Розділ 1 теоретичні основи формування методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики

1.1. Поняття методичної компетентності вчителя

Останнім часом питання методичної компетентності вчителя є досить актуальним. Формування професійної компетентності розпочинається у вищому навчальному закладі, продовжується і розвивається у школі.

Професор О.Б.Бігич пояснює актуальність формування у студентів – майбутніх учителів іноземних мов початкової школи – методичної компетентності такими чинниками. Передусім розбудова української державності, орієнтація на євроінтеграцію висувають перед вітчизняною системою освіти вільне володіння громадянами іноземною мовою, що зумовило обов´язкове її вивчення з другого класу згідно із чинною Програмою для загальноосвітніх навчальних закладів і, відповідно, вагомість професійної, у тому числі методичної, підготовки вчителів іноземних мов для початкової школи. Водночас професійна компетентність вчителя, яка включає й методичну компетентність, слугує вагомою передумовою успішного оволодіння іноземною мовою молодшими школярами. По-друге, інтеграція України до європейської спільноти, приєднання вітчизняної системи вищої освіти до Болонського процесу, орієнтація на загальноєвопейські рекомендації та вимоги з мовної освіти предбачають структурне реформування вітчизняної вищої освіти, модернізацію освітніх програм, відповідні інституційні перетворення у вищих навчальних закладах за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу [7, С.4].

Велика увага приділяється визначенню даного поняття. Структура і зміст професійної компетентності молодого вчителя є предметом наукових дискусій не лише між педагогами й психологами, фізіологами й соціологами, а й між спеціалістами-практиками. Однак досі не існує одностайної, чітко визначеної точки зору з цього приводу. Ми наведемо кілька прикладів трактування цього поняття.

У словнику іншомовних слів поняття "компетентність" трактується як поінформованість, обізнаність, авторитетність. А компетентною особою вважається така, що є досвідченою у певній галузі, якомусь питанні; повноважною, повноправною у розв'язанні якоїсь справи [68, С. 345].

У більш вузькому значенні компетентність – це знання, уміння, навички, досвід, які формують професійні властивості фахівця на достатньому рівні для якісного виконання ним професійних функцій [4, С. 249].

О.Б.Бігіч трактує поняття "методична компетентність вчителя ІМ початкової школи" як сукупність його методичних знань, навичок і вмінь та індивідуальних, суб'єктних й особистісних якостей, яка функціонує як здатність проектувати, адаптувати, організовувати, вмотивовувати, досліджувати і контролювати навчальний, пізнавальний, виховний і розвиваючий аспекти іншомовної освіти молодших школярів у класній та позакласній роботі з іноземної мови через і під час спілкування з учнями [7, С. 12].

Аналіз освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів України, які готують педагогічних працівників, свідчить, що в цих державних документах компетентність розглядається з кількох позицій:

• як готовність майбутнього вчителя виконувати свої професійні обов'язки відповідно до сучасних вимог теорії і практики;

• як знання і досвід діяльності в педагогічній галузі;

• як обізнаність молодого вчителя в педагогічній галузі .

В освітньо-кваліфікаційних характеристиках у структурі готовності майбутнього педагога виокремлюють чотири функціонально пов'язані аспекти:

• когнитивний (сукупність знань);

• операційний (сукупність умінь і навичок);

• мотиваційних (сукупність мотивів);

• особистісний ( сукупність особистих якостей) .

О.Пометун пропонує такий підхід до визначення поняття "компетентності", що включає не тільки когнітивну (знання) та операційно-технологічну (уміння та навички) складові, а й мотиваційну, етичну, соціальну й поведінкову [56, С. 35].

Такий підхід до суті поняття "компетентність" є аналогічним до підходу, який пропонують В. Кальней та С. Шишов до визначення компетентності, розглядаючи її як здатність діяти на основі отриманих знань. Відповідно до цього підходу в освітньо-кваліфікаційних характеристиках зазначено два підходи до формування компетентності майбутніх учителів:

1. змістовий – розширення кола загальних знань;

2. діяльнісний – удосконалення вмінь, навичок та особистісних якостей, що дають змогу досягти успіху в професійній діяльності [56, С.36].

Підґрунтя методичної діяльності учителя іноземної мови початкової школи складають вісім видів діяльності:

• проектувальна діяльність – планування навчання, освіти, виховання і розвитку молодших школярів засобами іноземної мови як складника іншомовної культури;

• адаптаційна діяльність – реалізація свого плану в конкретних навчальних умовах: у класній чи позакласній роботі з іноземної мови;

• організаційна діяльність – організація навчання, освіти, виховання і розвитку молодших школярів у класній чи позакласній роботі з іноземної мови;

• мотиваційна діяльність – мотивація діяльності учіння молодших школярів на уроці та поза його межами;

• комунікативна діяльність – іншомовне спілкування з молодшими школярами в класній та позакласній роботі з іноземної мови;

• контролююча діяльність – контроль навчальних досягнень молодших школярів з іноземної мови, а також самокотроль власної методичної діяльності;

• пізнавальна діяльність – ведення дослідної діяльності щодо системи іншомовної освіти та процесів навчання, освіти, виховання і розвитку молодших школярів у класній та у позакласній роботі з іноземної мови;

• допоміжні види діяльності – співи, гра на музичному інструменті, малювання тощо [7, С.10].

На думку деяких авторів, професійна компетентність вчителя розглядається в системі взаємопов'язаних компонентів:

• психологічні, професійно значимі особистісні якості;

• інтелектуально-педагогічна компетентність;

• комунікативна компетентність;

• інформаційна компетентність [34, С. 116].

Найвагомішими складниками особистості майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи є його професійно-педагогічна спрямованість, критичне мислення й особистісні якості; складниками його методичної діяльності – методична культура й освітня автономія [7, С.7].

Професійно-педагогічна спрямованість учителя іноземної мови початкової школи є системою його ставлення до себе як суб´єкта професійної діяльності та до молодшого школяра як мовленнєвого партнера, системою мотивів й інтересу до роботи й сукупністю особистісних якостей. Критичне мислення вчителя сучасна психологія трактує як когнітивну стратегію, що виконує функцію перевірки існуючих ідей і рішень на наявність недоліків чи помилок [7, С.8].

До найвагоміших професійно значущих особистісних якостей учителя іноземної мови віднесено якості, які допомагають учителю розуміти внутрішній світ учня, співпереживати йому; якості, які забезпечують учителю володіння собою; якості, які сприяють його активному впливові на учня. Це товариськість, спостережливість, любов до дітей, любов до професії, вимогливість, терпіння, працьовитість, педагогічний такт, педагогічна уява, вміння зацікавити предметом, прагнення до самоосвіти [7, С.9].

Методична культура є сукупністю знань про систему й процес іношомовної освіти, про вчителя іноземної мови та навичок і умінь методичної діяльності на уроках і позакласних заходах з іноземної мови. Водночас кожний складник методичної культури (знання, навички, вміння) пронизано бажанням його здійснення.Освітня автономія студента є його внутрішньою особистою незалежністю, яка ґрунтується на здатності самостійно керувати процесом методичної освіти і предбачає формування у студента самостійності в оволодінні методичною культурою [7, С.12].

Під психолого-педагогічною компетентністю вчителя розуміється поєднання певних якостей (властивостей) особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності й ефективної взаємодії з учнями в освітньому процесі. З точки зору елементарно-структурного аналізу психолого-педагогічної компетентності в якості її основних компонентів розглядаються три блоки психолого-педагогічної орієнтації:

• грамотність (тобто знання, які прийнято називати загально професійними);

• уміння як здатність вчителя використовувати наявні у нього знання в педагогічній діяльності, в організації взаємодії;

• професійно значимі особистісні якості, наявність яких не може бути відокремленою від самого процесу педагогічної діяльності [34, С. 116].

Важливим аспектом системи методичної освіти майбутніх учителів іноземної мови початкової школи є професійна (а не предметна) спрямованість, яка уможливлює виділення генеральних наскрізних ідей професійної діяльності вчителя іноземної мови початкової школи. Стрижнем, який формує систему методичної освіти, є методична майстерність, що основана на педагогічних і психологічних знаннях й уміннях та підкріплена всіма іншими навчальними дисциплінами, які мають обов´язкову професійну спрямованість [7, С.9].

Основним критерієм сформованості професійно-діяльністного компонента психолого-педагогічної компетентності є уміння викладача самостійно вирішувати педагогічні ситуації, сприяючи особистісному розвитку учня. З необхідністю ставити та вирішувати задачі викладач стикається у всіх сферах професійної діяльності, на всіх її етапах. Як зазначив В.Н.Дружинін, інтелект (як загальна здібність) лежить в основі інших здібностей і визначає успішність будь-якої діяльності. У зв'язку з цим доречно ввести поняття "інтелектуально-педагогічна компетентність" як базове. Ця здатність, яка визначає міру професіоналізму, характеризується особливим типом організації предметно-специфічних знань та ефективними стратегіями прийняття рішень. Інтелектуально-педагогічна компетентність виражається в умінні застосовувати наявні знання для встановлення педагогічно цілевідповідних взаємовідносин, здобуття та переосмислення знань тими, хто навчається, та самим педагогом, а також для вироблення способів інноваційної діяльності [34, С. 118].

Комунікативна компетентність педагога – професійно значима, інтегративна якість, основними компонентами якої є: емоційна сталість (пов'язана з адаптивністью); екстраверсія (корелює зі статусом й ефективним лідерством); здатність конструювати прямий та зворотній зв'язок; мовленнєві уміння; уміння слухати; уміння нагороджувати; делікатність, уміння робити комунікацію "рівною". Комунікативна компетентність – це, по-перше, особистісна якість вчителя, яка формується в процесі розвитку та саморозвитку особистості; по-друге, показник інформованості педагога про мету, сутність, засоби, особливості педагогічного спілкування; рівня володіння відповідною технологією; індивідуально-психологічні якості спеціаліста; прагнення до постійного вдосконалення комунікативної діяльності; орієнтації на особистість людини як на головну цінність, а також здатність до нестандартного, творчого вирішення задач, які виникають в процесі педагогічного спілкування .

Інформаційна компетентність включає обсяг інформації (знань) про себе, про учнів та батьків, про досвід роботи інших педагогів. Регулятивна компетентність педагога припускає наявність у нього умінь управляти власною поведінкою. Вона включає: цілеполягання, планування, мобілізацію та сталу активність, оцінку результатів діяльності, рефлексію [34, С.119].

Обізнаність майбутнього вчителя у педагогічній галузі забезпечує психолого-педагогічна, фахова та практична підготовка. Зміст кожної з цих складових підготовки передбачає набуття студентами теоретичних знань з основ наукового психолого-педагогічного циклу та відповідної спеціальності, вироблення практичних умінь та навичок і відображається в навчальних планах вищого навчального закладу [56, С.35].

Інтелектуально-педагогічну компетентність можна розглядати як комплекс умінь з аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизації, як властивості інтелекту: аналогію, фантазію, гнучкість та критичність мислення [34, С.119]. Обізнаність майбутнього вчителя розглядається як широке коло знань у галузі педагогіки. Якщо проаналізувати зміст цього поняття, то можна встановити його ідентичність системі знань та досвіду діяльності в педагогічній галузі [56, С. 35]. Операційна компетентність визначається набором навиків, які необхідні педагогу для виконання професійної діяльності: прогностичні, проективні, предметно-методичні, організаторські, педагогічної імпровізації, експертні [34, С.119].

Системою методичної освіти майбутніх учителів іноземних мов початкової школи передбачено:

• теоретичну підготовку студента;

• його теоретико-практичну підготовку до здійснення іншомовної освіти молодших школярів на уроках і позакласних заходах з іноземної мови;

• теоретико-практичну підготовку до проведення наукового дослідження системи і процесу іншомовної освіти в початковій школі;

• практичну підготовку до здійснення іншомовної освіти молодших школярів та її наукового дослідження в природних умовах у початковій школі [7, С.18].

Таким чином, поняття методичної компетентності майбутнього вчителя є складним комплексним поняттям. У загальному розумінні професійна компетентність може бути визначена як здатність діяти у відповідній галузі, готовність виконувати службові обов′язки. Проаналізувавши різні підходи, можна виділити наступні основні компоненти компетентності. По-перше, психолого-педагогічну компетентність, що включає професійно значимі особистісні якості, наявність яких не може бути відокремленою від самого процесу педагогічної діяльності; уміння як здатність вчителя використовувати наявні у нього знання в педагогічній діяльності, в організації взаємодії; загально професійні знання. По-друге, інтелектуально-педагогічну компетентність, яка виражається в умінні застосовувати наявні знання для встановлення педагогічно цілевідповідних взаємовідносин, здатності переосмислення інформації та вироблення способів інноваційної діяльності. По-третє, комунікативну компетентність, що являє собою особистісні якості вчителя, сформовані на основі набутих знань, умінь та навичок з питань організації та проведення педагогічного спілкування. По-четверте, інформаційну компетентність, яка включає обсяг інформації про себе, про учнів та батьків, про досвід роботи інших педагогів. Кожен з цих компонентів пронизують не лише когнітивна та операційно-технологічна складові, а й мотиваційна, етична, соціальна й поведінкова. Щодо формування методичної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи, то найвагомішими складниками його особистості є професійно-педагогічна спрямованість, критичне мислення й особистісні якості Формування компетентності відбувається за двома підходами: змістовим та діяльнісним.