів).

Загалом поняття "індуїзм" означає весь традиційний індійський спосіб життя: суму життєвих принципів, соціальних норм та естетичних ціннос­тей, вірувань і обрядів, міфів та легенд індійців.

Особливість індуїзму як всеохоплюючої системи життя давньої Індії відбилася і у своєрідному трактуванні запозичених від брахманізму дог­матів про дхарму, карму і перевтілення. Зокрема, найвищою ,3 усіх дозво­лених "священним законом" дхарми насолод давні індійці вважали стате­ву. Звідси й поширені еротичні зображення на стінах храмів, ' безсмертна "Кама Сутра".

Насолоду у давніх індійців викликали також численні свята, що супро­воджувалися веселощами, типові мелодійні наспіви, що збереглися ДО на­шого часу, різноманітні розваги (бої півнів, купання, виступи професійних музикантів, танцюристок, драматичних акторів) та надзвичайно поширені азартні ігри. Так, Індія є батьківщиною шахової гри. Вирізьблені з кості шахи зображували індійських царів, воїнів, слонів.

Зі своєрідністю релігійної системи в культурі Давньої ІнШЇ тісно по­в'язана й оригінальність численних напрямів філософської думки. Особ­ливо поширеними й загальновідомими були філософські вчення, Щ° визнава­ли і раціонально обґрунтовували авторитет священної основи індуїзму — Вед.

Філософські погляди відігравали важливу роль не лише в історії та культурі Індії, а й у розвитку світової науки. З ними, зокрема, безпосередньо пов'язані досягнення різних галузей давньоіндійської науки: математики, хімії, астрономії, медицини та природознавства. Загальновідомо, що індійські вчені ще в далекому минулому випередили деякі відкриття, зроблені євро­пейськими дослідниками лише в добу Відродження або в Новий час. Так, ще до нашої ери в Індії складалися таблиці біноміальних коефіцієнтів, які в Європі згодом отримали назву "трикутників Паскаля". Видатним до­сягненням давньоіндійської науки було створення десяткової си-теми лічби, якою нині користується весь світ. І сьогодні повсюди знаходять своїх прихильників релігійно-філософські концепції Індії, викликають великий інтерес методи йоги, ідеї індійського містицизму та трансцендентальної медитації.

Художня культура давньоіндійського суспільства була нерозривно по­в'язана з традиційними для нього релігійними та філософськими система­ми. Найдавніша епічна поема Індії — "Махабхарата", авторол якої, згідно з традицією, вважається легендарний мудрець і поет В'яса. Початок скла-

дання цієї поеми відноситься до другої половини II тис. до н. е. Згодом до її складу увійшло безліч міфів, легенд, казок і дидактичних (повчальних) оповідань з усної народної творчості. Основну частину "Махабхарати" було завершено в IV—V ст. н. е.

Не менш видатною епічною поемою є "Рамаяна". Складений між VI—II ст. до н. е. цей грандіозний епос оповідає не лише про війни і подвиги легендарного героя Рами, а і яскраво змальовує духовне життя та побут Стародавної Індії. Релігійно-міфологічним змістом традиційних для давньоіндійського суспільства вірувань та філософських поглядів прони­зані й відома драма "Шакунтала" славнозвісного індійського поета Калі-даси (IV ст. н. е.), твори інших видатних поетів і письменників.

Ідеї, характерні для релігійних вірувань стародавніх індійців, визначили своєрідність архітектури, скульптури, живопису. Особливо глибокий вплив на будівельне та образотворче мистецтво справили індуїзм, буддизм та джайнізм. І нині вражають високохудожні, створені з металу або каменю велетенські статуї Будди, Брахми, Вішну, Шиви.

Яскравим прикладом художньо-образного сприйняття світу через ду­ховну призму віровчень цих релігій є фрески печерних храмів Аджанти та барельєфні композиції вирубаних у скелях храмів Еллори.

В окремих деталях пам'яток відчувається і вплив мистецтва інших дав­ніх східних цивілізацій — Месопотамії, Єгипту, Персії та Китаю. І це не дивно, адже Індія знаходилася на Великому шовковому шляху, яким не тіль­ки рухалися каравани з товарами, а й відбувався жвавий культурний обмін.

Індія відіграла помітну культуротворчу роль, поширивши, зокре­ма, цивілізуючий вплив буддизму на інші східні країни.