До нового міжнародного правового порядку

Нові тенденції світового суспільного розвитку, що позначилися наприкінці XX – початку XXI століття, поставили перед наукою міжнародного права низку важливих теоретичних і практичних задач, від ефективного рішення яких багато в чому залежатиме вибір стратегічного напряму розвитку, а, можливо, й існування людської цивілізації.

Найголовніша з цих задач, на наш погляд, полягає сьогодні у визначенні змістовних характеристик майбутнього світового правопорядку, заснованого на верховенстві права, а також у створенні необхідних механізмів і процедур його побудови та функціонування в умовах ноосферних засад подальшого розвитку цивілізації.

Актуальність постановки зазначеної проблеми зумовлюється фундаментальними змінами, що відбулися в світі на рубежі 1980 – 90-х років, які привели до розпаду системи міжнародних відносин, яка склалася в середині ХХ століття, заснованої на протистоянні блоків соціалістичних і капіталістичних держав. На зміну біполярному світу часів «холодної війни» прийшла нова складна світова система, що динамічно розвивається.

Проте, всупереч очікуванням багатьох політичних і наукових діячів, вказані процеси не привели до істотного зближення Сходу і Заходу, Півдня і Півночі та, як наслідок, побудови єдиної світової спільноти, заснованої на універсальних цінностях, принципах взаємодопомоги і співпраці всіх держав світу. Навпаки, на фоні зростання глобальної взаємозалежності достатньо прозоро стали виявлятися тенденції розростання регіональних етнічних конфліктів, посилення сепаратистських тенденцій і стрімкого зростання міжнародного тероризму.

У становленні сучасного міжнародного правопорядку можна виокремити: соціально-економічні передумови (потреби в упорядкуванні міжнародного життя, поведінки держав, народів, міжнародних організацій тощо; припинення «холодної війни» і розпад блокових систем; міжнародні економічні, політичні та інші по­треби й інтереси; міжнародна законність тощо) і спеціальні юридичні передумови (необхідність правової впорядкованості міждержавних відносин; наявність міжнародного права як сукупності норм і правил поведінки, які утворюють струнку систему; наявність суб'єктів міжнародного права як можливих учасників правового по­рядку та їхній певний юридичний статус; наявність міжнародно-правових відносин, які поєднуються в цілісну, впорядковану систему; міжнародно-правові методи встановлення та підтримки міжнародно-правового порядку тощо).

Характер міждержавних відносин, що склався наприкінці минулого століття та цілий «букет» негативних явищ планетарного масштабу об'єктивно зумовив необхідність встановлення нового світового правопорядку, пошуку якісно нових методів і засобів здійснення зовнішньополітичної діяльності держав для забезпечення сталого розвитку.

Порядок денний на ХХІ століття (Концепція сталого розвитку), прийнятий на конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році (Ріо-92), Стратегія із забезпечення більш безпечного світу, схвалена Всесвітньою конференцією зі зменшення небезпеки стихійних лих в Йокогамі у 1994 році, та низка інших документів світових форумів кінця минулого – початку поточного десятиліття не тільки сформулювали ті глобальні проблеми, що стоять перед сучасною цивілізацією, але й позначили основні орієнтири становлення безпечного світу та суспільства сталого розвитку, а також здійснили спробу спрогнозувати можливі шляхи реалізації на практиці стратегії ноосферогенезу.

Перехід до сталого розвитку вимагатиме кардинальної переорієнтації мислення і появи «наднового» – ноосферно-випереджаючого мислення людини, за допомогою якого тільки й можливо буде реалізувати ноосферний вибір цивілізації...

Поява загальнопланетарних розумних дій, тобто, початок переходу до ноосфери в глобальних масштабах може йти, не дивлячись на протиріччя та існування держав на планеті, – через формування національних концепцій і стратегій переходу до сталого розвитку. Такий підхід орієнтований на збереження і навіть укріплення державного управління та його коадаптації з наднаціональними і глобальними структурами управління розвитком, що формуються і не завжди переслідують мету сталого розвитку³.

Отже можна говорити, що сучасна цивілізація не може не піклуватися про нагальну необхідність встановлення нового світового правового порядку, заснованого на «наднових ноосферно-випереджаючих» засадах.

Важливе місце в правових механізмах, що забезпечують розвиток такого наднового світового правопорядку відведене механізмам космічного права, яке регламентує космічні відносини членів світової спільноти⁴.