9.Державний устрій Нім. Імпер. За Конст. 1871р.

Главою імпер був нім імператор(кайзер) - король прусії. Йому належало право скликати і закривати Рейхстаг і союзну раду, призначати й усувати посадовців, був головнокомандувачем військ.

За обсягом прав після кайзера посідала союзна рада(Бундесрат), наділена законодавчими і адміністративними правами. Вона скл з 58 представників союзних держав, призначених їхніми урядами.Головою Бундесрату був імперський канцлер. Бундесрат мав право порушувати питання розпуску Рейхстагу перед імператором.

Рейхстаг обирався спочатку на 3 , а потім на 5 років.Збирався щорічно.Ніякого контролю над міністерствами він не мав. Члени були представниками всього народу; не отримували платні.

Важлива роль була в єжиного імперського міністра - КАНЦЛЕРА.Його призначав імператор, відповідав канцл лише перед ним. Мав великі повноваження(головував у Бундесраті, керував постійними комітетами, підписував закони після імператора. Та ін.)

Окремий розділ конституції був присвячений імперській АРМІЇ.У ньому закріплювалось, що кожен німець віком 20-28 років протягом семи років повинен був служити в армії. Армія утримувалася коштом усіх держав і постійно підпорядковувалась імператорові.

10. Веймарська республіка у Німеччині.

Веймарська республіка — історична назва німецької держави, пов'язана із конституційним Національним зібранням, що засідало у Веймарі. Офіційно держава, як і її попередниця, продовжувала називатись - Німецька Держава.

Виникла в 1919 році в результаті Листопадової революції. Але вже в 1920-і стало видно, наскільки крихка республіканська база серед населення. Економічна криза, інфляція, окупація Руру і спроби фашистського перевороту чітко показали в 1923, що у Веймарській республіці демократи знаходяться в меншості.

Конституція Веймарської республіки була за своєю суттю достатньо авторитарною і надавала президентові дуже широкі повноваження. Президент міг коли завгодно розпускати Рейхстаг, навіть в першу секунду першої сесії. Президент міг як і коли завгодно призначати і звільняти з посади рейхсканцлера і кабінет Рейхстаг міг оголосити вотум недовір'я канцлерові і уряду, але не мав права це робити у разі розпуску президентом.

Ці серйозні обмеження демократії зробили можливою фактичну самоліквідацію демократичного ладу після призначення президентом Гінденбургом на пост рейхсканцлера Адольфа Гітлера в січні 1933. З цієї миті зазвичай вважається, що Веймарська республіка припинила існування і почався нацистський період — Третій рейх. Політичні структури Третього рейху виникли, проте, не з нуля, а шляхом модифікації і підлаштування під однопартійну диктатуру нацистів існуючих структур Веймарської республіки.

До 1945 формально зберігався Рейхстаг, органи управління земель, органи місцевого самоврядування нижчого рівня.

11.Встановлення та характеристика фашистської диктатури в Німеччині.

У серпні 1923 року в Москві було створено спеціальну комісію, якій доручили підготувати пролетарську революцію в Німеччині. 8 листопада 1923 року розпочався “пивний путч” – пряма спроба нацистів захопити державну владу. 9 листопада Гітлер у Мюнхені на чолі трьох тисяч штурмовиків намагався розпочати похід на Берлін. Але нацисти були зупинені і розігнані, а Гітлер був ув’язнений до фортеці на 5 років, але через півроку був звільнений.

Після невдалих спроб захопити владу силою, обидві партії – комуністична і нацистська – змінюють свою тактику, розпочинаючи “боротьбу за рейхстаг”. Остаточно переміг Гітлер.

Гітлер, як глава уряду, підкорив собі поліцію, озброїв штурмові загони, включив до апарату нацистів. Першого лютого 1933 року він розпустив рейхстаг і розпочав докорінну ломку демократичних інститутів Веймарської конституції.

Одним із напрямів політики нацистів була ліквідація буржуазно-демократичних прав і свобод. У лютому 1933 року було видано кілька надзвичайних указів, які забороняли проведення демонстрацій, зборів, скасовували свободу преси. Промисловість перебудовувалась на воєнний лад, на підприємствах з’явились уповноважені нацистські партії.

Від Веймарської системи залишився рейхстаг, але він докорінно змінився. 30 червня 1934 року розпочалася “ніч довгих ножів” – розправа Гітлера з командною верхівкою штурмових загонів. Протягом трьох днів було знищено майже півтори тисячі штурмовиків, серед яких були і депутати рейхстагу..

Агресивні плани становлення світового панування вимагали зосередження всіх ресурсів країни. Досягнути цього було можливо лише через втручання нацистської держави в економіку.

Самим першим законом диктатури стала відміна кримінальних покарань за злочини, скоєнні під час боротьби за національне “виживання” німецького народу, тобто під час виборчих компаній 1932-1933 років. Разом з тим використання знаків чи уніформи нацистської партії без офіційної приналежності до неї стало розцінюватись як кримінальний злочин. Значно посилилась відповідальність за державні злочини.