3.2. Підвищення продуктивності праці при виробництві продукції тваринництва.

Одним з найважливіших показників економічної ефективності виробництва є продуктивність праці. Тому системи планування, обліку й оцінки роботи колективів господарств мають націлювати на підвищення продуктивності праці. У планах економічного і соціального розвитку та річних звітах сільськогосподарських підприємств розраховують такі показники продуктивності праці: вартість валової продукції рослинництва і тваринництва (у порівнянних цінах 2000 р.), виробленої з розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, і на одну людино-годину з виокремленням у тому числі в рослинництві й тваринництві. Поряд з цим визначають трудомісткість виробництва (витрати праці на одержання одиниці кожного виду продукції). Оцінюючи продуктивність праці трактористів-машиністів, як допоміжний показник приймають виконання норм виробітку, змінний та сезонний виробіток в умов­них еталонних гектарах; комбайнерів — зібрану площу й масу намолоченого зерна; шоферів — обсяг вантажоперевезень у тоннах і вантажообігу в тонно-кілометрах.

Слід особливо наголосити на необхідності використання різних показників продуктивності праці для більш об’єктивної оцінки рівня і тенденцій зміни цього економічного показника. У табл. 10.1 показана динаміка двох головних показників продуктивності праці в аграрних підприємствах України за 1990—2002 роки. І якщо продуктивність праці за показником валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середньорічного працівника знизилась тільки на 9 % (головною причиною цього є різке — в 2,3 рази скорочення чисельності працюючих), то трудомісткість одиниці продукції рослинництва і тваринництва за цей час зросла в 2—4 рази

Головними причинами такого підвищення трудомісткості є різ­ке зниження врожайності культур і продуктивності тварин, рівня механізації виробництва.

Продуктивність праці прямо залежить від виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу, тобто чим менше затрачається робочого часу для виробництва одиниці продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.

Спробуємо дослідити зв’язки між продуктивністю праці, оплатою праці та собівартістю продукції.

Таблиця 3.5

Зв’язок між продуктивністю праці і собівартістю виробництва продукції при зниженні трудомісткості виробництва продукції рослинництва (на прикладі виробництва молока)

Показники	2006р	2007р	2008р	2008/2006, %
Собівартість 1 ц молока, грн	54,28	72,39	88,14	162,4
Продуктивність праці при виробництві молока, грн/люд-год	14,11	13,8	14,02	98
Трудомісткість при в-ві молока, люд-год/грн	0,07	0,07	0,07	100
Місячна оплата праці 1 прац., грн	711	658	754	111

Аналізуючи таблицю, ми зробили декілька висновків. Продуктивність праці не значно зменшилася на 2 %, але відбулося також незначне зростання місячної оплати працівника на 11 %. Зарплатня досить низька навіть для сільського господарства, тому для підвищення ефективності потрібно також піднімати зарплатню, щоб матеріально стимулювати робітників і зацікавлювати їх у роботі. Продуктивність праці тісно пов’язана з поліпшенням її умов, збереження працездатності, здоров’я та добробуту колективу господарства.

Зниження трудомісткості може досягатися за рахунок зміни деяких інших показників:

• збільшення обсягу валової продукції;

• скорочення затрат праці на виробництво;

• вартість робочої сили;

• рівень цін;

• вдосконалення форм організації праці;