1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності і їх правове регулювання.

Підвищення ролі та значення інтелектуальної діяльності в сучасних умовах зумовили активне залучення результатів творчості до сфери цивільного обороту. Потреба у спрощенні механізмів впровадження досягнень науки у виробництві стала наслідком формування у межах ЦК України системи правових норм, спрямованих забезпечити договірне оформлення відносин по використанню та обігу об'єктів промислової власності. Різниця між правовим режимом власності та правом інтелектуальної власності, що проявляється в характері об'єктів, територіальній та часовій обмеженості, у змісті та способах захисту суб'єктивних прав спричинила створення законодавцем спеціальних договірних конструкцій розпорядження правами на нематеріальні блага, сформульованих у главі 75 ЦК України.

Розпорядження результатами інтелектуальної діяльності на відміну від розпорядження об'єктами права власності охоплює дві форми, що спрямовані на повну уступку та надання майнових прав на результати творчості. ЦК України також виділяє договори про надання прав на використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензія та ліцензійний договір ст. 1108 - 1111) та договори, спрямовані на передачу прав інтелектуальної власності (договір про передання виключних майнових прав ст. 1113). Тому незважаючи на те, що законодавець розширив предмет договорів купівлі-продажу, найму (оренди) та дарування за рахунок включення до нього не лише речей, а й майнових прав, слід зазначити, що майнові права інтелектуальної власності у силу спеціального договірного регулювання главою 75 ЦК України не можуть бути предметом таких правочинів.

Договори у сфері інтелектуальної власності за характером об'єкта традиційно поділяють на дві групи. До першої належать договори, що забезпечують розпорядження об'єктами авторського права та суміжних прав. Іншу групу формують договірні конструкції у сфері розпорядження правами промислової власності. Проте, законодавець, формулюючи положення глави 75 ЦК України, відійшов від даного підходу, закріпивши ряд універсальних договірних моделей, що застосовуються незалежно від характеру об'єкта інтелектуальної власності, та враховують, насамперед, особливості відповідної форми розпорядження майновими правами на результати творчості (надання права використання чи повну уступку майнових прав).

Незважаючи на існування у спеціальному законодавстві таких видів договорів, як авторські, ліцензійні та інші, слід констатувати поширення правил глави 75 ЦК України на всі випадки розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Тому конструкція ліцензійного договору, яка до набрання чинності ЦК України застосовувалася, насамперед, у сфері надання прав на використання об'єктів промислової власності, наразі придатна для опосередкування відносин по наданню прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо об'єктів авторського та суміжних прав.

Слід підкреслити, що правова охорона інтелектуальної власності поширюється також на об'єкти, які взагалі не допускають розпорядження чи можливість реалізації даного правомочності суттєво обмежена законом. Зокрема, майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною (ч. 2 ст. 490 ЦК України). Суб'єкт права на кваліфіковане зазначення походження товарів не має права видавати ліцензію на його використання іншим особам (ч. 7 ст. 17 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"). На наведені випадки норми глави 75 ЦК України не поширюються.

Крім глави 75 ЦК України, правове регулювання договорів щодо використання об'єктів інтелектуальної власності здійснюється рядом спеціальних законів (Закон України "Про авторське право і суміжні права", Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Закон України "Про охорону прав на промислові зразки", Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" тощо) та підзаконних правових документів (наприклад, Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 16 липня 2001 р. N 521).

Об'єктом договорів, передбачених главою 75 ЦК України, є результати інтелектуальної творчої діяльності, визначені у ст. 420 ЦК України. До них, зокрема, належать твори літератури, науки, мистецтва та інші об'єкти авторського права, виконання, фоно- та відеограми та інші об'єкти суміжних прав, а також визнані у встановленому порядку об'єкти промислової власності, тобто запатентовані винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, зареєстровані торговельні марки, сорти рослин та породи тварин, компонування інтегральних мікросхем тощо.

Предметом договорів у сфері інтелектуальної власності є майнові права інтелектуальної власності на твір, виконання, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку чи інший об'єкт. Предмет цих договорів може охоплювати передачу всього комплексу майнових прав на відповідний результат творчості чи засіб індивідуалізації (права на використання об'єкта, права дозволяти його використання іншим особам та перешкоджати неправомірному використанню, інших майнових прав інтелектуальної власності) чи надання лише права на використання об'єкта в обсязі і у межах, визначених договором.