1). Строки сплати податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України:

- суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період;

- суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку;

- підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий;

 - власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику або за його дорученням іншій особі.

2). Сплата податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України:

- податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації;

- у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

До підакцизних товарів належать:   

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти,  алкогольні напої,пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові,  кузови до них,  причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Отже, акцизний збір є також податком, але непрямим, оскільки він включається у ціну товару і сплачується його споживачем. Об'єктами акцизного збору є в основному товари, що не належать до предметів першої необхідності та рівень рентабельності яких досить високий. Саме такі предмети виступали в минулому об'єктами оподаткування податком з обороту. Ставки акцизного збору, як і ставки податку з обороту, диференційовано за окремими групами товарів. Для акцизного збору сума оподаткування визначається у процентному відношенні до цін реалізації.

Питання 3.

Мито — непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Мито слід відрізняти від державного мита — грошової суми, що стягується в судових і арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об'єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Історія виникнення такого платежу, як мито.

Мито брали також за користування шляхами, мостами, переправами тощо. Вперше на території України митні порядки існували в містах Причорномор'я, а також згадуються у перших міжнародних угодах, зокрема в договорах 907, 911 Київської Русі з Візантією.

Перші згадування про торговельні мита, якими на території України обкладалися предмети споживання, відносяться до періоду Київської Русі. Збирачі торговельних мит фігурують у кодексі давньоруського феодального права «Руська Правда». У договорі князя Олега з Візантією вже згадуються митні звичаї та пільги. Митне законодавство і перші елементи системи митних органів у Київській Русі складалися під впливом міжнародного права. У період XVІ-ХХ ст., коли Україна входила до складу різних європейських держав, організація митної справи провадилась згідно із законодавством цих країн (Російська імперія, Австро-Угорська імперія, Річ Посполита тощо).

В період середньовіччя мито було важливим джерелом державних доходів, а також було засобом збагачення тих феодалів і міст, що діставали від уряду права його збирання.

В другій чверті 17 ст. у Правобережній Україні було поширене т. зв. цло (особливе прикордонне мито в Україні у 15-18 ст. Назва походить від нім. Zoll-прикордонне мито), а також шляхове, мостове, перевозне, ярмаркове тощо. З другої пол. 17 ст. і майже до кін. 18 ст. на кордоні між Лівобережною і Правобережною Україною існували митниці і митні застави.

Із другої половини XVІІІ ст. і до утворення СРСР митна справа на території тодішньої Малоросії регулювалась винятково законодавством Російської імперії (Новоторговий статут 1667 р., Митний тариф 1724, 1757, 1850, 1903 рр. тощо; Митний статут 1910 р. та ін.).

Б.Хмельницький, впорядковуючи митні справи молодої козацької держави, універсалом від 28.4.1654 доручив О. Астаматію організувати митні кордони України. За вивіз товарів з Гетьманщини до Московії стягувалось мито у вигляді евекти, а за ввіз з Московського царства у вигляді індукти. В 1754 митні податки (індукту і евекту), які стягував гетьманський уряд були скасовані.

В роки існування УРСР митна політика була повністю підпорядкована митним органам СРСР.

З утворенням СРСР відповідно до стандартної схеми федеративного устрою зовнішні відносини і митна справа перейшли під керівництво загальносоюзних органів. Першим нормативним актом радянської влади у сфері митних відносин була Постанова РНК РСФСР 1917 р. «Про порядок видачі дозволу на ввіз і вивіз товарів», яка закріплювала підпорядкованість митних органів і їх функціональні обов'язки, а також порядок ввозу і вивозу товарів. У 1922 р. при Раднаркомі РРФСР було засновано Митно-тарифний комітет, до функцій якого відносились складання і зміна товарних списків, вирішення питань щодо застосування тарифів, висновки по проектах законів, торговельних договорів, конвенцій тощо, які мають відношення до митної справи. На початку 1922 р. був виданий Декрет ВЦВК «Про зовнішню торгівлю», яким визначалися суб'єкти господарювання, що одержували право виходу на зовнішні ринки. Усього за час існування СРСР було прийнято п'ять Митних тарифів (1922, 1926, 1930, 1961, 1991 рр.), три Митних кодекси (1928, 1964 і 1991 рр.) і Митний статут СРСР (1924 р.). У період 1986—1991 рр. митна система була виділена в окрему галузь державного управління, проте її функції залишалися незмінними і полягали, головним чином, у контролі за збереженням монополії держави на зовнішню торгівлю.

Весь наступний період (до самого прийняття Закону України «Про митну справу в Україні») митна справа залишалась прерогативою загальносоюзного Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР, у складі якого було Головне митне управління.

Сьогодні митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України (затверджений Верховною Радою України 11 липня 2002, введений в дію з 1 січня 2004), Законом України «Про єдиний митний тариф» (затверджений Верховною Радою України 5 лютого 1992), а також іншими законодавчими актами України, міжнародними договорами.

Митний збір — вид митних платежів, що сплачується за валютно-митною декларацією громадянами та суб’єктами ЗЕД за роботу, виконану митними органами.

До митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, належать такі їхні види:

-         за митне оформлення товарів та інших предметів;

-         за митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов'язання про його зворотне вивезення(ввезення);

-         за митне оформлення товарів у разі транзиту;

-         за митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

-         за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

-         за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці.

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їхній пропуск можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочення чи розстрочення їхньої сплати.

В Україні застосовуються такі види мита:

-         адвалерне, що   нараховується у відсотках до митної  вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-         специфічне,  що    нараховується  у  встановленому  грошовому розмірі на одиницю товарів та інших  предметів,  які  обкладаються митом;

-         комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Встановлення  пільг  та  зміна  ставок  мита, в тому числі на предмети  особистого  користування,  здійснюються  Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Забороняється застосовувати  інші  види  мит,  крім  тих,  що встановлені Законом.

Особливі види мита.

     З метою  захисту  економічних інтересів України,  українських виробників та у випадках,  передбачених законами України,  у  разі ввезення  на  митну  територію  України  і  вивезення за межі цієї території  товарів  незалежно  від   інших   видів   мита   можуть застосовуватися особливі види мита:

-         спеціальне мито;    

-          антидемпінгове мито;     

-         компенсаційне мито.

Компенсаційне мито — різновидність митного збору, що характеризується підвищеним розміром і покликаний поставити у рівні умови внутрішні та імпортні товари шляхом компенсації різниці в цінах. К.м. є однією з форм захисту внутрішнього ринку за допомогою протекціонізму і підтримки вітчизняного товаровиробника.

Компенсаційне мито застосовується:

-         відповідно до  Закону  України  "Про   захист   національного товаровиробника від  субсидованого  імпорту"  (  331-14  )  у разі ввезення на  митну  територію  України  товарів,  які  є  об'єктом субсидованого    імпорту,   яке   заподіює   шкоду   національному товаровиробнику;

-         у разі вивезення за межі митної  території  України  товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання  яких  безпосередньо  або   опосередковано   надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

  Спеціальне мито застосовується:

-              як засіб захисту українських виробників;

-              як засіб захисту національного товаровиробника  у  разі, коли товари  ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов,  що заподіюють  значну  шкоду  або  створюють  загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

-              як запобіжний  засіб  щодо   учасників   зовнішньоекономічної діяльності,   які   порушують   національні   інтереси   у   сфері зовнішньоекономічної діяльності;

-              як заходи  у  відповідь  на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав,  митних союзів та  економічних  угруповань,  які обмежують   здійснення   законних   прав  та  інтересів  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності  та  (або)   ущемляють   інтереси України.

 Антидемпінгове мито застосовується:

• відповідно до  Закону  України  "Про   захист   національного товаровиробника від  демпінгового  імпорту"  (  330-14  )  у  разі ввезення на  митну  територію  України  товарів,  які  є  об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

• у разі вивезення за межі митної території України товарів  за ціною,  істотно  нижчою  за  ціни  інших  експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення,  якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Процедура застосування особливих видів мита:

     - собливі види   мита  справляються  на  підставі  рішень  про застосування  антидемпінгових,  компенсаційних   або   спеціальних заходів,  прийнятих  відповідно  до  законів  України  "Про захист національного    товаровиробника    від    демпінгового   імпорту" (   330-14   ),  "Про  захист  національного  товаровиробника  від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" ( 332-14 );

     - разі,  якщо  імпорт  товару  є  об'єктом   антидемпінгових, компенсаційних    або    спеціальних   заходів,   преференції   не встановлюються або зупиняються чи припиняються  органом,  який  їх установив.

Нарахування та сплата мита.

Мито  нараховується  митним  органом  України  відповідно  до положень  цього  Закону  і  ставок Єдиного митного тарифу України, чинними  на  день  подання  митної  декларації, і сплачується як у валюті  України,  так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Мито вноситься до державного бюджету України.

При  визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується  у  валюту  України  за курсом Національного банку України,     який     застосовується     для     розрахунків    по зовнішньоекономічних  операціях  і  діє  на  день  подання  митної декларації.

     Мито  сплачується  митним органам України, а стосовно товарів та  інших  предметів,  що  пересилаються  в  міжнародних  поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та  розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.

Від сплати мита звільняються:

     а) транспортні засоби,  що  здійснюють  регулярні  міжнародні перевезення  вантажів,  багажу  та  пасажирів,  а  також  предмети матеріально-технічного  постачання    і    спорядження,    паливо, продовольство  та  інше  майно,  необхідні  для   їх    нормальної експлуатації на час перебування  в  дорозі,  в  пунктах  проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку  з ліквідацією  аварії (поломки) даних транспортних засобів;

     б) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та  інше майно,  що  вивозяться  за  межі  митної  території  України   для забезпечення  виробничої  діяльності  українських  та  орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція  їх  промислу,  що ввозиться на митну територію України;

     в)  валюта  України,  іноземна  валюта,   цінні   папери   та банківські  метали; 

     г)  товари  та  інші  предмети,  що  підлягають  оберненню  у власність держави у випадках, передбачених законами України;

     д) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до  пропуску  їх  через  митний  кордон  України  непридатними для використання як вироби або матеріали;

     е)  предмети,  що  ввозяться  в  Україну  для  офіційного   і особистого користування або вивозяться за кордон організаціями  та особами,   які  відповідно  до  міжнародних  договорів  України  і законів України користуються правом безмитного ввезення в  Україну та безмитного вивезення з України таких предметів.