1.3.2. Формування лексичних навичок англійської мови

Центральною ланкою в роботі над засвоєнням лексичного матеріалу є формування лексичних навичок, які визначають лексичну правильність мовлення.

Мета навчання лексичних засобів спілкування полягає в оволодінні учнями навчальним матеріалом для здій­снення спілкування і взаємодії в ситуаціях, які моделю­ються на уроці і які мають бути наближені до умов реаль­ної комунікації. Тому вчитель має забезпечити не тільки мотивацію ознайомлення з новими ЛО, але й мотиви кож­ного завдання і вправи при організації тренування. Напри­клад, мотивом для засвоєння назв свійських тварин слу­жить запрошення відвідати Лондонський зоомагазин та усвідомлення учнями необхідності підготуватися до роз­мови з продавцем, отримати потрібну інформацію, пов'я­зану з перспективою їхньої діяльності. Доцільним у цьому плані є ознайомлення дітей з деякими стереотипами поведінки британців – їх ставлення до домашніх тварин, що має розширити коло країнознавчих фонових знань учнів. Отже, подача нової лексики має відбуватися в цьому разі за допомогою лінгвокраїнознавчого коментаря, пред­метної та зображальної наочності [39, С. 50].

Для забезпечення функціонування лексики у процесі спілкування потрібно сформувати в учнів відповідні лексичні навички: рецептивні і репродуктивні. Їх форму­вання становить провідну практичну мету навчання лексичного матеріалу, як зазначають учені-методисти В.А.Бухбіндер, С.Ю.Ніколаєва та інші. При цьому оди­ницею навчання лексичного матеріалу на всіх ступенях шкільного курсу з іноземної мови служить лексична одиниця. До ЛО відносять:

• окремі слова (кореневі, тобто безафіксні, складні та похідні), наприклад: реп,green, go, snowman, reader, musical;

• прості сталі словосполучення типу look like, a lot of;

• клішовані звороти, значну частину яких становлять розмовні вирази і формули мовленнєвого етикету наприклад: How do you do? Good morning! Good luck. So long. Well done [39, С. 47].

Зазначимо, що експерти Ради Європи з мовної освіти вважають складниками мовного словни­кового запасу не тільки лексичні, але й граматичні еле­менти, як-от: артиклі, кількісні займенники, вказівні займенники, особові займенники, питальні слова та від­носні займенники, присвійні займенники, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки [39, С. 48].

Кількість (широта, об'ємність), обсяг та контроль словника є основними параметрами в оволодінні мовою і, як наслідок, оцінювання мовної компетенції того, хто вивчає мову, а також процесів планування викладання і вивчення мови [54, С. 54].

Беручи до уваги різні пласти лексичного матеріалу та рецептивний чи продуктивний характер відповідного виду мовленнєвої діяльності, необхідно сформувати такі види навичок:

• репродуктивні лексичні навички;

• рецептивні лексичні навички;

• навички обґрунтованої здогадки;

• навички користування різними видами словників [55, С.94].

До репродуктивних лексичних навичок належить вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями: виклик ЛО з довготривалої пам'яті, зовнішньо-мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення; миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності. До рецептивних лексичних навичок належать навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні. Навички обґрунтованої здогадки відносяться до потенціального словника при читанні та аудіюванні [5, С. 94].

У процесі засвоєння лексичного матеріалу можна виділити наступні етапи.

1. Етап ознайомлення учнів з новими ЛО – семантизація ЛО.

2. Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де розрізняють:

   1. автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення;

   2. автоматизацію на понадфразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності [55, С. 94].

Мета першого етапу – семантизувати нові ЛО, продемонструвати звукову, графічну і граматичну форми нових ЛО. Вчитель вводить нові ЛО (в реченні, ситуації, розповіді тощо); перевіряє розуміння значення нових ЛО (відповіді на запитання вчителя); проводить фонетичне опрацювання нових ЛО (вправи в імітації); демонстрація графічної і граматичної форм нових ЛО (транскрипція, особливості вживання у множині).

Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення має на меті навчити учнів вживати нові ЛО на відповідному рівні. Для цього учні виконують рецептивно-репродуктивні умовно-мовленнєві та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає зразок мовлення (ЗМ) і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної учителем ситуації мовлення, виконуючи наступні види вправ:

• імітація ЗМ;

• лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя;

• підстановка у ЗМ;

• трансформація;

• завершення ЗМ;

• розширення ЗМ;

• відповіді на інші типи запитань;

• самостійне вживання ЛО у фразі/реченні;

• об'єднання ЗМ у понадфразові єдності — діалогічну та монологічну [55, С. 100].

Мета етапу автоматизації дій учнів з новими ЛО на понадфразовому рівні – навчити учнів вживати нові ЛО в коротких висловлюваннях монологічного і діалогічного характеру. Її реалізація передбачає виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовленнєвих вправ: об´єднання зразків мовлення у мікромонолозі; об´єднання зразків мовлення у мікродіалозі [7, С. 41].

Слід прокоментувати деякі види вправ. Так, якщо учитель починає із загальних запитань, на які очікує короткі відповіді, він перевіряє розуміння учнями ЛО; почати репродукцію нової ЛО доцільно або з імітації ЗМ, або з лаконічних відповідей на альтернативні запитання, де матеріал для відповіді учня "закладений" у запитанні вчителя. Більш прийнятними є також лаконічні, а не повні відповіді на спеціальні запитання. Вправи на завершення ЗМ не слід змішувати із вправами на заповнення пропусків (відповідними ЛО). Підстановчі елементи у вправах можуть бути вербальними і підказуватися усно вчителем або подаватися списком, з якого учень може вибирати потрібну ЛО, та невербальними (малюнки тощо) [55, С.99].

Далі здійснюється удосконалення дій учнів з ЛО і як результат – ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні [55, С. 94].

Розглянемо детальніше види семантизації. Їх можна поділити на дві групи: перекладні та без перекладні (див. рис.1.1).

Способи семантизації
Перекладні способи	Безперекладні способи
Однослівний переклад Багатослівний переклад Пофразовий переклад Тлумачення рідною мовою Дефініція рідною мовою	Наочна семантизація Мовна семантизація: контекст антоніми, синоніми Дефініція іноземною мовою Тлумачення значення іноземною мовою

Рисунок 1.1 – Способи семантизації

Перекладні способи розкриття значень іншомовних ЛО включають:

• однослівний переклад:

bird - птах

salt – сіль;

• багатослівний переклад:

go – йти, їхати, летіти, пливти;

• пофразовий переклад;

• тлумачення рідною мовою:

big – великий – означає величину, розмір;

go – рухатися будь-яким способом від даної точки;

• дефініція/визначення:

watch – годинник, що носять на руці або в кишені.

До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться:

• наочна семантизація – демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо;

• мовна семантизація:

а) за допомогою контексту, ілюстративного речення. Наприклад, The basket weights 5 pounds.

б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами іноземної мови – за допомогою антонімів і зрідки синонімів. Наприклад, cold – warm, quick – slow;

• дефініція іноземною мовою – опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів (a teenager – a person from 13 to 19 years of age);

• тлумачення значення ЛО іноземною мовою (sir – a respectful term of address to a man) [55, С. 95].

При ознайомленні з назвами речей, дій, ознак, що мають конкретне значення, вчитель обирає безперекладні способи семантизації, використовуючи для цього пред­метно-зображальну наочність, демонстрацію дій; озна­йомлення з національними реаліями вимагає застосу­вання лінгвокраїнознавчих коментарів. Наведемо прик­лади деяких коментарів.

А. Для роботи з етнографічними реаліями:

• lunch - другий сніданок. Його називають "ланч" україн­ською мовою. За часом відповідає нашому обіду - звичайно від 12 до 15 години.

• iquash – an indoor ball game for children.

Б. Коментарі для роботи з реаліями культури (фольк­лор, література).

• Humpty-Dumpty – коротун, людина-яйце, герой дитячих віршиків в англомовних країнах.

• Winnie-the-Pooh – Війні Пух, плюшеве ведмежа, герой літе­ратурних казок англійського письменника Алана Мілна [39, С. 49].

Отже, одним з основних компонентів методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики є знання процесу формування лексичних навичок молодших школярів. У відповідності із різними пластами лексичного матеріалу та рецептивним чи продуктивним характером відповідного виду мовленнєвої діяльності, необхідно сформувати такі види навичок: репродуктивні лексичні навички; рецептивні лексичні навички; навички обґрунтованої здогадки; навички користування різними видами словників. Цей процес відбувається у два етапи: ознайомлення учнів з новими ЛО; автоматизація дій учнів з новими ЛО. На першому етапі застосовується прийом семантизації: перекладний (однослівний, багатослівний, пофразовий, тлумачення рідною мовою, дефініція рідною мовою) та безперекладний (наочна семантизація, мовна семантизація, дефініція іноземною мовою, тлумачення значення ЛО іноземною мовою). На другому етапі використовуються рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає зразок мовлення і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної учителем ситуації мовлення.