3.2.2 Ілюстративно-демонстраційні методичні прийоми навчання

Ілюстративно-демонстраційні методичні прийоми навчання географії ґрунтуються на безпосередньому сприйманні школярами географічних об’єктів, процесів і явищ і їхніх статичних чи динамічних моделей.

Нагадаємо, що суть принципу наочності полягає у створенні образів і конкретних уявлень, на основі яких будується навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою географічних компетенцій.

Отже, основною функцією ілюстративно-демонстраційних методичних прийомів є створення географічних образів і уявлень, формування теоретичних знань та отримання досвіду їхнього застосування.

Безпосереднє чуттєве сприймання об’єктів довкілля є обмеженим через різні причини. У зв’язку з цим виникає необхідність в опосередкованому чуттєвому пізнанні. Воно може здійснюватися за допомогою:

– відповідних приладів, які розширюють можливості відчуття людини (у географії – це компас, термометр, барометр, гігрометр тощо);

– відео- та аудіозаписів, анімацій, фотографій, картин, рисунків тощо, які дають можливість сприймати об’єкти вивчання, які віддалено у часі та просторі;

– статичних чи динамічних моделей, що відображають ті, що не сприймаються органами чуття, зв’язки й відношення у довкіллі (карти, структурно-логічні зображення, глобус, телурій тощо) (див. далі р.4).

У цілому до ілюстративно-демонстраційних методичних прийомів навчання географії належать: ілюстрування, демонстрування та демонстраційний навчальний дослід.

Ілюстрування як прийом навчання географії спрямовано на увиразнення думки вчителя. Цей прийом передбачає супроводження викладу навчального матеріалу різноманітними засобами унаочнення, де головним джерелом знань є, переважно, зображення географічних об’єктів, процесів і явищ. При цьому прийом щільно сфокусовано на створенні уявлень учнів.

Демонстрування як методичний прийом навчання географії орієнтовано на аналіз об’єктів, процесів і явищ, що вивчаються на уроці географії, визначання їхньої сутті, причинно-наслідкових зв’язків і основних ознак. Демонстрування стимулює пізнавальну активність учнів і активізує їхнє сприйняття й мислення. Саме тому під час демонстрування вчителю слід орієнтувати учнів на аспекти, які допомагають цілеспрямовано й послідовно спостерігати, зіставляти, порівнювати та робити висновки й узагальнення. Прийом демонстрування є вельми ефективним при формуванні у школярів географічних понять та причинно-наслідкових зв’язків.

Демонстрування загалом базується на показі діючих фізичних моделей, комп’ютеризованих анімацій, фрагментів фільмів, графічно-знакових моделей (особливо коли процес демонструється поетапно) тощо. При цьому вчитель зосереджує увагу учнів на основному змісті тієї чи іншої демонстрації, а отже допомагає виокремити істотні аспекти географічних об’єктів, процесів і явищ та їхні зв’язки.

Наприклад, при вивчанні теми «Літосфера» у 6-му класі вчитель має в цілому ілюструвати свою розповідь статичними чи динамічними зображеннями діючих і згаслих вулканів з метою створення учнівських уявлень. Утім, для власне формування поняття «вулканізм» доцільно застосувати саме демонстрування процесу виверження вулкану з обов’язковим аналізом структури, істотних ознак і причинно-наслідкових зв’язків за допомогою анімації або графічно-знакової конструкції, що супроводжує пояснення вчителя.

Навчальний дослід (експеримент) у цілому – це вивчання у штучних умовах процесів і явищ, що відбуваються у довкіллі, та його об'єктів. Він дає змогу відтворити географічні об'єкти вивчання у спеціально створених для цього умовах, простежити динаміку цих об'єктів і побачити ті їхні ознаки, які неможливо безпосередньо сприйняти в довкіллі.

Досліди, що проводяться в процесі навчання географії, ґрунтуються на географічному навчальному моделюванні (див. п.2.1.3). Тобто, вчитель разом з дітьми моделює, наприклад, географічні процеси – вивітрювання, конденсацію водяної пари, утворення кристалічних щитів у межах платформи, формування складчастих і складчасто-брилових гір тощо. Такі навчальні досліди можуть проводитися в класі або на безпосередньо на місцевості. У другому випадку, наприклад, встановлюється: як змінюється температура повітря на різних висотах; як нагріваються сонячними променями різні за експозицією схили поверхні тощо.

Якщо навчальний дослід зумовлено сприйманням географічних об'єктів вивчання, що демонструються, то він зветься є демонстраційним і належить до ілюстративно-демонстраційних методичних прийомів навчання, які і розглядаються у цьому пункті. Якщо ж учні самостійно працюють із різноманітними засобами дослідження, то йдеться вже про прикладний методичний прийом навчання – самостійний навчальний експеримент (див. далі п.3.2.3).

Демонстраційний навчальний дослід як методичний прийом навчання географії є інструментом насамперед вчителя. У ньому основним джерелом знань є пояснювання вчителя чи підручник, а дослід лише підтверджує виголошені факти або припущення.

Умовами ефективного проведення демонстраційного досліду є:

1) передбачення вчителем, при плануванні уроку, дидактичної мети проведення досліду та визначення його етапів;

2) перевірка потрібних для досліду приладів чи обладнання перед його проведенням;

3) постановка вчителем запитань до всього класу з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів і контролю розуміння ними досліду, у т.ч. перевірки правильності їхніх відповідних записів, зарисувань тощо в процесі досліду;

4) спрямовування діяльності учнів на самостійне пояснення результатів досліду й спонукання їх до формулювання висновків;

5) супроводжування досліду не тільки схематичними малюнками й записами на класній чи мультимедійній дошці, а й демонструванням відповідних унаочнених засобів навчання (див. р.4);

6) відведення не надто багато часу на проведення демонстраційного досліду на уроці.

Щодо останньої умови слід зазначити, що географічний демонстраційний навчальний дослід досить часто може бути тривалим і не завжди вкластися у часові межі уроку. Наприклад, демонстраційний дослід «Відкладання осадових порід на дні океану» відбувається у кілька етапів і вимагає значних строків його проведення. У такому випадку слушно використати допоміжний прийом зближення початку й кінця досліду, продемонструвавши його хід та кінцевий результат. Окрім того, можна показати кінцевий результат заздалегідь закладеного досліду.