2.2.Способи забезпечення позову.

Забезпечення позову може відбуватися способами, встановленими ст. 152 ЦПК:

1. накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у ньому або в інших осіб. Але не дозволяється накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по соціальному страхуванню, виплачувану при тимчасовій непрацездатності, а також на допомогу, виплачувану касами взаємодопомоги колгоспів, крім позовів про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або інших ушкодженням здоров’я, заподіяних розкраданням державного або громадського майна;

2. забороною вчиняти певні дії . Так, відповідно до п. 1 ст. 53 Закону України від 11 липня 2001 р. «Про авторське право і суміжні права» до завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права, суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний оббіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту[8] ;

3. встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4. забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5. зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на дане майно або про виключення його з опису;

6. зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7. передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам [5:60].

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмирними із заявленими позивачем вимогами.

Арешт не накладається на предмети які швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку[5:61].

Розділ 3.Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Ч . 4, 5, 6 ст. 152 ЦПК встановлює заборону щодо деяких випадків забезпечення позову. А саме, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Також, не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку [18:156].

До державних підприємств, установ, організацій, кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій в правовому регулюванні забезпечення позову до них, згідно ЦПК УРСР, допускалося тільки один спосіб — заборона провадити певні дії (ч. З ст. 152 ЦПК УРСР). В новому ЦПК ця норма не закріплена, оскільки у нового цивільного процесуального закону змінено суб’єктний склад у зв’язку з прийняттям Кодексу про адміністративне судочинство, який врегульовує спори саме з суб’єктом владних повноважень.

Як за новим, так і за старим процесуальним законом, допускається заміна одного виду забезпечення позову іншим. Питання про заміну видів забезпечення позову, за ЦПК УРСР, вирішувалося в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомлялися про час і місце засідання, однак неявка не являлася перешкодою розгляду питання про заміну видів забезпечення. При забезпеченню позову про стягнення грошової суми відповідач вправі був у міру допущених мір забезпечення внести на депозитний рахунок витребувану позивачем суму (ст. 154 ЦПК УРСР). З моменту винесення ухвали про заміну виду забезпечення першочергової ухвали втративши силу, до негайного виконання зверталася нова ухвала.

Прийняті міри забезпечення позову могли бути відмінені судом. Це питання також вирішувалося в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь в справі, про час і місце засідання, однак неявка не являлася перешкодою для розгляду питання. Новою ухвалою суд відміняв дію тої міри забезпечення позову, припиняючи тим самим дію першочергової ухвали (ст. 154 ЦПК УРСР). Оскільки ухвала про заміну виду забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову могли порушити інтереси інших сторін, подача приватної скарги чи протест на них призупиняло виконання ухвали. Першочергово прийняті міри забезпечення позову зберігали свою дію до тих пір, поки вищестоящий суд не залишить без змін нову ухвалу. Подача скарги або внесення протесту на всі інші ухвали по питанням забезпечення позову не призупиняли виконання ухвали. Якщо ухвалу про забезпечення позову було винесено без повідомлення особи, яка подала скаргу, строк для подачі скарги обчислювався з дня відомого дня, коли особі стало відомо про цю ухвалу (ст. 157 ЦПК УРСР). В необхідних випадках могло бути допущено декілька видів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК УРСР) [18: 154].

Відповідно до ст. 154 ЦПК України заміна виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову врегульована наступним чином. А саме:

- суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим[5:62].

Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті.

- у разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

- заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

- особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

- питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі[5:62].

Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

- якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На додаток до вищевказаного, процесуальним законом встановленні додаткові підстави скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом до подання позовної заяви. Це такі заходи як: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини сьомої статті ЦПК України; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі[5:62].

Закон допускав можливість оскарження всіх ухвал по питанням забезпечення позову не випадково, тут суттєво порушуються матеріальні інтереси сторін, кожна з сторін може понести збитки із-за несвоєчасних чи неправомірних дій суду. Забезпечення захисту інтересів позивача, цивільне процесуальне законодавство одночасно надає відповідачу право на відшкодування збитків, спричинених йому забезпеченням позову. З цією ціллю суд чи суддя, допускає надання забезпеченню можливих для відповідача збитків. Відповідач після вступу у законну силу рішення, яким в позові відмовлено, вправі вимагати від позивача відшкодування збитків, спричинених йому мірами по забезпеченню позову, допущені по проханню позову.

Статтею 155 ЦПК України правові відносини з відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову та поверненням предмета застави врегульовані дещо по іншому.

Так ч. 1, вищевказаної статті, передбачено, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову[5:62,63].