Прикладна соціальна психологія і управління

   Проблема управління пронизує всі прикладні соціально-психологічні дослідження, оскільки вона стосується усіх галузей соціально-економічного буття. Тому її вивчають психологи, спеціалісти з економіки, соціології та ін.    Протягом останніх десятиліть викристалізувався соціально-психологічний аспект управління. Прикладні соціально-психологічні дослідження спрямовані на з'ясування структурних складових змісту управлінського спілкування. Для цього використовують методики виявлення ефективності відносин на рівнях “керівник — підлеглий”, “керівник — інші керівники”, “керівник — члени організації” . На основі узагальнення даних соціальна психологія доводить ефективність діалогічної стратегії спілкування, діалогічних відносин в управлінні як універсальної форми розкриття потенційних можливостей учасників управлінської взаємодії. З цією метою розроблено практичні заняття, ділові ігри для керівників, учасники яких відпрацьовують стратегічні, тактичні аспекти спілкування, опановують ефективні його прийоми.    У цьому контексті особливу увагу прикладна соціальна психологія звертає на наявність, рівень розвитку в керівників необхідних для управлінської діяльності психологічних якостей, використовуючи соціально-психологічні методики і особистісні тести. Попри те, що такі старання мають немало опонентів (йдеться про намагання спростувати “теорію рис”, яка пропонує перелік рис лідера), спроб з'ясувати, якими рисами повинен володіти керівник (лідер), не меншає. Одностайнішими є вчені та соціальні психологи-практики у поглядах на проблему сумісності керівника і співробітників, ролі зворотного зв'язку в ефективності управління. Найпоширенішим методом таких соціально-психологічних досліджень є створення психологічного портрета керівника.    Нині прикладна соціальна психологія успішно вирішує проблеми співвідношення стилю керівництва та ефективності групової діяльності, розв'язання конфліктів, оптимізації процесу прийняття групового рішення.

10. Психологічна служба в Міністерстві внутрішніх справ.

Вивчаючи дану тему в першу чергу доцільно знати історію становлення психологічної служби в силових структурах. Наприклад, в МВС вона має декілька етапів.

1 етап. Середина 70-х - кінець 80-х років. Відкриття психофізіологічних лабораторій (ПФЛ) при медичних управліннях МВС СРСР та УРСР. Головними завданнями ПФЛ було відбір кандидатів на службу; медико- психологічна реабілітація тощо

В цей же період з'являються штатні психологи у пенітенціарних установах окремих видів (виховно-трудова колонія та слідчі ізолятори), змістом роботи яких було вивчення особистості прибулих в установу засуджених, підготовка рекомендацій щодо їх розподілу по загонах; корекція поведінки та негативних психічних станів засуджених; психологічна підготовка до звільнення.

2 етап. 1989 - перша половина 1993р. В цей час відбувається 7 з'їзд товариства психологів СРСР, який констатував відрив від практики та необхідність перебудувати психологічні підрозділи в ОВС. Згодом виходить наказ МВС „Про поетапне створення служби психофізіологічного та соціально-психологічного забезпечення роботи з кадрами ОВС". Головна установа служби - науково-практичний центр психофізіології та психології праці МВС СРСР.

3. етап. Друга половина 1993 - кінець 1994. Створення навчальної бази на рівні факультету у КІВС і у Національному університеті внутрішніх справ (Харків) для підготовки практичних психологів. Створення Управління виховної та соціально-психологічної роботи у центральному апараті МВС. У 1994 році розробляється Положення про соціально-психологічну службу, основні завдання та функції.

4. етап. 1994 - по теперішній час. - Починаючи з 1994 року відбувається зміна державного та відомчого керівництва, пов'язана з президентством Л.Кучми, і Управління виховної та соціально-психологічної роботи розформовується, а його функції передаються управлінню по роботі з особовим складом (УРОС) МВС. Як наслідок, вже існуючі надбання психологічної служби в МВС руйнуються і процес її відновлення починається зі створення у складі УРОС відділу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ. Розробляються проекти Концепції Психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності, Положення про служу психологічного забезпечення та Типових функціональних обов 'язків психолога органі(підрозділу) внутрішніх справ України. Такі документи затверджуються протягом 1997 року та діють майже всі по теперішній день.

Основними напрямками роботи психолога в структурах МВС є:

1. Професійно-психологічний відбір на службу та навчання.

2. Психологічне супроводження проходження служби працівниками (психологічна підтримка адаптації до служби; підготовка висновків щодо кваліфікаційно-посадового зростання, участь в атестувати працівників; проведення первинної психопрофілактики та психокорекції відхилень у

поведінці, виявлення ознак девіантної поведінки, індивідуальна робота З працівниками „групи ризику"; надання психологічної допомоги працівникам, які перебували в екстремальних ситуаціях - застосування зброї, інших засобів, отримання психічних та фізичних травм; оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі, допомога керівництву в підготовці та реалізації управлінських рішень; участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій - скоєння злочинів, втрата зброї, суїцид тощо).

3. Професійно-психологічна підготовка до виконання оперативно-службової діяльності (формування психологічної готовності до різних видів діяльності; професійно зорієнтований розвиток пізнавальних якостей; формування психологічної культури та техніки професійного спілкування; вироблення техніки саморегуляції професійної поведінки; удосконалення психологічної компетентності керівного складу).

4. Психологічне супроводження оперативної діяльності (аналіз кримінально-психологічних даних щодо правопорушників, складання їх психологічних портретів, психологічне супроводження оперативно-розшукових та слідчих дій; психологічна підтримка переговорної діяльності; надання рекомендацій щодо комплектування спеціальних загонів, нарядів, екіпажів з урахуванням психологічної сумісності та спрацьованості; консультування працівників із питань взаємодії з різними прошарками населення, представниками ЗМІ).