3.1. Суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який характеризується усвідомленням вини заброненості своєї господарської діяльності.

Ознакою злочину, що пов’язані з незаконними азартними іграми є їх корисливий характер, оскільки вони, за суттю, вчиняються з метою отримання прибутку. В основі азартних ігор лежить корислива мотивація, оскільки у людини завжди існує бажання швидкого та легкого збагачення. На думку А.Ф. Зелінського, “корисливу мотивацію” можна диференціювати на: жадібність до накопичення грошей та матеріальних цінностей; прагнення до матеріального комфорту і благополуччя, придбання престижних цінностей, вибір життя “не гірше, як у інших”; пияцтво, прагнення до вільного розгульного життя та інші порочні схильності, що потребують матеріальних затрат; скривлене розуміння інтересів служби, кар’єристські прагнення, бажання задовольнити керівництво, отримати та підтримати необхідні для служби знайомства та зв’язки; особисті матеріальні потреби (тимчасові або відносно постійні), побутові потреби у “дефіцитних” предметах або матеріальному прагненні допомогти сім’ї та інші прагнення [Зелинский А. Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной деятельности / Зелинский А. Ф. – К. : УМКВО, 1990. – 248 с., с. 86].

Домінуючим мотивом учинення злочинів у сфері незаконних азартних ігор є корисливість, однак у деяких випадках азартні ігри перетворюється на “хворобу”, коли злочинці просто не можуть стримати себе від вчинення злочину. Переважно це стосується осіб, які мають значний “злочинний досвід”. Особам, які вчиняють злочини, що пов’язані з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, ухиленням від сплати податків, втягненням неповнолітніх у зайняття азартними іграми, шахрайством тощо, притаманні негативні моральні якості, зокрема: нігілізм, цинічне і зневажливе ставлення до моральних цінностей суспільства. Отже, шкода, що завдається вчиненням таких злочинів, не обмежується тільки матеріальними збитками конкретного потерпілого, вона породжує невпевненість, страх за себе, близьких та майно, недовіру до суспільства [Лунеев В. В. Сколько стоит преступность? // В. В. Лунев // Российский криминологический вигляд. – 2008. – № 4 (16) – С. 107–127., с. 120].

3.2. Суб’єкт злочину.

Суб’єкт злочину – фізична , осудна особа , яка досягла 16 річного віку. Суб’єктом злочину може бути особа яка організовує, проводить або надає можливості доступу до азартних ігор, тобто займається гральним бізнесом.

Притягуються до відповідальності і відвідувачів гральних закладів. До них за участь в азартних іграх застосовується адміністративна відповідальність за ст.181 КУпАП.

Розпочинаючи здійснення характеристики особи злочинця, яка організовує (проводить) незаконні азартні ігри, зауважимо про таке: з розвитком підприємництва та зосередженням у приватному секторі значних матеріальних ресурсів та грошових коштів місцем незаконної діяльності став гральний бізнес. Злочинні угруповання, що діють у цій сфері легалізували значну частину “тіньових капіталів”, засвоїли нові види протиправної діяльності, залучили до злочинної діяльності все більшу кількість підприємців. У результаті чого виникла цілісна криміналізована комерційна структура, що орієнтована на отримання надприбутків протиправним шляхом. За експертними оцінками, розміри тіньового грального бізнесу досягли критичного рівня [Основы борьбы с организованной преступностью : [монография] / Под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова. – М. : “ИНФРА-М”, 1996. – 400 с., с. 154]. Це пояснюється тим, що незаконні азартні ігри зазвичай організовуються членами тих організованих злочинних угруповань, які є найяскравішими представниками злочинців – професіоналами.

Організаторами азартних ігор є зазвичай чоловіки (90 % випадків), вік яких становить від 18 до 40 років (щодо жінок, то їх частка у структурі незначна – 10 %); особи молодого віку становлять близько 89 % від усіх осіб, що задіяні в організації азартних ігор. Сучасні тенденції в сфері азартних ігор характеризуються тим, що 73 % осіб, які до них залучені, не мають постійного місця роботи, а 27 % ухиляються від соціально корисної діяльності, і тільки половина з них має сім’ю (56 %). Для цієї категорії злочинців характерні такі психологічні риси, як: неповага до суспільства; зверхнє ставлення до осіб, яких їм вдалося ошукати; уявна законослухняна поведінка; наявність інтелектуальних і комунікабельних здібностей, оскільки це насамперед необхідно для здійснення їх злочинних намірів (зокрема, легке входження у контакт з потенційними жертвами та достатньо сильні вольові якості й високий розумовий рівень).

Ознаки особи злочинця – організатора азартних ігор – є професійний злочинець, який володіє необхідними знаннями, вміннями, навичками та психологічними здібностями і займається незаконними азартними іграми у вигляді промислу. Особи організаторів азартних ігор залежно від виконуваних нею функцій поділяються на: 1) особа, яка організовує гру; 2) особа, яка залучає до участі в грі учасників; 3) особа, яка впливає на потерпілого за допомогою спеціальних прийомів; 4) особа, яка керує грою за допомогою шахрайських способів; 5) особа, яка забезпечує безпеку під час гри. Для цих злочинних спільнот властиві такі характеристики: наявність кількох осіб (три і більше – в організованій групі, п’ять і більше – в злочинній організації); стійкість; об’єднаність єдиним планом; розподіл ролей учасників групи; спрямованість на досягнення єдиного відомого всім членам плану; можливі й такі риси (як правило, коли мова йде про злочинну організацію) – ієрархічність, мета безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, наявність чіткого керівництва та координації дій учасників, забезпечення функціонування злочинної спільноти та, навіть, озброєність.

Обтяжуюча обставина цього злочину передбачена ч. 2 ст. 203-2 КК України, що встановлює відповідальність за ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом.

Зайняття гральним бізнесом визначається злісним за ознакою його рецидиву, тобто вчиняється особою, яка раніше була судима за будь-яке зайняття гральним бізнесом, за умови, що судимість з неї не знята і не погашена. Виходячи із санкції ч.1 ст. 203-2 максимальне покарання визначається штрафом в розмірі від десяти до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У п. 5 ст. 89 зазначено, що якщо особи засуджені до штраф, то вони є такими що не мають судимості після спливу одного року з дня відбуття покарання. Зайняття гральним бізнесом, вчинене повторно без наявності судимості, не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч.2 ст. 203-2. Можна говорити про те що кваліфікуюча ознака є не ефективною,оскільки один рік погашення судимості є досить коротким строком. але це повинно враховуватися при визначенні покарання як обтяжуюча обставина (п.1 ч.1 ст.67 КК України).

РОЗДІЛ 4. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри

Відомо, що в кримінальному законодавстві багатьох країн світу, на відміну від сучасного українського кримінального законодавства, безпосередньо встановлено відповідальність за незаконні азартні ігри, однак врегульовано її по-різному: в одних країнах вона пов’язана з порушенням підприємницької (господарської) діяльності у сфері грального бізнесу, тобто з питаннями про її ліцензування, патентування, дотримання відповідних правил щодо організації або проведення; в інших – з посяганнями на громадський порядок, суспільну моральність чи навіть здоров’я населення; в третіх – з посяганнями на власність тощо. Незважаючи на це, спільним для цих країн є те, що вони вдаються до прямих кримінально-правових заборон незаконних азартних ігор (чи навіть азартних ігор взагалі).

Розпочинаючи вивчення зарубіжного досвіду кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри, зазначимо про послідовність і принципи його розгляду, що передбачає з’ясування питання про види правових систем (сімей).

Доцільне приєднатися до думки В.Л. Чубарєва, який пропонує виділяти чотири типи сучасних правових сімей з огляду на кримінально-правову проблематику: а) романо-германську (континентальну); б) так званого загального права (англо-американську, англосаксонську); в) держав мусульманського права; г) держав Далекого Сходу [Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 5-те вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 408 с., с. 386–387]. Вважаємо, що остання класифікація правових сімей сучасності є найбільш виваженою та оптимальною.

У державах романо-германської (континентальної) правової сім’ї, де провідна роль належить законам, питання кримінальної відповідальності за відповідні суспільно небезпечні діяння зазвичай врегульована національними КК. Разом з тим, в окремих державах цієї правової сім’ї такого роду відповідальність може бути встановлена й окремими парламентськими законами та урядовими постановами. Представниками цієї правової сім’ї є значна кількість європейських (континентальних) країн і деякі країни інших континентів, які здійснили рецепцію європейського права. У цьому зв’язку варто відзначити таке: здійснюючи комплексне дослідження кримінального законодавства держав континентальної Європи правової сім’ї, М.І. Хавронюк зробив висновок про те, що кримінальна відповідальність за незаконні азартні ігри у державах романо-германської (континентальної) правової сім’ї передбачена переважно в межах злочинних діянь у господарській та фінансовій сферах (у цьому випадку КК відповідних держав – Албанії, Норвегії, Бельгії – виокремлюють діяння, пов’язані з лихварством, лотереями та азартними іграми) або в межах специфічних груп злочинних діянь (наприклад, жебракування і комерціалізації пороку, як це зроблено у КК Данії) [Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Хавронюк Микола Іванович. − К., 2007. – 557 с., с. 257, 346].

Так, за КК ФРН питанням кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри присвячено цілий розділ (розділ двадцять п’ятий “Карана корисливість” Особливої частини, §§ 284–287). При цьому, згідно з § 286 цього Кодексу, до винних у вчиненні злочинів, передбачених §§ 284 і 285, застосовується майновий штраф, розширена конфіскація майна та вилучення (зокрема, грального обладнання та грошей, що перебувають на гральному столі чи в банку, якщо вони належать виконавцю чи учаснику). Будучи корисливими посяганнями, дії, що пов’язані з незаконними азартними іграми, за КК ФРН можуть полягати:

1) згідно з абз. 1 § 284 “Недозволена організація азартної гри” – у публічній, без офіційного дозволу, організації азартних ігор або в утриманні чи наданні для неї умов (покаранням за це є позбавлення волі на строк до двох років або грошовий штраф). До публічно організованих азартних ігор належать також азартні ігри в об’єднаннях або закритих товариствах, в яких азартні ігри є звичними (абз. 2 § 284). Кваліфікуючими ознаками даного злочину (абз. 3 § 284) є: а) злочинний промисел; б) вчинення злочину в якості члена банди, що організувалася для постійного вчинення таких діянь (покаранням за це є позбавлення волі на строк від трьох місяців до п’яти років). Окрема кримінальна відповідальність настає за вербування для участі в азартній грі (абз. 4 § 284), за що настає покарання у виді позбавлення волі на строк до одного року або грошовий штраф;

2) згідно з § 285 “Участь у недозволеній азартній грі” – в участі в публічній азартній грі, про яку йдеться в § 284 (покаранням за це є позбавлення волі на строк до шести місяців або грошовий штраф у розмірі до 180 денних ставок);

3) згідно з абз. 1 § 287 “Недозволена організація лотереї або розиграшу” – у вчиненні без офіційного дозволу організації публічних лотерей або розиграшів рухомих чи нерухомих предметів та особливо у пропозиції укласти договори на гру для публічної лотереї або в отриманні пропозиції, котра належить до укладення таких договорів на гру (покаранням за це є позбавлення волі на строк до двох років або грошовий штраф). Вербування для участі в громадських лотереях або розиграшах (абз. 1 § 287) карається позбавленням волі на строк до одного року або грошовим штрафом. [Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии / науч. ред. и вступ. статья д.ю.н., проф. Д. А. Шестакова ; предисл. док. права Г.-Г. Йешека ; перевод с нем. Н. С. Рачковой. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 524 с., с. 442 –444]

КК Данії, де у гл. 22 “Жебракування і комерціалізація пороку” передбачено дві спеціальні норми щодо відповідальності за дії, пов’язані з азартними іграми: 1) § 203, де зазначено про те, що будь-яка особа, котра заробляє собі на життя азартними іграми або парі аналогічного характеру, не дозволеними спеціальними правилами, або сприяє таким азартним іграм, карається штрафом або простим ув’язненням (“заключенням”) під варту, або тюремним ув’язненням на будь-який строк, що не перевищує одного року (при цьому суд має вирішувати питання про конфіскацію або виплату отриманого прибутку); 2) § 204, де зазначено про те, що будь-яка особа, котра в громадському місці забезпечує приміщення або організовує несанкціоновані азартні ігри, карається штрафом або простим ув’язненням (“заключенням”) під варту на будь-який строк, що не перевищує трьох місяців (у випадку рецидиву покарання може бути збільшене до більш суворого ступеня простого ув’язнення під варту або тюремного ув’язнення на шість місяців). Також у цьому параграфі (ч. 2) передбачено, що до “громадського місця” прирівнюється приміщення асоціації, якщо будь-яка особа чи особа, котра належить до певної соціальної групи, як правило, має право стати членом даної асоціації або якщо проведення несанкціонованих азартних ігор є однією з цілей такої асоціації, або якщо сплачуються особливі внески за участь в азартних іграх. До того ж, згідно з ч. 3 § 204 будь-яка особа, яка бере участь у несанкціонованих азартних іграх у громадському місці, карається штрафом [Уголовный кодекс Дании / науч. ред. и предис. С. С. Беляева ; пер. с датского и англ. С. С. Беляева, А. Н. Рычевой. – СПб. : Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 2001. – 230 с., с. 166–167]. Таким чином, КК Данії: а) розрізняє дозволені та незаконні (несанкціоновані, не дозволені спеціальними правилами) азартні ігри; б) окремо криміналізує: по-перше, корисливі незаконні азартні ігри; по-друге, організацію незаконних азартних ігор у громадському місці та забезпечення приміщення для цього; по-третє, участь у незаконній азартній грі (остання карається найменш суворо); в) розтлумачує, що означає поняття “громадське місце”. За цих умов, на наш погляд, організація або проведення незаконних азартних ігор за КК Данії одночасно є як корисливим злочином, так і злочином проти громадського порядку, що є більш суспільно небезпечним, ніж звичайна участь в незаконних азартних іграх.

У деяких КК країн романо-германської правової сім’ї уточнюються форми організації або проведення незаконних азартних ігор, чітко встановлюються їх кваліфікуючі ознаки та конкретизується покарання за цей злочин. Типовим прикладом є КК Республіки Болгарія [Уголовный кодекс Республики Болгария / науч. ред. А. И. Лукашкова ; пер. с болг. Д. В. Милушева, А. И. Лукашова, Й. И. Айдарова. – СПб. : Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 2001. – 298 с.], де згідно зі ст. 327 (гл. десята “Злочини проти порядку та громадського спокою”) незаконні азартні ігри наявні тоді, коли їх організують без відповідного дозволу або хоча і з відповідним дозволом, однак не у відведеному місці. Така конкретизація є слушною з огляду на те, що в Україні у майбутньому азартні ігри будуть все ж таки дозволені, проте на спеціально відведених для цього територіях, а тому аналізована конструкція дозволяє одночасно криміналізувати випадки їх організації та проведення як на дозволених, так і на заборонених територіях . Кваліфікуючими ознаками зазначених вище дій є повторність та систематична участь. Покаранням за перелічені вище дії можуть бути: штраф або позбавлення волі на строк до п’яти років (як максимальне), а також вилучення грошей та речей, що є предметом азартної гри, а якщо вони відсутні, то винний має сплатити їх вартість.

В окремих країнах грати в азартні ігри може бути встановлені у спеціальних регламентацій них положеннях (зокрема, згідно зі ст. 87 “Обмеження поведінки” КК Литовської республіки [Уголовный кодекс Литовской республики / науч. ред. В. Павилониса. – СПб. : Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 2003. – 470 с.] суд може заборонити неповнолітньому грати в азартні ігри на строк від тридцяти днів до дванадцяти місяців).

Щодо кримінального законодавства країн СНД, то, на жаль, прямої регламентації відповідальності за незаконні організацію або проведення азартних ігор в ньому не спостерігається. Можливо причиною цьому є підвалини, закладені Модельним КК для країн – учасниць СНД [Модельный уголовный кодекс: рекомендательный акт для Содружества Независимых Государств : принят на седьмом пленарном заседании Межпарламент. ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств 17 февраля 1996 г. // Информационный бюллетень (приложение). – 1996. – № 10. – С. 86–216.], оскільки в цьому нормативно-правовому акті спочатку була відсутня пропозиція щодо криміналізації дій, що полягають у незаконних азартних іграх (у цьому КК, в межах ст. 272 гл. 29 “Злочини проти порядку здійснення підприємницької та іншої економічної діяльності”, тільки передбачено встановити відповідальність за підкуп учасників та організаторів професійних спортивних змагань та видовищних комерційних конкурсів, однак пропонований злочин навіть важко назвати суміжним до незаконних організації або проведення азартних ігор).

За аналогічним принципом пішли фактично всі країни СНД, не передбачивши у своїх національних КК прямої відповідальності за незаконні азартні дії (у тому числі КК РФ і КК Республіки Білорусь) [Уголовные кодексы Российской Федерации и Республики Беларусь : краткий сравнительный анализ и сопоставительная таблица : учеб.-практ. пособие / под ред. Н. Г. Кадникова. – БФ МосУ МВД России. – Брянск. : 2004. – 326 с.]. Тільки окремі з окреслених країн певним чином регламентували таку відповідальність, зокрема у формі: а) втягнення неповнолітніх в азартні ігри (ст. 208, гл. VII “Злочини проти сім’ї та неповнолітніх” Особливої частини КК Республіки Молдова) [Уголовный кодекс Республики Молдова [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241144&subID=100093634,1000936,100094093#text ]; б) незаконної організації або утримання притонів для азартних ігор (ст. 240 гл. 25 “Злочини проти громадського порядку та моральності” Особливої частини КК Республіки Таджикистан, ст. 278 гл. ХХ “Злочини проти громадського порядку” Особливої частини КК Республіки Узбекистан) [Уголовный кодекс Республики Таджикистан [Електронний ресурс]. – Режим  доступу  до кодексу :

http://www.crime.vl.ru/index.php?p=1323&more=1&c=1&tb=1&pb=1; Уголовный кодекс Республики Узбекистан [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1242643&subID=100101635,100101637,100101650,100101685#text. ]. Незважаючи на це, у тій же РФ з 1 липня 2009 р. гральний бізнес та азартні ігри стали заборонені по всій її території (за винятком чотирьох спеціально відведених зон – у Приморському та Алтайському краях, Калінінградській області та на кордоні Краснодарського краю та Ростовської області) на підставі відповідного федерального закону [Лебедев А. Мифы об игорном бизнесе / А. Лебедев [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.newsland.ru/News/Detail/id/379166/cat/86/ ]. Більше того, депутати Мосміськдуми підготували проект доповнень до КК РФ, яким пропонується запровадити ст. 172-1 “Незаконні організація та проведення азартних ігор” (при цьому пропонується: а) за утримання гральних закладів без дозволу (ч. 1 цієї статті) – карати штрафом у розмірі від 200 до 500 тис. рублів або позбавленням волі на строк до чотирьох років зі штрафом у розмірі до 100 тис. рублів; б) за те саме діяння, вчинене групою осіб (ч. 2 цієї статті) – карати позбавленням волі на строк від трьох до семи років зі штрафом у розмірі до 1 млн. рублів [Депутаты хотят ввести уголовную ответственность за незаконное проведение азартных игр : 20 сентября 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.glavbukh.ru/news/5715 ; Ермакова М. Четыре года за азарт. Столичные депутаты предложили усилить ответственность хозяев игорных заведений / М. Ермакова [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.rg.ru/2007/04/26/azart.html ]. На наш погляд, такий досвід російського законодавця заслуговує на всіляку увагу та може бути використаний українськими парламентарями.

Щодо держав загального права (англо-американської або англосаксонської правової сім’ї), то, як відомо, кримінальне право в них традиційно було вироблено суддями, через це зараз перевага віддається судовій практиці (судовим прецедентам) поряд із законами чи замість законів. Натомість практично в кожній із держав-репрезентантів цієї правової сім’ї (зокрема, Англії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії) нормативно передбачена кримінальна відповідальність за незаконні азартні ігри або грошові парі. Це і зрозуміло, оскільки, наприклад, у всіх прошарках англійського суспільства дуже поширеним є укладання парі, а тому для протидії цьому явищу англійський законодавець спеціально ухвалив Закон про парі та азартні ігри (1960 р.) [Полянский Н. Н. Уголовное право и уголовный суд Англии / Полянський Н. Н. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Юрид. лит., 1969. – 400 с., с. 175]. Проте найбільш комплексно питання кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри реалізовані у США (і не тільки на рівні окремих штатів, а передусім на федеральному рівні) [Уголовное законодательство США [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.crime.vl.ru/index.php?p=1321&more=1&c=1&tb=1&pb=1; Петричко Н. О. Незаконні азартні ігри: кримінально-правовий аспект / Н. О. Петричко, А. В. Савченко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003.– № 4.– С. 94–100, с. 94–97]. Підтверджують цей висновок і дослідження, здійснені А.В. Савченком [Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження : [монографія] / Савченко А. В. – К. : КНТ, 2007. – 596 с., с. 388–391]. З урахуванням цього далі, в аспекті досліджуваної нами теми, акцентуємо увагу саме на федеральному кримінальному законодавстві США.

Спочатку зазначимо про таке: сучасний легальний гральний бізнес США за своїм обсягом перевищує шоу-бізнес та індустрію грамзапису разом узяті, при цьому вказана сфера є найбільш привабливою для організованої злочинності та корупції (для порівняння: за даними ФБР, лише протягом 9 років з моменту відкриття першого казино у штаті Нью-Джерсі в 1977 р., рівень злочинності у сфері грального бізнесу збільшився на 138 %) [Дорогих В. М. Правове забезпечення ігорного бізнесу США / В. М. Дорогих // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 4. – С. 59–62., с. 60; Martz S. Legalized Gambling and Public Corruption: Removing the Incentives to Act Corruptly, or, Teaching an Old Dog New Tricks / S. Martz // Journal of Law Politics. – Spring 1997. – Volume 13. – Р. 456–485, с. 544]. Правоохоронні органи США щороку фіксують не лише численні випадки порушення порядку організації або проведення азартних ігор, та й інші суміжні з ними злочини, наприклад, вимагання, лихварство, шахрайство (у тому числі з використанням кредитних карток), зайняття проституцією, розповсюдження порнографії, відмивання грошей, ухилення від сплати податків, порушення, пов’язані із вживанням алкогольними напоями, торгівля наркотиками тощо. Щодо незаконних азартних ігор чи “незаконного ґемблінгу” (з англ. “gambling” – це експлуатація азартних ігор), то це ціла система посягань, що загрожує не тільки сфері економічної діяльності та торгівлі, а й порядку та безпеці судноплавства, стабільності індіанських територій, законній лотерейній діяльності, громадській безпеці тощо. Вказане діяння криміналізовано в положеннях Федерального кримінального кодексу і правил США у межах різних глав розд. 18 Зведення законів США, а саме у нормах: 1) гл. 50 “Ґемблінг (Азартні ігри)”; 2) §§ 1166–1168 гл. 53 “Індіанці”; 3) гл. 61 “Лотереї”; 4) §§ 1953 і 1955 гл. 95 “Рекет” [Federal Criminal Code and Rules. – St. Paul, Minn., West Group, 2003. – 1436 p. , с. 707–709, 715–722, 727–729, 797–802].

Зокрема, гл. 50 “Ґемблінг” передбачає чотири окремі норми (§§ 1081–1084), де встановлено відповідальність за діяння, пов’язані з організацією та проведенням азартних ігор на американських суднах . У науковому плані цікавим є те, що у § 1081 “Визначення” розкривається, що є “гральним кораблем”, “гральним закладом”, “судном”, “американським судном” і “пристроєм провідного зв’язку”. Караються такі діяння штрафом та/або тюремним ув’язненням на строк до двох років (додатковим покаранням щодо власників гральних кораблів є конфіскація їх суден). Інші норми цієї глави передбачають: а) заборону вчинення перевезень пасажирів від берега чи якогось іншого місця до грального корабля та встановлюють за це цивільно-правові санкції у виді штрафу (§ 1083); б) заборону здійснення передачі інформації, пов’язаної з прийняттям ставок, та встановлюють за це покарання, аналогічне покаранню за § 1082 (§ 1084).

Найбільш небезпечними видами незаконних азартних ігор є ті, про які згадують §§ 1953 “Транспортування між штатами приладів для укладання парі” і 1955 “Заборона незаконного грального бізнесу” гл. 95 “Рекет” розд. 18 Зведення законів США. Це пов’язано з тим, що незаконний ґемблінг є не тільки складовою частиною трьох ключових понять у сфері організованої злочинності (а саме: “незаконна діяльність”, “рекетирська діяльність” і “заборонена діяльність”), а й розглядається як підстава для встановлення цивільно-правових засобів захисту прав потерпілих у зв’язку з вимогами § 1964 гл. 96 розд. 18 Зведення законів США. Невипадково, що американські науковці (наприклад, Т. Моффетт та Д. Пек) обов’язково наголошують на тому, що існує прямий зв’язок незаконного ґемблінгу з організованою злочинністю та негативними фоновими явищами в суспільстві [Moffett T. When Casino Gambling Comes to Your Hometown / T. Moffett, D. Peck // FBI Law Enforcement Bulletin. – January 2001. – Volume 70 (Number 1). – P. 12–18., с. 16]. Підтверджує попередній висновок у своїй монографії й В.М. Геворгян [Геворгян В. М. Организованная преступность в США : [монография] / Геворгян В. М. – М. : Наука, 1980. – 168 с. , с. 68–74].

Таким чином, варто підсумувати, що незаконні азартні ігри у США: по-перше, становлять собою комплексний інститут, який поєднує у собі посягання на різні суспільні відносини, та вважається одним з найбільш регламентованих у законодавчому плані; по-друге, криміналізовані у різних формах та передбачають чимало суміжних злочинів; по-третє, включають різні предмети та засобами, зокрема, гральне обладнання, грошові кошти, лотереї (крім цього, сам термін “азартні ігри” включає й лотереї, чого немає в українському законодавстві); по-четверте, є виключно умисними злочинами та можуть бути вчинені не тільки загальними, а й спеціальними суб’єктами (зокрема, круп’є, індіанцями, службовими особами, працівниками пошти); по-п’яте, кваліфікуються з урахуванням низки обтяжуючих обставин (зокрема, спеціального суб’єкта, повторності, розміру отриманого прибутку); по-шосте, караються більш суворо, ніж у державах романо-германської правової сім’ї, при цьому типовим основним покаранням є штраф та/або тюремне ув’язнення на строк до п’яти років, а додатковим – конфіскація злочинно здобутих коштів і майна (крім цього, закон дозволяє визначити відповідні заходи виправлення та безпеки за вчинення незаконних азартних ігор); по-сьоме, мають прямий зв’язок з організованою злочинністю.

В ст.4 Закону України від 15.05.2009 № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня опублікування та діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах.». можно говорити про те що, тимчасова заборона, в майбутньому боде поневлене право на зайняття гральним бізнесом.

Проаналізувавши досвід зарубіжни стран в сфері регулювання грального бізнесу, можно сказати, що цей усталений досвід допоможе вітчизняному законодавцю в майбутньому 1) чітко визначити межі прав підприємнців,які будуть організовувати азартні ігри, 2) чітку та послідовну нормативну базу, що буде врегульовувати обження в цій сфері , 3)відповідним службам полегшити застосування на практиці у разі порушення цих норм, 4) забезпечить надходження до державного бюджету значних коштів та покращить економічний стан держави.

СТАТИСТИКА

У структурі злочинності значне місце належить злочинам, що пов’язані з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, частка яких варіюється від 1 % до 2 % [61, с. 114]. У загальному обсязі злочинів, що були зареєстровані у 2007 р., питома вага тих з них, що були вчинені у сфері господарської діяльності, складає 1,5 %, а число злочинів, що пов’язані з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, – 11,47 %, які були вчинені протягом 2008 р. [83]. У порівнянні з 2007 р. відбулося їх зменшення на 1,8 %, а протягом 9 місяців 2009 р. частка злочинів, що були вчинені у сфері господарської діяльності, складає 20,2 % [84]. За результатами нашого дослідження до набрання чинності закону “Про заборону грального бізнесу в Україні” у сфері азартних ігор відбувалися тенденції, що були пов’язані зі зростанням кількості легально проведених азартних ігор зареєстрованими суб’єктами підприємницької діяльності (85 %). Зростала кількість азартних ігор, організованих за допомогою електронних носіїв (порівняно з 1995 р. їх кількість збільшилась на 75 %). Збільшилася й сума тіньового капіталу в сфері грального бізнесу. Значну шкоду наносить економіці й діяльність юридичних осіб при ухиленні від сплати податків на прибуток. Як правило цій діяльності сприяє і попередня злочинна діяльність щодо приховування документів бухгалтерського обліку.

ВИСНОВКИ.