4 Основні фонди. Їх склад і структура

Основні фонди в будівництві являють собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що діють як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері.

Основні фонди є майном підприємства (будівельних організацій) і становлять його сутність.

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути:

• грошові й матеріальні внески засновників;

• доходи, отримані від реалізації будівельно-монтажних робіт, а також від інших видів господарської діяльності;

• доходи від цінних паперів;

• кредити банків і інших кредиторів;

• капітальні вкладення й дотації з бюджетів відповідних рівнів;

• інші джерела, не заборонені законодавством.

Рис. 4.1 – Схема основних фондів

Основні виробничі фонди або безпосередньо беруть участь у процесі створення будівельної продукції, або створюють необхідні умови для його здійснення.

До основних виробничих фондів будівництва ставляться наступні кошти праці: робочі машини й обладнання, силові машини й обладнання, транспортні засоби, виробничі будівлі та споруди.

Основні невиробничі фонди безпосередньо не беруть участь у створенні будівельної продукції та призначені для задоволення соціально-побутових потреб працівників будівельних організацій. Невиробничі фонди будівельних організацій включають об'єкти житлового та комунального господарства, культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я й освіти.

4.1 Фізичний та моральний знос

У процесі виробничого використання основні фонди поступово зношуються й у результаті втрачають свою первісну й споживчу вартість. Розрізняють фізичний та моральний знос основних фондів. Фізичний знос являє собою прояв впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз та ін.) і технічних (змінність, експлуатаційні навантаження, якість технічного обслуговування та ін.) умов. Величина фізичного зносу основних фондів залежить від безлічі факторів, у тому числі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони зроблені та ін. Рівень фізичного зносу перебуває в безпосередній залежності від ступеня експлуатації основних фондів і зростає зі збільшенням змінності їхнього використання, завантаженості протягом робочої зміни та ін.

Фізичний знос характеризується двома показниками: ступенем зношування, вираженим у відсотках, і вартістю, вираженої в гривнях. Ступінь зношування основних фондів визначається коефіцієнтом фізичного зносу (К_и ) по формулі:

(4.1)

де И — сума зношування основних фондів, тис. грн.; Ф_п — первісна (балансова) вартість основних фондів, тис. грн.

Фізичному зносу у вартісному вираженні відповідає частина вартості фондів, перенесена на собівартість будівельно-монтажних робіт.

Моральний знос основних виробничих фондів – це передчасне, до закінчення строку фізичної служби, знецінення основних виробничих фондів в наслідок технічного прогресу.

Моральний знос проявляється у двох формах. Моральний знос першої форми виникає в результаті знецінювання старих основних фондів через зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють основні фонди будівництву. У підсумку вартість нових основних фондів тієї ж конструкції стає нижче, ніж була в раніше випущених. Тому в процесі їхньої експлуатації на готову продукцію (будівельно-монтажні роботи) вони будуть переносити меншу по величині частку вартості, що робить їх відповідно більше ефективними й стимулює заміну старих фондів новими. Моральний знос першої форми (М¹_и) може бути визначений по формулі:

(4.2)

Споживча вартість основних фондів при моральному зносу першої форми не змінюється.

Моральний знос другої форми пов'язан з появою нової, більше продуктивної й економічної будівельної техніки, застосування якого приводить до зменшення відносної корисності старих машин і обладнання й вимагає їхньої заміни або модернізації. Моральний знос другої форми (М²_и) може бути визначено як:

(4.3)

де Ф_п і Ф¹_п – первісна вартість зразків старих та нових засобів праці, тис. грн.; П та П¹ – річна продуктивність зразків старих і нових коштів праці, натур. одиниці виміру (кубометри, тисячі штук і ін.); Т_н і Т_н¹ — нормативні терміни служби зразків старих і нових коштів праці, роки; Т₀ — строк, що залишився від служби старих засобів праці, роки.