1.4 Фактори формування та забезпечення якості агропромислової продукції
Агропромисловий комплекс охоплює різні сфери господарства країни:
- галузі, що виготовляють засоби виробництва для сільського господарства: трактори і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для тваринництва і кормовиробництва, виробництво меліоративної техніки, мінеральних добрив та інших хімікатів, комбікормова і мікробіологічна промисловість, галузі інфраструктури;
сільське господарство (землеробство і тваринництво), де головним засобом виробництва є земля, а предметом праці - живі, організми (рослини і тварини);
галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину: харчова, легка промисловість для первинної переробки сировини тощо;
галузі, що забезпечують заготівлю, зберігання, транспортування і реалізацію продукції агропромислового комплексу.
Показником ефективного розвитку будь-якого виробництва є випуск якісної продукції. Формування якості агропромислової продукції залежить від багатьох факторів, більшість із яких підлягає планомірному регулюванню. Спроба виділити будь-який один фактор, що впливає на якість агропромислової продукції усіх видів (рослинництва, тваринництва, переробки), а також різних підприємств, об'єднань чи фірм, розвиток яких здійснюється в різних умовах, вступає в суперечність з реальним існуванням багатьох об'єктивних та суб'єктивних причин, що обумовлюють якість продукції. Ступінь впливу різних факторів диференційований за напрямками діяльності підприємства, видами продукції і залежить від умов виробництва.
Різноманітність факторів та розрізнення їх впливу на якість агропромислової продукції вказують на доцільність їх класифікації за видами. Основною ознакою класифікації факторів можуть бути характер і методи їх впливу на якість продукції при пошуку і вивченні ринку, проектуванні і розробці продукції, її виробництві, реалізації та споживанні. Під фактором формування якості продукції розуміємо рушійну силу, яка може бути здатна змінити одну чи гаму характеристик продукції таким чином, щоб уся їх сукупність поліпшувалась. Під класифікацією факторів, що впливають на якість продукції, розуміємо їх систематизацію і групування за певними ознаками для цілей управління, забезпечення та поліпшення якості продукції.
При комплексному підході до проблеми управління якістю агропромислової продукції необхідно вивчити і класифікувати фактори, а також умови їх впливу на якість продукції. Сукупність факторів, які впливають на якість агропромислової продукції, можна об'єднати в п'ять груп (рис. 1.1):
техніко-технологічні;
організаційні;
економічні;
екологічні;
соціальні.
Техніко-технологічні - це фактори, які обумовлюють рівень якості продукції залежно від діючих технологій, ступеня їх дотримання, стану технічних засобів виробництва. Згідно з конкретним цільовим призначенням вони об'єднуються у підгрупи: агрохімічні, зооветеринарні, інженерно-технічні. Ефективність їх дії залежить не тільки від інженерних чи технологічних особливостей того чи іншого фактора, а й від рівня конкретного прояву в процесі виробництва, повноти використання закладених в них можливостей, своєчасності виконання робіт тощо.
До техніко-технологічних факторів належать: вид агропромислової продукції та періодичність її виробництва; рівень механізації та автоматизації робіт і процесів; метрологічне забезпечення технологічних процесів і стан засобів вимірювання та контролю, технічної документації.
Урахування техніко-технологічних факторів сприяє вирішенню багатьох технологічних та інженерних задач при розробці, виробництві, зберіганні та споживанні аграрної продукції. Використання прогресивних технологічних процесів, високий рівень механізації й автоматизації, досконалість методів і засобів контролю та випробування продукції сприяє підвищенню стабільності технологічного процесу та забезпечує постійні характеристики, що мають негативний вплив на навколишнє середовище та людину, погіршують якість продукції в цілому.
До організаційних факторів належать: рівень організації виробництва, планомірність і ритмічність робіт, забезпечення матеріалами, сировиною. На підприємстві має проводитись відповідна політика щодо якості, яка передбачає основні напрями, мету і завдання організації якості, починаючи з маркетингу (пошуку і вивчення ринку); проектування і розробки продукції і закінчуючи утилізацією після використання.
Важливим фактором скорочення втрат і поліпшення якості продукції землеробства і тваринництва є раціональні розміри і розміщення підприємств, пунктів переробки, а також баз зберігання сільськогосподарської продукції. Особливо слабкою ланкою в агропромисловому виробництві залишається зберігання продукції. Господарства і сьогодні зазнають значних втрат від продажу продукції низької якості, особливо картоплі й овочів. Однією з причин такого стану є незадовільне забезпечення господарств і об'єднань контейнерами, ящиковою і м'якою тарою з боку заготівельних організацій та переробних підприємств. Разом з тим розвиток контейнерної системи має велике значення для підвищення схоронності сільськогосподарської продукції і припинення масових втрат.
Економічні фактори залежать від характеру виробничих відносин в суспільстві, системи зв'язків між підприємством - виробником і споживачами продукції, структури потреб, торгівлі. До економічних факторів належать: форма оплати праці, фінансування, собівартість і ціна продукції.
Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки. Їм одночасно притаманні контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших належать такі властивості, що дозволяють вимірювати витрати матеріалів, сировини, засобів та праці на досягнення певного рівня якості продукції. Дія стимулюючих факторів може призводити як до підвищення рівня якості, так і до його зниження.
Основними стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна має покривати всі витрати підприємства на заходи з підвищення якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. Продукція з більш високою ціною має бути вищої якості.
Форма зарплати працівників теж впливає на якість продукції. При цьому відрядна форма стимулює збільшення випуску продукції, що часто супроводжується зниженням її якісних показників, а погодинна - створює передумови для більш старанного виконання виробничих операцій, але погано стимулює кількісні показники виробництва. Інтереси підвищення якості вимагають використання таких форм оплати праці, які однозначно сприяли б досягненню і підтриманню високого рівня якості продукції і забезпечували б значний кількісний випуск.
Рис. 1.1. Фактори формування та забезпечення якості агропромислової продукції
Екологічні фактори мають особливе значення для виробництва агропромислової продукції. На якість продукції впливають насамперед природні фактори (географічні, кліматичні, а також стан навколишнього середовища), які формують якість вихідних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів. Тому неможливо не враховувати екологічні аспекти природокористування, оскільки вони стосуються інтересів не лише окремих працівників і трудових колективів, а й суспільства в цілому. Особисті, колективні і суспільні інтереси в даному питанні не завжди збігаються, що веде до погіршення якості сільськогосподарської продукції та інших екологічних параметрів (забруднення водойм, заболочування і окислення ґрунтів). Змішування засобів інтенсифікації при порушенні їх збалансованості і пропорційності може призвести до непередбачених наслідків - зниження якості продукції і навіть непридатності її до споживання.
Соціальні фактори в нових умовах господарювання гостро проявляються і активно формують якість продукції через особисті риси працівників. На стадії розробки продукції до соціальних факторів належать: ріст кваліфікації і творчої активності інженерів, технологів та інших фахівців сільськогосподарського виробництва, що зайняті розробкою нових видів продукції; система матеріального стимулювання їх діяльності.
На стадії виготовлення продукції мають місце такі соціальні фактори, як поліпшення умов праці, побуту і відпочинку працівників, підвищення їх загальноосвітнього і професійного рівня; взаємовідносини в колективі, а також громадська свідомість, виробнича дисциплінованість, розуміння своєї ролі в досягненні заданого рівня якості продукції.
На підприємстві мають бути реально розроблені вимоги до працівників (уміння працювати, ладити з людьми, керувати, продавати), до їх професійної кваліфікації і знань. Заходи з відбору персоналу включають:
добір найбільш придатних спеціалістів;
визначення необхідної для них додаткової підготовки і проведення її;
допомога виробничому персоналу та його заохочення, матеріальне або моральне стимулювання випуску продукції високої якості.
У збереженні якісних властивостей сільськогосподарської продукції важливе значення має розвиток прямих зв'язків, тобто системи безпосередніх прямих зв'язків підприємств сільського господарства і виробничо-побутової сфери (підприємства громадського харчування, магазини, переробні підприємства тощо). Прямі зв'язки з оптимальною формою організації руху сільськогосподарської продукції в технологічному ланцюзі, що об'єднує фермерські господарства і споживачів їхньої продукції, безпосередні зв'язки заінтересованих сторін без використання посередників дозволяють значно скоротити час і шлях транспортування за рахунок ліквідації зайвих етапів руху, що сприяє збереженню якості сільськогосподарської продукції.
Сільськогосподарське виробництво продукції, в якій вміст шкідливих речовин перевищує гранично допустиму концентрацію, має стати економічно невигідним для первинних трудових колективів через те, що заготівельні пункти її не будуть приймати і відповідно оплачувати. Екологічно чиста продукція має реалізовуватися за вищими договірними цінами. Отже, аналіз факторів формування і шляхів поліпшення якості сільськогосподарської продукції показує, що резерви тут великі, причому їх реалізація пов'язана не тільки з поліпшенням споживчих властивостей продукції, а й з істотним нарощуванням її обсягів, зростанням ефективності виробництва.
Процес формування якості агропромислової продукції, можна вважати, існує за умови одночасного прояву всієї сукупності різних факторів. Недостатня дія кожного з них у деяких випадках може бути лише частково компенсована посиленням впливу інших факторів, але жоден з них не може бути замінений повністю.
Дослідження, аналіз і регулювання факторів формування якості агропромислової продукції є базою для управління і забезпечення якості, що в кінцевому результаті сприяє підвищенню її конкурентоспроможності та виходу на світовий ринок.