3Прийоми і засоби юридичної техніки і їх класифікація

Класифікації прийомів юридичної техніки, що є в літературі, досить різноманітні. Так, С.С. Алексєєв підрозділяє прийоми по двох підставах: 1) за ступенем узагальнення норм (абстрактний і казуїстичний) і 2) за способом викладу норм (прямий, бланкетний, контрольний) 3. А. Нашіц в числі прийомів юридичної техніки називає перерахування, визначення, класифікацію, юридичну конструкцію, презумпцію і фікцію 4.

Прийоми юридичної техніки поділяються на дві групи. До першої групи належать прийоми, пов'язані зі створенням тексту правового акта в цілому, а також до визначення його структури (здійснення рубрикації тексту і нумерації його складових частин, формулювання заголовка і преамбули, використання реквізитів, формування приміток і посилань). До другої групи техніко-юридичних прийомів відносяться ті, що спрямовані на формулювання безпосередньо норм права. Цю другу групу прийомів можна, у свою чергу, розбити на дві підгрупи: прийоми, пов'язані з лінгво-логічному будовою норми (вибір лексичних і синтаксичних засобів, дефінірованія, перерахування), і прийоми, пов'язані з вирішенням змістовно-пізнавальних завдань (використання конструкцій, презумпцій та фікцій, вираження модальності норми).

Нарешті, засоби юридичної техніки слід розцінювати в якості технічних пристроїв, свого роду агрегатів, деталей, завдяки яким і створюється кінцевий продукт - текст правового акту.

Наявність таких технічних пристроїв, знарядь праці - неодмінний атрибут будь-якої техніки. У матеріальному сенсі подібних знарядь праці в юридичній техніці ми не спостерігаємо, проте це не означає, що їх немає взагалі. Вони присутні там, але не в матеріальному, а в ідеальному вигляді, саме у вигляді засобів юридичної техніки. По справедливому судженню С.С. Алексєєва, «в області права технічними засобами є, зокрема, юридичні конструкції, термінологія ...» 5.

Засоби юридичної техніки вкрай різноманітні. Їх можна підрозділити на:

- Формально-атрибутивні (реквізити документа);

- Логічні (структура документа в цілому, внутрішня структура норм);

- Мовні (весь комплекс виражальних засобів цієї мови, в тому числі термінологія, мовні кліше, метафори, мовні символи і т.д.);

- Спеціально-юридичні (юридичні конструкції, презумпції, фікції, посилання, відсилання, застереження, примітки і т.д.)

Таким чином, юридична техніка являє собою науково-технічну область юридичного знання, оскільки ефективність і дієвість правової норми безпосередньо пов'язана з технічними (мовними, логічними) засобами її вираження. Неточне оформлення судження правотворца призводить тому до спотворення самої моделі. Оскільки правова норма ніякими іншими засобами, крім мовних, виражена зовні бути не може, то й фактично буде застосовуватися те, що виражено від імені правотворца, а не те, що він хотів висловити. Отже, юридична техніка виступає в якості перетворюючої, що моделює сили, на якій лежить відповідальність за адекватне вираження суджень правотворца в текстах законодавчих актів.