Основний Закон України – Конституція України Місце Конституції серед нормативних актів

Вважається, що термін “конституція” походить від латинського слова “constitutio” – “установлення”, “устрій”. Разом з тим, існує думка, що він бере початок від звороту “rem publicum constituire”, з якого починаються акти римських імператорів.

Поряд з терміном “конституція” для означення того ж інституту на початкових етапах його становлення застосовувалося це й найменування “lex fundamentales” – “Основний Закон”.

Конституція – Основний Закон держави, який регулює, у відповідності з волею та інтересами пануючого класу (класів), суспільні відносини, що складаються у процесі здійснення основоположних засад організації суспільства і держави. Конституція – політико-правовий документ, в якому знаходять свій концентрований офіційний вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою: належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян, національно-державний та адміністративно-територіальний устрій, а також система і принципи діяльності державних органів. Отже, Конституція виділяється серед законів та інших правових актів високою значимістю врегульованих нею суспільних відносин. Вона наче затверджує основні інститути держави, статус громадянина і цим впливає на зміст усієї правотворчої діяльності.¹⁴

Конституція це правовий акт, за допомогою якого народ чи орган держави, що виступає від імені народу, встановлює основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначає статус державної влади і місцевого самоврядування, механізм їх здійснення, закріплює права й свободи людини і громадянина.¹⁵

Верховенство Конституції

Конституція України за своєю юридичною формою є писана, тобто така, що викладена у вигляді єдиного документа (моноконституційного акта).

Конституція України як і будь-яка інша конституція є особливим інститутом правової системи держави, якому належить правове верховенство щодо всіх інших її актів. Це не просто закон, а основний закон країни: закон законів. Норми Конституції є свого роду імпульсом для створення інших актів та норм, вони впливають на їх теми, зміст, методи регулювання.

Хоча необхідно вказати, що у нашому посттоталітарному суспільстві, яке наразі існує в Україні, принцип верховенства Конституції не знаходить свого повноцінного виразу. Люди, виховані в умовах авторитаризму, звикли розглядати Конституцію як щось далеке від їх повсякденного життя, як політичну декларацію, що не має для них практичного значення. Нормативне значення для практиків має перш за все акт безпосереднього вищестоящого суб‘єкта управління, а із загальнонормативних джерел – акт власного відомства. У найкращому випадку вони узгоджують свої дії з біжучим законом, що містить конкретні норми. Перехід до демократії вимагає зміни такої психології при правозастосуванні. Люди повинні навчитися у принципі звіряти усі свої дії з Основним Законом держави – Конституцією. Адже без цього неможливо забезпечити її верховенство, а тоді, відповідно, вона не буде реалізовуватися і демократичний режим не зможе закріпитися.¹⁶ Але це дуже складна і відповідальна робота, яка повинна висвітлити зрілість і рівень професійної майстерності усіх суб‘єктів правозастосувальної діяльності.

Верховенство ж Конституції обумовлюється необхідністю забезпечення цілісності та узгодженості усієї системи правових актів, і перш за все тих, що містять правові норми із невизначеним строком дії. Лише таким шляхом можуть бути досягнуті основні цілі будь-якої Конституції – гарантувати права людини, встановивши межі публічної влади, і забезпечити демократичний і раціональний устрій цієї влади, її демократичне функціонування.