Розділ 2.Процесуальний порядок забезпечення позову судом.

Забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Інститут забезпечення позову врегульований статтями 151-156 ЦПК і спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Ним усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Порушити перед судом вимогу про забезпечення позову має право позивач шляхом включення її до змісту позовної заяви або подання про це самостійної заяви. Звернутися до суду з заявою про забезпечення позову можуть прокурор, органи державного управління, профспілки, підприємства, установи, організації, які пред’явили позов в інтересах інших осіб, а також усі інші особи, які беруть участь у справі[17:308].

Враховуючи важливість справи для громадян про стягнення аліментів, заробітної плати, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, суддя приймає такі справи до свого провадження і з власної ініціативи вирішує питання про забезпечення позову. Важливість справ для суспільства, що випливають з позовів про відшкодування збитків, завданих злочинами підприємствам і організаціям, обумовили покладання на органи дізнання і слідства, а також на суд обов’язку по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно осіб, які спричинили збитки.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розвитку судочинства у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків. Суд також може, допускаючи негайне виконання з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 ст. 218 ЦПК, поставити позивачеві вимогу забезпечити поворот виконання рішення на випадок його скасування.

Заява про забезпечення позову вирішується в день її подання без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ст.151 ЦПК). Залежно від конкретних обставин справи, позовна вимога може бути забезпечена повністю чи частково (ст.150 ЦПК), про що суд чи суддя постановляє ухвалу[5:60].

2.1.Розгляд заяви про забезпечення позову.

Згідно ст. 151 ЦПК УРСР, заява про забезпечення позову вирішувалася в день її подання без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Новий ЦПК України питання розгляду заяви про забезпечення позову вирішує наступним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 153 нового кодексу заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову[16:210].

Таким чином, спостерігаємо що в процесуальному законі більш детально врегульовані відносини, що пов’язані із розглядом заяви про забезпечення позову.

Залежно від конкретних обставин справи, відповідно до ст. 150 ЦПК УРСР позовна вимога могла бути забезпечена повністю чи частково, про що суд чи суддя постановляв ухвалу. Аналогічно врегульоване дане положення й новим законом. Зокрема, ч. 6 встановлює, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Детальніше дані правовідносини врегульовані новим ЦПК. Так, відповідно до ч. 4 ст. 153 суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

На забезпечення позову приймалася судом чи суддею ухвала, яка мала виконуватися негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ст. 156 ЦПК УРСР). Прийняте судом забезпечення позову могло бути змінено або скасовано (статті 154, 155 ЦПК УРСР).

Відповідно до ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення[16:211].

Ч. 7 проголошує, що у разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Дана норма ЦПК значно ускладнює вимоги до форми і змісту заяви про забезпечення позову, тоді як за старим законом заявити про забезпечення позову можна було навіть усно в судовому засіданні.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

На заяву сторони, згідно ЦПК УРСР, з врахуванням думки другої, суд або суддя мав право допустити заміну одного способу іншим, а також допустити декілька забезпечень з тим, щоб загальна їх сума не перевищувала позовної. При забезпеченні позову, що має грошову оцінку, відповідач міг з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення внести в депозит позовну суму.

Ухвала про забезпечення позову могла бути скасована судом, який її постановив, після розгляду заяви в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Якщо в позові відмовлялося, вжиті судом заходи по забезпеченню позову зберігалися до набрання рішенням законної сили. Але суд міг одночасно з винесенням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову[18:154].

До осіб, винних в порушенні ухвали суду про забезпечення позову, могла бути застосована санкція у вигляді штрафу. Крім того, позивач вправі був стягнути з таких осіб збитки, завдані невиконанням ухвали про забезпечення позову (ст. 153 ЦПК УРСР). На ухвалу суду з питань забезпечення позову могло бути подано апеляційну скаргу, а прокурором — окреме подання (ст. 157, п. 2 ст. 292 ЦПК УРСР). Подача скарги чи подання не зупиняло виконання ухвали про забезпечення позову, а також не перешкоджало подальшому розглядові справи. Подача скарги чи подання на ухвалу про скасування заходу, що його вжито для забезпечення позову або про заміну одного забезпечення іншим, зупиняє виконання цієї ухвали.

Здійснюючи порівняльний аналіз врегулювання інституту забезпечення позову у господарському та адміністративному судочинстві, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 118 Кодексу про адміністративні правопорушення про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції[4:47].

Як бачимо, специфіка адміністративного процесу зумовила необхідність вжиття заходів до забезпечення позову на рівні апеляційної інстанції, чого немає ані в цивільному, ані в господарському процесі.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб’єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов’язковою для виконання.

Питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань [11:140].

Як бачимо повідомлення учасників адміністративного процесу щодо забезпечення позову є обов’язковим на відміну від господарського та цивільного процесу, а от неприбуття їх у судове засідання не перешкоджає розглядові вищевказаних питань, так само як в цивільному й господарському процесі.

Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим. Зазначені правовідносини відрізняють КАС України від ЦПК та ГПК України.

Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. аналогічно такий порядок і спосіб виконання встановлено й в цивільному процесі.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи[17:309].

Важливість справ для суспільства, що випливають з позовів про відшкодування збитків, завданих злочинами підприємствам і організаціям, обумовили покладання на органи дізнання і слідства, а також на суд обов'язку по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно осіб, які спричинили збитки.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків. Суд також може, допускаючи негайне виконання з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 ст. 218 ЦПК, поставити позивачеві вимогу забезпечити поворот виконання рішення на випадок його скасування[5:63,83].