Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт

Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт - це сума витрат (витрат), зроблених конкретною будівельною організацією в ході виконання заданого комплексу робіт у сформованих умовах виробництва.

Метою обліку фактичної собівартості будівельно-монтажних робіт є своєчасне, повне й достовірне відображення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і здачею робіт замовникові по видах і об'єктам будівництва, виявлення відхилень від очікуваних значень, а також контроль за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів.

Дані обліку собівартості будівельних робіт використаються в процесі аналізу для виявлення внутрівиробничих резервів, а також при визначенні фактичних фінансових результатів діяльності будівельних організацій і їх підрозділів.

Облік витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт ведеться бухгалтерією будівельного підприємства найчастіше методом, при якому об'єктом обліку є окреме замовлення, що відкривається на кожний об'єкт будівництва (або вид робіт) відповідно до договору, укладеним із замовником. Для кожного замовлення ведеться облік витрат наростаючим підсумком до закінчення виконання робіт. Цей метод у цей час є основним.

Для будівельних організацій, що виконують однорідні процеси виробництва (наприклад, дорожнє будівництво) або ведучих будівництво однотипних об'єктів з малою тривалістю будівництва (наприклад, серійні котеджі), допускається метод нагромадження витрат за певний період по нормативам використовуючих ресурсів. У цьому випадку собівартість зданих замовникові будівельних робіт визначається розрахунковим шляхом, від питомої ваги фактичних витрат на виконання робіт, що перебувають у незавершеному будівельному виробництві, і їх договірної вартості - до договірної вартості робіт які здані. Облік витрат на виробництво здійснюється на основі первинної облікової документації, що становить із обов'язковим копіюванням, що забезпечує облік по об'єктах будівництва й видам робіт.

7 Прибуток і рентабельність

7.1 Поняття прибутку. Функції й види прибутку

Прибуток – одна з форм вартості додаткового продукту, що виступає як різниця між ціною продажу товару і витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворення та стимулювання працівників.

Прибуток як економічна категорія відображає чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва й реалізований у процесі підприємницької діяльності.

Прибуток – узагальнюючий показник економічної ефективності підприємства, будівельної організації або фірми.

У Законі України “Про підприємства України” вказано, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

В умовах ринкової економіки велике значення прибутку. Прагнення його отримати орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної споживачеві, зниження витрат на виробництво. Проте економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників викривляють формування прибутку як чистого доходу, призводять до прагнення отримання доходів в основному внаслідок підвищення цін.

У сучасних умовах зведеним (інтегруючим) показником, що характеризує фінансовий результат діяльності будівельної організації, є балансова (валова) прибуток або збиток.

Балансовий прибуток (П_б) утвориться з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), товарів і інших матеріальних цінностей (основних фондів, нематеріальних активів, матеріальних оборотних коштів і інших активів), обумовленого як різниця між виторгом від реалізації й сумою витрат або собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) і інших матеріальних цінностей, а також доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях:

(7.1)

де П_р — прибуток від здачі замовником виконаних робіт і послуг;

П_и — прибуток від реалізації майна; П — прибуток від реалізації продукції подібних і допоміжних виробництв; ВД — позареалізаційні доходи (збитки); Р - витрати по існуванню позареалізаційних операцій.

Основна доля прибутку будівельної організації являє собою прибуток від здачі замовникам виконаних робіт, що залежно від етапу інвестиційного процесу може бути кошторисної, планової й фактичної.

Під кошторисним прибутком розуміється загальна сума прибутку, яка передбачена у процесі складання проектно-кошторисної документації.

Кошторисний прибуток — сума коштів, необхідних для покриття окремих (загальних) витрат будівельно-монтажних організацій на розвиток виробництва, соціальної сфери й матеріальне стимулювання.

Плановий прибуток являє собою прогноз прибутку будівельної організації, що становить при розробці бізнес-плану. Плановий прибуток від виконання будівельно-монтажних робіт складається з наступних складових: суми планових накопичень, передбачених у кошторисі, і планової економії витрат від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, планованої на основі ефекту від розроблених організаційно-технічних заходів. Визначення розміру планового прибутку (П_пл) від виконання (здачі) робіт розраховується за формулами:

(7.2)

де ПН – планові накопичення (кошторисний прибуток); Е – планова економія від зниження собівартості робіт за період будівництва об’єкту; К – компенсації, які отримані від замовника.

(7.3)

де С_СМР – кошторисна вартість робіт; СС_пл – кошторисна собівартість робіт.

Фактичний прибуток (П_ф) від здачі виконаних робіт замовникам визначається як різниця між виторгом від їх реалізації без податку на додану вартість і витратами на їх виробництво й реалізацію (фактична собівартість будівельно-монтажних робіт) по формулі:

(7.4)

де Д_ц – договірна ціна; ПДВ – податок на додану вартість; СС_ф – фактична собівартість виконаних робіт.