4.2 Амортизація основних фондів
Амортизація основних фондів — це поступове перенесення вартості засобів праці в міру їх фізичного та морального зношування на вартість виробленої продукції з метою нагромадження коштів для наступного відшкодування зношених основних фондів. Повна сума амортизації (А) за весь період експлуатації визначається по формулі:
А = Фп-Л (4.4)
де Л - ліквідаційна вартість основних фондів, тис. грн.
Відповідно річна сума амортизації Агод складе:
(4.5)
де Тсл — термін служби основних фондів, прийнятий для розрахунку амортизаційних відрахувань.
На практиці сума амортизації включається в собівартість будівельно-монтажних робіт у вигляді амортизаційних відрахувань, які являють собою грошове вираження розміру амортизації, що відповідає ступені зношування основних фондів. Розмір амортизаційних відрахувань визначається по встановленим нормам.
Норма амортизації — це процентне відношення річної суми амортизації до первісної (балансової) вартості основних фондів. Існуючі норми амортизації встановлені тільки на повне відновлення основних фондів і не враховують витрат на періодичне проведення поточних і капітальних ремонтів.
Річна норма амортизації (На) залежить в основному від вартості й термінів служби основних фондів і може бути визначена по формулам:
або
(4.6)
Амортизація на всі основні фонди (засоби), що перебувають на балансі будівельної організації, незалежно від того, перебувають вони в експлуатації або у запасі (резерві), нараховується щомісяця в розмірі 1/12 частини річної норми. Амортизація по машинам, обладнанню й транспортним засобам нараховується протягом нормативного терміну служби або строку, за який первісна (балансова) вартість їх буде повністю перенесена на витрати (собівартість) виробництва продукції. По всім іншим основним фондам амортизаційні відрахування робляться протягом усього фактичного строку їхньої служби. Крім того, відповідно до Положення про порядок нарахування амортизації передбачено, що у випадку неповної амортизації недоамортизована вартість фондів підлягає відшкодуванню за рахунок прибутку організації, що залишилася в її розпорядженні, і використовується для тих же цілей, що й амортизаційні відрахування.
Новим аспектом у політиці амортизаційних відрахувань є введення для організацій і господарств права прискореної амортизації. При введенні прискореної амортизації норма річних амортизаційних відрахувань збільшується не більш ніж в 2 рази й повинна бути погоджена у встановленому порядку. Прискорена амортизація не поширюється на транспортні засоби, нормативний термін служби яких установлений залежно від фактичного завантаження (наприклад, для автомобілів - від фактичного пробігу). Є й інші обмеження. При порушенні встановленого порядку застосування прискореної амортизації додатково нараховані суми виключаються з витрат виробництва й обігу. Такий підхід пов'язаний з тим, що прискорена амортизація, з одного боку, приводить до росту собівартості продукції (робіт), а з іншого боку - занижує прибуток організацій, що веде до зменшення величини податків, що стягуються, відповідно й дохідної частини бюджету, а це в умовах бюджетного дефіциту є небажаним.