Література

Гаджиев Н.С. Гражданское общество и правовое государство// Мировая экономика и международные отношения.-І99І.- № 9.

Кочетков А.П. Гражданское общество: проблема исследования и перспективы развития //Вестник МГУ,сер.12.-1998.- № 4.

Основи політології: Навч.пос.-К.:Либідь,1995,розділ IX.

Політологія /за ред.0.1. Семківа. – Львів: Світ,І994,розд.6,стор.261-268, 279-287.

Романов Р.М. Понятие и сущность парламентаризма//Социально-политический журнал.-1998.- № 4.

Рябов С. Політологічна теорія держави/Політологічні читання.-1995.- № 3.

Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы// Социально-политический журнал.-1994.- № 1-2.

Тихомиров Ю.А. Государство на рубеже столетий//Государство и право.-1997.- № 2.

Розділ IX. Партії в політичній системі суспільства. План

1.Сутність, структура, класифікація, функції політичної партії.

2. Типологія партійних систем.

3. Партійна система України, особливості формування, тенденції трансформації.

В різних політичних системах, які існували в історії, люди організовувались з метою захисту своїх інтересів і нав’язування своєї волі в якості пануючої. В цьому розумінні політичні партії існували вже в епоху Античності та Середньовіччя. Однак лише в XIX столітті мільйони людей отримали право голосу в межах лібераль­ної демократії, виникли партії як організації для завоювання, утри­мання, або зміни існуючої політичної влади.

В визначенні сутності політичної партії в політології існують три підходи:

-ліберальний – партії – це групи людей, які додержуються однієї і тієї ж ідеологічної доктрини /Б.Костан/;

-марксистський – політична партія є виразником інтересів певного кла­су /Маркс-Енгельс-Ленін/;

-інституціональний – партії як організації, що діють в системі держа­ви /М.Дюверже/,

Видатні американські політологи Дж. Ла Паломбара та В.Вейнер в роботі "Політичні партії та політичний розвиток" визначають чотири основні ознаки партії:

1/ як суб’ект певної ідеології або особливої світоглядної орієнтації;

2/ як організація, тобто достатньо тривке об’єднання людей на різних рівнях політики – від місцевого до міжнародного;

З/ мета партії – завоювання та здійснення влади /хоча бувають партії, які вбачають свій обов’язок у пробудженні сучасної думки навколо болючих, на її погляд, проблем/;

4/ кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу – від го­лосування за неї до активного членства.

На відміну від різних громадських рухів та формувань, партії прагнуть оволодіти владою, претендують на роль виразників інтересів широких верств населення, мають чітку організаційну структуру. Разом з тим існує тенденція трансформації суспільно-політичних рухів в політичні партії.

Підсумовуючи наведені вище точки зору стосовно визначення суті політичної партії, а також враховуючи відмінність від інших організацій, можна дати таке визначення:

Партія – це політична організація, яка відображає інтереси будь якого класу або громадського прошарка, об’єднує їх найбільш ак­тивних представників, керує ними в досягненні визначеної мети та ідеалів, створюється для захисту особливих політичних інтересів і нав’язування своєї волі, та оволодіння політичною владою.

Політичні партії, як правило, мають наступну внутрішню струк­туру:

-лідер /лідери/ або керуюча група /штаб/;

-бюрократичний /управлінський/ апарат;

-активні члени;

-пасивні члени.

Слово "партія" в перекладі з латинської означає частину більш великої спільноти або цілісності. Термін "партія" для визначення політичної організації використовувався вже в Стародавньому світі. Цицерон і Платон використовують термін "партія" та "фракція" для визначення неблагородних, поганих спілок. Подібне тлумачення "пар­тії" увійшло в історію і саме слово "партія" тривалий час асоцію­валось зі злом.

Перші політичні партії, відомі історії, виникли в Стародав­ній Греції. Це були небагаточисельні, вузькі за своїм складом угрупування, які не відрізнялися стійкістю і організаційним оформ­ленням. Такого ж характеру партії існували і в Середньовіччі.

Виникнення партій як особливих, які відрізняються високим ступенем інституціоналізації політичних рухів, відноситься до кінця ХVIII-ХХ ст. Перші партії, які є прообразом нині існуючих політичних партій, виникли в Європі у зв’язку з становленням буржуазного парламентаризму.

Процес становлення політичних партій як необхідних елемен­тів політичної структури суспільства відображає залучення до політики все більш широких прошарків населення. Макс Вебер виді­лив у розвитку партії три періоди:

1. В ХVІ-ХVІІ ст.ст. партії в Європі являли собою аристократичні угрупування, які об’єднували небагаточисельних представників полі­тичної еліти;

2. В ХVІІ-ХІХ ст.ст. існували політичні клуби, які намагали­ся залучити до активної політичної діяльності людей, які мали вплив не тільки в політиці, але й в інших сферах життя.

3. В ХІХ-ХХ ст.ст. формуються сучасні масові політичні пар­тії. Першою масовою партією було засноване у 1861р. Ліберальне товариство реєстрації виборів в Англії. У 1863р. виникла перша масова робітнича партія – Загально німецький робітничий союз, за­снований Ф.Лассалєм.

Історично будь-яка партія прогресує від простого до склад­ного. На початку виникає гурток, група політичних лідерів, які беруться виразити та теоретично оформити інтерес визначеної со­ціальної групи. На наступному етапі розвитку, включаючись у по­літичну боротьбу, партія оформлює себе організаційно і висуває функціонерів-професіоналів. Гурткова демократія з’єднується з централізмом організації. Основним фактором є боротьба за владу. При цьому колишня функція-лідерства – не зникає, а входить в нову систему. Для правлячої масової партії пріоритетною є функція інтеграції, консолідації суспільних сил.

Усі три вищезазначених етапи пройшли в своєму розвитку тіль­ки дві партії Великої Британії – ліберальна /віги/ і консервативна /торі/, які сформувалися в Англії у ІІ половині ХVIIIст. Різниця між ними носила взагалі релігійний характер /віги-пуритані, торі-англікани і доповнювались династичними перевагами-віги-супротивники Якова II, торі – його прибічники/.

Політичні клуби часто виникали як центри нової буржуазної ідеології. Так, торі у 1831р. заснували "Чарльтон клуб", а віги у І836р.-"Реформ клуб".

Слід зазначити, що торі висловлювали інтереси земельної буржуазії, віги – ліберальної буржуазії. Історія інших політичних партій значно коротша: більшість з них одразу сформувались як масові. Отже етапи котерії і клубу можна вважати попередньою історією політичних партій.

Друга половина XIX ст. – це період, коли в країнах Західної Європи були створені масові політичні партії, а основними причинами появи масових партій були:

-розповсюдження виборчих прав;

-розвиток робітничого руху, організаційне оформлення робітничого класу.

Основні риси політичної партії:

-наявність ідейно-політичної програми;

-зв'язок партії з класами, або їх частинами;

-завоювання та утримання влади в суспільстві, вплив на рішення державних органів;

-залежність форм та методів діяльності партії від конкретних умов політичної боротьби.

В сучасному суспільстві політичні партії виконують наступні функції:

1.Виявлення, формулювання та обгрунтування інтересів великих соціальних груп /функція політичної артикуляції/.

2.Активізація і інтеграція великих соціальних груп.

3.Формування політичної ідеології та політичних доктрин.

4.Участь у формуванні політичних систем, а саме їх принципів, елементів, структур і т.д.

5.Участь у здійсненні державної влади.

6.Участь у боротьбі за владу в державі і створенні програм соціаль­них перетворень, діяльності держави.

7.Формування громадської думки.

8.Політичне виховання суспільства в цілому або його певної час­тини /класа, соціальної групи, прошарка/.

9.Підготовка і висунення кадрів для апарату держави, професій­них спілок, громадських організацій і т.д.

Виконання цих функцій робить партії однією з найважливіших складових життєдіяльності суспільства, яка значно впливає на функціонування його політичної системи.

На процес формування партій впливають наступні фактори:

1. Загальноісторичні умови. Буржуазні політичні партії найбільш швидко розвиваються в США, де феодалізм ніколи не мав глибоких коренів. В США відсутність згуртованого робітничого руху, слаб­кість європейської ідеологічної традиції призвели до того, що партії частіш за все отримують характер виборчих коаліцій, різ­номанітних за складом.

В XX ст. в процесі зростання визвольної боротьби народів політичні партії нерідко виростали з національно-визвольних рухів – Індійський національний конгрес, Фронт національного визво­лення Алжиру та ін.

2. Вплив політоко-правових умов. В залежності від політичної сис­теми партії можуть бути легальними, напівлегальними та нелегаль­ними. Все це накладає відбиток на стратегічні цілі і тактику тієї чи іншої партії.

3. Вплив загального ідеологічного клімату, який визначає ідеологіч­ний і прагматичний вигляд партії. Існує багато критеріїв класи­фікації партій. Західні політологи класифікують партії в залежності від внутрішньої анатомії партії – відмінностей в організаційному устрої, в характері членства і способі відбору політичної еліти.

На підставі цих факторів сучасні політичні партії класифі­куються таким чином:

І. Політичні партії в залежності від свого класового характеру поділяються на:

-класові партії. В багатьох країнах з розвинутими партійними сис­темами діють партії, які представляють інтереси робітничого кла­су /комуністичні та соціалістичні/, інтереси селянства /Селянсь­ка партія Фінляндії/, інтереси великого бізнесу /Християнсько-демократична партія в Італії, партія Об’єднання за підтримку Республіки у Франції, Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз у Німеччині/.

-міжкласові партії. У багатьох країнах діють партії, які від­стоюють інтереси великих і середніх землевласників, частини промислової буржуазії, промислового і фінансового капіталу, по­міщиків та титулованого дворянства /Данія, Норвегія/.

-партія класоподібних груп, партії різних груп інтелігенції.

II. В залежності від типу організаційної структури партії по­діляються на:

-кадрові децентралізованого типу – консервативні та ліберальні партії Західної Європи та США;

-масові партії, які можуть бути з крихкою організаційною струк­турою /соціалістичні партії Західної Європи/ та з міцною організаційною структурою /комуністичні партії/.

Ш. В залежності від домінуючої ідеології партії можна розподілити:

-на ідейно-політичні-праворадикальні /фашистські/, консервативні, ліберальні, буржуазно-реформістські, соціал-демократичні, ліво-соціалістичні, комуністичні.

-на прагматичні, виборчі партії. Яскравим прикладом таких партій є Республіканська та Демократична партії США.

ІV. Типи партій в залежності від висловлення тих чи інших соціаль­них інтересів:

-національні партії, які створюються, коли народ бореться за націо­нальне визволення;

-релігійні партії, де релігійний фактор превалює над усіма інши­ми факторами громадського життя - /рух мусульман-фундаменталістів в арабських країнах/;

-демографічні партії і рухи партійного типу /наприклад, феміністські партії та ін./.

Визнаючи те, що соціальні інтереси дуже різноманітні, то й партій, які висловлюють ці інтереси, може бути велика кількість.

V. З точки зору функцій, які виконуються, і внутрішньої організації партії розподіляються на:

-виборчі, які обмежують свої дії періодом довиборчої кампанії і виборів;

-парламентські партії, які створюють свої фракції в парламентах та муніципалітетах. Фракції запроваджують в життя партійні програми і установки, але й одночасно захищають і інтереси виборців. Проявляється принцип подвійної відповідальності депутата: і перед виборцями, і партією, причому відповідальність перед вибор­цями вважається пріоритетною. Більшість парламентських партій діють в Західній Європі.

-партії цільового призначення, які створюються для досягнення визначених цілей. Ці партії носят характер клубів або асоціацій. Наприклад, партії "зелених", які захищають екологію, антивійськові рухи – які виступають за мир на планеті; є партії, які захищають права дітей, захисту тварин і т.п. Ці партії - відрізняються відкритістю, гласністю внутріпартійного життя, від­мовою від професійного апарату.

-авангардні партії /кадрові/, високоорганізовані організації, які вимагають від своїх членів не тільки строгої дисципліни, але й активної участі в житті країни. Авангардні партії виника­ють в країнах з тоталітарним політичним режимом, а також у країнах, які розвиваються, де відбувається процес створення нової політичної системи.

VІ. Партії з урахуванням ролі і місця у політичній системі:

-безмежно пануючі в політичній системі, коли діє одна правляча і єдина партія.

-на правлячі, ті які входять до складу правлячої коаліції. Пар­тії, які отримали більшість місць в парламентах, яким доручаєть­ся формування уряду;

-на опозиційні партії, які в данний час не є правлячими, але відіграють активну роль в політичному житті країни;

-на нелегальні партії, які заборонені законом і не можуть відкрито займатися політичною діяльністю.

Там, де партії існують тривалий час і взаємодіють на правовій основі, виникають партійні системи.

Партійна система – політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв’язками і взаемовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади, характером, умовами діяльності, поглядами на базові цінності політичної культури суспільства та ступенем узгодженності цих поглядів у ході реалізації ними ідеологічних доктрин, форм і методів практичної політичної діяльності /Див.:Політологічний енциклопедичний словник.-К.,1997, с.243/.

Таким чином, партійну систему слід розуміти як сукупність політичних партій, характер їх взаємодій, місце і вплив їх в політичній системі суспільства.

В сучасній політичній науці існує декілька варіантів у визначенні типології партійних систем: